Рішення № 58653839, 30.05.2016, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/367/16-ц

2/214/1244/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Щеняєвої І.Б.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з Обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати договір Фінансового лізингу № 01741 з додатками від 14.09.2015 року недійсним; стягнути з ТОВ «Євролізинг Україна» сплачені за цим договором кошти в розмірі 57200 грн.

В обґрунтування свого позову, позивач посилається на те, що 11 вересня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір Фінансового лізингу № 01741, згідно якого предметом лізингу по даному договору є автомобіль « KIA SPORTAGE» .

Згідно умов зазначеного договору, ТОВ «Євролізинг Україна» бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу (KIA SPORTAGE, зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу позивачу на умовах, передбачених договором. Знайшовши бажаний транспортний засіб за ціною 286000 грн.,та зателефонував до продавця (автосалон «Євролізинг Україна»), де йому розяснили, що дійсно такий транспортний засіб є і зараз на нього акційна ціна 286000грн. Приїхавши до офісу у м. Дніпропетровськ, в усній формі представник відповідача розяснила, що дійсно такий транспортний засіб є за ціною, вказаною на сайті, і що позивач повинен спочатку сплатити передплату в сумі 57200 грн., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть у користування предмет лізингу. Також позивач подав заяву, в якій вказав який саме транспортний засіб йому потрібен. В той же день позивачем було сплачено рахунок на суму 57200 грн. та підписано договір лізингу, в якому була різниця в вартості предмета лізингу, після чого в телефонному режимі представник відповідача пояснив, що повна вартість транспортного засобу становить 476700,00 грн., і що транспорту по акційній ціні не має. Представником відповідача не було роз»яснено призначення платежу в сумі 47670 грн, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням договору. В договорі цей момент було передбачено, але у позивача бракувало часу для повного вивчення тексту договору, так-як менеджер прохала скоріше підписати договір. Крім того, предмет лізингу так і не був переданий. Мирним шляхом врегулювати даний спір позивачу не вдалося, тому він був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_3 надала до суду заяву, згідно якої підтримала позовні вимоги, просила суд розглянути справу без участі представника позивача та зазначила, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ТОВ «Євролізинг Україна» в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

У зв»язку з неявкою відповідача, суд, з урахуванням думки представника позивача, розглянув справу в заочному порядку та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані договором фінансового лізингу №01741, укладеним між сторонами, нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» та відповідними нормами ЦК України.

Судом встановлено, що 11.09.2015 року, ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Євролізинг Україна» договір фінансового лізингу №01741, згідно умов якого, сторони домовились про купівлю та передачу ТОВ «Євролізинг Україна» в користування ОСОБА_2, автомобіля марки « KIA SPORTAGE», який є предметом зазначеного договору, що підтверджується копією зазначеного договору залученого до матеріалів справи (а.с.10-17).

Із договору та додатку № 2 (специфікація) вбачається, що предмет фінансового лізингу належним чином не визначений, зокрема відсутні технічні та індивідуальні характеристики транспортного засобу, рік його випуску, продавець (постачальник), ціна у грошовій одиниці України (а.с.17).

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так-як в договорі лізингу відсутні відомості про продавця товару, його найменування та фактичне місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, щодо недійсності договору, укладеного між сторонами по справі, у звязку з порушенням принципів справедливості, розумності та добросовісності відповідно до ст.. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та положень Закону України «Про фінансовий лізинг».

Крім того, згідно з п.4 ч.1 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. З матеріалів справи вбачається, що укладення договору фінансового лізингу 11 вересня 2015 року товариством було вчинено без відповідного дозволу (ліцензії), що також є підставою для визнання судом правочину недійсним згідно ст. 227 ЦК України.

Згідно квитанцій №4 та № 5, Касіч перерахував, через ПАТ «Ідея Банк», на користь ТОВ «Євролізинг Україна», грошову суму у розмірі 57 200 грн., згідно умов договору №01741 від 11.09.2015 року(а.с.18).

Представник відповідача пояснив позивачу, що повна вартість транспортного засобу становить 476700,00 грн, і що автомобіля по акційні ціні не має, що виявилося значно дорожче ніж планував позивач, до того ж автомобіль позивачу, згідно вказаного договору, так і не передано.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

Згідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм , купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, чітко визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно до ч.1 ст. 807 ЦК України, встановлено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

З наведеного вбачається, що ТОВ «Євролізинг Україна», порушило умови договору, оскільки позивач обумовив та чітко визначив, марку автомобілю і ціну, що мала стати предметом договору фінансового лізингу №01741 від 11.09.2015 року.

Також як вбачається зі змісту договору фінансового лізингу №01741 від 11.09.2015 року, вказаний договір нотаріально не був посвідчений.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України, визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Так, ч. 2 ст. 799 ЦК України, передбачено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, чітко визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір вважається нікчемним.

Згідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, встановлено, що нікчемний правочин або правочин визначений судом не дійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вище зазначене, а саме що умови договору в частині порушення предмету договору, та ненадання ОСОБА_2, замовленого та раніше обумовленого з ТОВ «Євролізинг Україна», автомобілю марки «КIA Sportage», а також те, що діючим Цивільним Кодексом України, визначено необхідність нотаріально посвідчувати договори фінансового лізингу, суд вважає за можливе визнати договір фінансового лізингу №01741 від 11.09.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Євролізинг Україна», недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, чітко визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи наведене, та факт того, що договір фінансового лізингу №01741 від 11.09.2015 року, є недійсним, суд вважає за доцільне зобов'язати ТОВ «Євролізинг Україна», повернути ОСОБА_2, сплаченні ним грошові кошти у розмірі 57200,00 грн.

Як вказує ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В зв'язку з наведеним, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд стягує з ТОВ «Євролізинг Україна», сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір у розмірі пропорційно сумі позовних вимог, що підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 202, 203, 209-215, 218, 224 -226 ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу - задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу №001816 від 15.05.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» (ЄДПОУ 39321814) на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 57200(п»ятдесят сім тисяч двісті) гривень, а також судові витрати у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 коп .

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно вимог статті 229 ЦПК України, протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Суддя І.Б.Щеняєва