Ухвала суду № 58643795, 01.07.2016, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/626/2016

130/1154/16-ц

У Х В А Л А

01.07.2016 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Саландяк О.Я.,

секретаря Райчук Б.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати коштів, ,-

в с т а н о в и в :

23.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про звільнення від сплати коштів - витрат на правову допомогу у загальній сумі 2000 грн., що стягнуті рішеннями Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.03.2016 року у цивільних справах № 130/237/16-п (провадження №2/130/250/2016) та 130/198/16-ц (провадження №2/130/222/2016) із тих підстав, що на даний час його пенсія єдине джерело його існування та її розмір становить 471 грн., виплачувати стягнуті кошти він не в змозі, що доводиться наданими довідками. Його дохід від пенсії, яка є єдиним джерелом його доходу не відповідає прожитковому мінімуму, гарантованому йому ЗУ «Про Держбюджет України», просить звільнити його від оплати коштів на користь ОСОБА_2 (а.с.1, 13, 26)

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав із підстав, що в ньому викладені, додатково та на запитання пояснив, що із його пенсії, яку він отримує у мінімальному розмірі, який відповідає прожитковому мінімуму стягуються аліменти на утримання дочки та він отримує приблизно 470 грн. Аліментів повнолітній син позивача не сплачує. Розмір аліментів на утримання дочки зменшено до 1/6 частки, але не менше 30% прожиткового мінімуму, що в сумі на даний час є ще більшим, ніж до зменшення. Оскільки сплачувати такі кошти він не має можливості, просив суд позов задовольнити та звільнити його від сплати коштів, що стягнуті рішеннями судів на правову допомогу на користь ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_1 вважає, що має право на окреме звернення до суду із таким позовом, оскільки рішення із таким самим предметом та із тих самих підстав не існує, тому проти закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1ст.205 ЦПК України заперечив.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечила. Пояснила, що позивач має кошти, оскільки займається судовою тяганиною та оплачує подані позови. ОСОБА_1 отримує пенсію, із повнолітнього сина ОСОБА_1 стягуються аліменти. Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 по справах № 130/237/16-ц (провадження №2/130/250/2016) та 130/198/16-ц (провадження №2/130/222/2016) відмовлено, із нього стягнуто витрати на правову допомогу на її користь. Вона отримала виконавчі листи, останній із яких лише 30.06.2016 року. Відповідач має сплатити їй ці кошти. Крім того апеляційним судом Вінницької області питання про звільнення ОСОБА_1 від судових витрат вирішувалось, рішення Жмеринського суду від 24.03.2016 року залишені без змін, в тому числі і щодо стягнення судових витрат, а тому не заперечила щодо закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1ст.205 ЦПК України.

Судом роз»яснено сторонам наслідки закриття провадження у справі, що передбачені ч.3 ст. 206 ЦПК України.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення сторін, перевіривши їх доказами, дослідивши матеріали цивільної справи, цивільних справ № 130/237/16-ц (провадження №2/130/250/2016) та 130/198/16-ц (провадження №2/130/222/2016), суд приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.03.2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення, на підставі ст. 88 ЦПК України з врахуванням вимог ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. в рахунок компенсації витрат на правову допомогу. (а.ц/с № 130/237/16-ц (провадження №2/130/250/2016 - 73-75) До апеляційної скарги на вказане рішення ОСОБА_1 додано клопотання про звільнення його від судових витрат (а.ц/с № 130/237/16-ц (провадження №2/130/250/2016 79-80). Судом апеляційної інстанції ухвалою від 11 квітня 2016 (а.ц/с № 130/237/16-ц (провадження №2/130/250/2016 - 86) при прийнятті апеляційної скарги прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 лише від сплати судового збору на користь держави за подання апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, в тому числі і щодо стягнення інших видів судових витрат залишено ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року без змін (а.ц/с № 130/237/16-ц (провадження №2/130/250/2016 101-102). ОСОБА_2 отримала виконавчий лист за вказаним рішенням 15.06.2016 року (а.ц/с № 130/237/16-ц (провадження №2/130/250/2016 - 106)

Також відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.03.2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням залишено без задоволення, на підставі ст. 88 ЦПК України з врахуванням вимог ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. в рахунок компенсації витрат на правову допомогу. (а.ц/с 130/198/16-ц (провадження №2/130/222/2016) 109-111) До апеляційної скарги на вказане рішення ОСОБА_1 додано клопотання про звільнення його від судових витрат (а.ц/с 130/198/16-ц (провадження №2/130/222/2016) 121). Судом апеляційної інстанції ухвалою від 11 квітня 2016 (а.ц/с 130/198/16-ц (провадження №2/130/222/2016) - 125) при прийнятті апеляційної скарги прийнято рішення про зменшення розміру лише судового збору на користь держави за подання апеляційної скарги відносно ОСОБА_1 до суми 303,16 грн. та вказані кошти сплачені позивачем, рішення суду першої інстанції, в тому числі і щодо стягнення інших видів судових витрат залишено ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30 травня 2016 року без змін, виключено із мотивувальної частини обґрунтування щодо неправомірності вимоги позивача про зняття відповідачів з реєстрації без вирішення питання про право користування майном (а.ц/с 130/198/16-ц (провадження №2/130/222/2016) 157-158). ОСОБА_2 отримала виконавчий лист за вказаним рішенням 30.06.2016 року (а.ц/с 130/198/16-ц (провадження №2/130/222/2016) 163).

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.03.2016 року не виконані.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч.З ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В пункті 12 роз»яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2012 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» , зазначено, що питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд. Зокрема, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на судовий захист гарантується також і ст. 55 Конституції України.

В пунктах 1 , 2 та 41 роз»яснень, які містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено , судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки. Якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання. Проте , якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Питання про звільнення від судових витрат вирішується судом, що розглядає справу у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» та у відповідності до норм ст. 88 ЦПК України цей суд здійснює їх розподіл при винесенні рішення. Обставини наявності, розміру, підставності, звільнення від судових витрат підлягають доказуванню на загальних підставах цивільно-процесуального законодавства в ході розгляду тієї справи, у якій вони виникають.

Позивач стверджує та наполягає на розгляді питання щодо звільнення його від сплати витрат на правову допомогу шляхом подачі окремого позову та таке його право обгрунтоване міжнародними та конституційними нормами. Процесуальні документи, які б свідчили про вирішення/невирішення предмета спору в ході попереднього розгляду справ: витрат на правову допомогу, оглянуті судом лише в ході судового розгляду.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач звернувшись із позовом 23.05.2016 року до ОСОБА_2 про звільнення від витрат на правову допомогу у загальній сумі 2000 грн., що стягнуті рішеннями Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.03.2016 року у цивільних справах № 130/237/16-п (провадження №2/130/250/2016) та 130/198/16-ц (провадження №2/130/222/2016) із підстав незадовільного матеріального становища не навів нових підстав для розгляду вказаного питання, яке повністю вирішене судом першої та апеляційної інстанції, до компетенції яких процесуальним законом і віднесено вирішення вказаного питання.

Відповідно до п.2 ч.1ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав .

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з наявності підстав, передбачених п.2 ч.1ст.205 ЦПК України, а також вимог розумності та справедливості суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Відповідно ч.3 ст. 206 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч.3 ст. 89 ЦПК України в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Керуючись п.2 ч.1 ст.205, ст.ст. 209, 210, 294 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати коштів закрити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області на протязі пяти днів з дня її проголошення, а особами, що не були присутні при її постановленні у цей же строк з часу отримання її копії.

Суддя: /підпис/

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: