Рішення № 58652261, 21.06.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4738/16-ц

2/201/1681/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України/

21 червня 2016 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.

за участю секретаря Пєронкова М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилається на те, що 26 вересня 2013 року між нею та відповідачем укладено договір позики, відповідно до якого остання отримала у борг під розписку грошові кошти в сумі 25000 доларів США на строк до 01 лютого 2014 року. Про отримання грошових коштів свідчить розписка відповідача від 29 грудня 2014 року. У встановлений строк відповідач грошових коштів не повернула, в звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 660979 грн., що еквівалентно 25000 доларів США, 42920, 70 грн. 3% річних від простроченої суми, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6890 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено в судовому засіданні, 26 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у вигляді розписки /а.с.6/, відповідно до умов якої остання отримала від позивача грошові кошти в розмірі 25000 доларів США, які зобовязалася повернути 01 лютого 2014 року. Ця форма договору відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України.

Відповідач своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів у встановлений договором строк не виконала в повному обсязі. В звязку з чим позивач вимушена була звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу та 3 % річних за період 01лютого 2014 року по 01 квітня 2016 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, у звязку з невиконанням позичальником своїх зобовязань за договором позики станом на 01 квітня 2016 року виникла заборгованість в сумі 703799, 70 грн., яка складається:

- сума боргу 25 000 доларів США, що станом на 01 квітня 2016 року за курсом НБУ еквівалентно 660 979 грн.

- 3% річних за період з 01 лютого 2015 року по 01 квітня 2016 року 42920, 70 грн. (660979 х 3%/365 х 790 кількість прострочених днів)

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути за договором позики від 26 вересня 2013 року грошові кошти у розмірі 703799, 70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 25000 доларів США, що еквівалентно 660 979 грн. суму боргу, 42920, 70 грн. три відсотки річних за прострочення суми боргу з 01 лютого 2014 року по 01 квітня 2016 року та 6890 грн. понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О.Демидова