Постанова № 58642493, 30.06.2016, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/690/16-а

Провадження №2-а/702/20/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частина )

30 червня 2016 року м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді: Ротаєнко Д.С.

при секретарі: Шковира А.М.

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Копіюватська сільська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Монастирище адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про визнання протиправними дій в.о.голови Копіюватської сільської ради, скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправними дії в.о.сільського голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Кагагнець Л.Д. при звільненні з посади ОСОБА_1.

Розпорядження в.о. голови Копіюватської сільської ради №20 від 01.06.2016 року «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1» визнати протиправним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Копіюватської сілької ради Монастирищенського району Черкаської області з 01.06.2016 року.

Стягнути з Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2016 року до 30.06.2016 року включно в сумі 3 442( три тисячі чотириста сорок дві) гривні 40 коп.

Звернути до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Копіюватської сілької ради Монастирищенського району Черкаської області з 01.06.2016 року та стягнення на її користь середньомісячного заробітку в межах суми за 1 місяць в сумі 3 442 ( три тисячі чотириста сорок дві ) гривні 40 коп.

Стягнути із Копіюватської сільської ради на користь держави судовий збір в сумі 1653 (одна тисяча шістсот п"ятдесят три) гривні 60 коп та в сумі 551 (п"ятсот п"ятдесят одна) гривня 20 коп на користь держави.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з моменту отримання копії повного тексту постанови.

Суддя: Д. С. Ротаєнко

Справа №702/690/16-а

Провадження №2-а/702/20/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді: Ротаєнко Д.С.

при секретарі: Шковира А.М.

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Копіюватська сільська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Монастирище адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про визнання протиправними дій в.о.голови Копіюватської сільської ради, скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Позивач 13.06.2016 року звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій в.о.голови Копіюватської сільської ради, скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Підставою звернення із позовом вважає те, що постановою Монастирищенського районного суду від 28.03.2016 року її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 5100 грн. з конфіскацією винагороди від роботи в дільничій виборчій комісії в розмірі 385, 84 грн. Вказана постанова суду вступила в законну силу. Копіюватською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області в особі сільського голови П.Іщука, на підставі ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування та п.7 ст.36 КЗпПУ прийнято розпорядження №8 від 12.04.2016 року «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1», п.1 якого, головного бухгалтера Копіюватської сільської ради ОСОБА_1, звільнено з посади з 12 квітня 2016 року, в зв'язку з набуттям законної сили постанови суду №3/702/69/16 від 28.03.2016 року про притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення посадової особи. Зазначене розпорядження нею оскаржене в порядку адміністративного судочинства до Монастирищенського районного суду. Постановою Монастирищенського районного суду від 16.05.2016 року розпорядження голови Копіюватської сільської ради №8 від 12.04.2016 року «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1» визнано протиправним та скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області з 12.04.2016 року. Стягнуто з Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.04.2016 року по 16.05.2016 року-4016 грн. Розпорядженням №19 від 27.05.2016 року в.о. голови Копіюватської сільської ради її поновлено на роботі. У подальшому, Копіюватською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області в особі виконуючого обов'язки сільського голови ОСОБА_5 (надалі відповідач), прийнято розпорядження №20 від 01.06.2016 року «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1», згідно з яким, у зв'язку із вчиненням корупційного правопорушення у вигляді порушення спеціального обмеження щодо посадових осіб місцевого самоврядування, передбаченого п.1 ч.1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, яка діяла на день вчинення правопорушення), встановленого постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28.03.2016 року у справі №702/210/16 -п, керуючись ст.14, ст.16, п.2) ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» ( в редакції, яка діяла на день вчинення правопорушення), ст.65 ЗУ «Про запобігання корупції» (в редакції, яка діє з 01.05.2016 року), ст. 65, ст.66 п.п.3 п.1 ст.84 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, п.9 ч.1 ст.36, ст.147 КЗпПУ. Пунктом 1 вказаного розпорядження звільнено ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області відповідно до п.9 ч.1 ст.36 КзпПУ (підстави, передбачені іншими законами) з 01.06.2016 року. Копію зазначеного розпорядження та трудову книжку вона отримала 02.06.2016 року. Вважає, що дії відповідача при прийнятті зазначеного розпорядження є протиправними, а саме розпорядження прийняте із порушенням закону та не відповідає дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим підлягає скасуванню із наведених нижче підстав. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової влади, виконують свої службові обов'язки у державному апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах та організаціях. У відповідності до положень ЗУ «Про державну службу», діючого на час прийняття оскаржуваного рішення, встановлена певна процедура притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Так, відповідно до положень ст.68 вказаного Закону: дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення; дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження-суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень- суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; на державних службовців, які займають посади державної служби категорій"Б" і "В": зауваження-суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень-суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. Тобто, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби (ст.66 ЗУ «Про державну службу»), суб'єктом призначення може бути застосованим лише за поданням дисциплінарної комісії. Стаття 69 цього ж закону регулює порядок створення таких комісій, зокрема: для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі-дисциплінарна комісія). Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія. Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посадидержавної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі. У разі неможливості створення в державному органі постійної дисциплінарної комісії справи про дисциплінарні проступки, вчинені державними службовцями цього органу, розглядаються дисциплінарною комісією державного органу вищого рівня в порядку підпорядкування. У разі відсутності державного органу вищого рівня дисциплінарна комісія може утворюватися одноразоводля конкретної справи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відповідно до ч.9-11 цієї ж статті Закону: дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. У відповідності до положень ст.73 ЗУ «Про державну службу» з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Порядок обліку та роботи з дисциплінарними справамивстановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Порядок прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження також чітко врегульований положеннями ст.77 вищевказаного Закону, відповідно до якого: рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії удержавному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменуваннядержавного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислийвиклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація,вид застосованого дисциплінарного стягнення. Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. В порушення вимог ст.69 Закону України відповідачем не утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ. Відповідно, всі дії відповідача по притягненню її до дисциплінарної відповідальності проведені всупереч процедурі, яка чітко встановлена законом, а саме рішення було прийнято без належних на те підстав. При цьому, для позивача є взагалі незрозумілими та такими, що не можуть взагалі застосовуватись у даному випадку, посилання відповідача в оскаржуваному розпорядженні на ст.14,16 ЗУ «Про державну службу», які регулюють питання створення, повноважень та діяльності Комісії з питань вищого корпусу державної служби. При розгляді питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, при здійсненні дисциплінарного провадження, яке не відповідало встановленим законом вимогам, крім допущених процедурних порушень, та перевищення відповідачем меж своїх повноважень, передбачених ст.68 ЗУ «Про державну службу», також було порушено гарантовані Конституцією України та іншими законами її права, зокрема право на захист. Так, основним законом держави-Конституцією України проголошена рівність всіх людей у наданих правах, без будь яких привілеїв чи обмежень, права людини є непорушними та гарантуються. Це, зокрема, наступні статті Конституції України. Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. Окремо Конституція України гарантує кожному право на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав.Так, відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Аналогічні права надаються державним службовцям ч.7 ст.74 ЗУ «Про державну службу»-«Гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення», відповідно до якої «Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника». Натомість, відповідач під час застосування дисциплінарного стягнення, зокрема на стадії відібрання пояснення, позбавив позивача використати своє передбачене Конституцією України та галузевим законом право на правову допомогу. Таким чином, відповідач не тільки знехтував її гарантовані Конституцією та законами правами, а і свідомо, умисно допустив порушення вимог ст.68 Конституції України, відповідно до якої, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Крім того, відповідач, який виконував повноваження керівника органу місцевого самоврядування і діяв від імені Держави, не забезпечив виконання вимог ст.3 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Порушення права на правову допомогу відбулося при наступних обставинах: 01 червня 2016 року відповідач почав вимагати від неї надання письмового пояснення щодо вчинення нею корупційного правопорушення. Враховуючи попередню поведінку та позицію відносно неї працівників Копіюватської сільської ради, яка виразилась у незаконному її звільненні та тривалому ухиленні від виконання судового рішення щодо її поновлення на роботі, вона, не будучи досвідченою в галузі права, вирішила скористатись послугами фахівця, у зв'язку з чим в усній формі, а в подальшому письмово повідомила про це відповідача, та зазначила, що надасть пояснення після консультації із фахівцем у галузі права. Викладений факт підтверджується копією її заяви від цієї ж дати відповідачу із відміткою про отримання. При цьому, необхідно акцентувати увагу, що відповідачу достовірно було відомо про її позицію та бажання надати пояснення після отримання правової допомоги, адже саме в.о. сільського голови ОСОБА_5 приймала від неї та реєструвала її заяву. Натомість, відповідач проігнорував її прохання, і прийняв розпорядження без її пояснення, при цьому в оскаржуваному розпорядженні послався на «акт про відмову давати пояснення ОСОБА_1». Факту відмови від дачі пояснень не було, вона навпаки бажала надати пояснення, про складання зазначеного акту їй нічого не відомо. Якщо такий акт і складався, то це є нічим іншим, як виготовлення завідомо неправдивого документу. У зв'язку із чим, вона звернулась із відповідним повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до територіального органу національної поліції. Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити що під час здійснення відносно неї дисциплінарного провадження, відповідачем було порушено всі вимоги щодо процедури самого дисциплінарного провадження, приймаючи рішення відповідач явно вийшов за межі наданих йому повноважень, так як прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення, крім зауваження, у відповідності до положень ст.68 Закону України «Про державну службу» суб'єкт призначення міг виключно за поданням дисциплінарної комісії. Крім того, для обгрунтування своїх дій при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідач виготовив завідомо неправдивий документ, який і зазначив як одну із підстав прийняття рішення. Допущення вищевказаних порушень закону при прийнятті оскаржуваного розпорядження призвело до того, що відповідачем не надано належну оцінку обставинам справи, крім того, невірно застосовані інші норми законів. Так, ст.65 ЗУ «Про запобігання корупції», на яку в описовій частині розпорядження посилається відповідач передбачено, що «особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку». Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28.03.2016 року її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП. У той же час, суд при накладені стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, вважав за необхідне застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу, без застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади. Отже, у відповідача не було підстав для прийняття рішення про її звільнення. При розгляді її адміністративного позову у справі № 702/534/16-а у постанові від 16 травня 2016 року суд також зайняв аналогічну позицію, зазначивши «оскільки рішенням суду від 28.03.2016 року на позивача не накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатись діяльністю, що пов'язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, то у сільського голови Копіюватської сільської ради не було повноважень приймати рішення про звільнення позивача з посади, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню». Статтею 147 КЗпП передбачено такі види дисциплінарних стягнень, як догана та звільнення. Відповідно до вимог ст.66 ЗУ «Про державну службу» до державних службовців застосовується один з видів дисциплінарного стягнення (зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з посади державної служби). Підстави притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності передбачені ст.65 Закону України «Про державну службу». Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця (ст.67 ЗУ «Про державну службу»). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків. Вона, усвідомила та визнала свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку. За час перебування на посаді головного бухгалтера Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області до виконання своїх посадових обов'язків відносилася добросовісно (бездоганна поведінка, відсутність дисциплінарних стягнень). Звільнення з посади державного службовця є винятковим видом дисциплінарного стягнення. ЇЇ діями не завдано збитків та шкоди державним інтересам. Не встановлено відносно неї невідповідність займаній посаді, негативні оцінки за результатами її діяльності відсутні. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ст.149 КЗпПУ). Вимоги вищевказаних норм закону при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідачем не враховані та проігноровані. З огляду на вказане, дії відповідача при прийнятті рішення про звільнення її з роботи є протиправними, а розпорядження в.о. Голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області №20 від 01.06.2016 року суперечить вищевказним вимогам законів та підлягає скасуванню. Враховуючи викладене вбачається, що відповідач звільнив її без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст.235 КЗпП України зобов'язаний поновити її на попередній роботі. Згідно ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Крім того, відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення їй не було нараховано середньомісячну заробітну плату відповідач при поновленні її на раніше займаній посаді зобов'язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу. Згідно положень чинного законодавства України відповідач зобов'язаний поновити її на попередній роботі та виплатити їй заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 01.06.2016 року. У відповідності до положень ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. У відповідності до положень ст.18 КАС України справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача. Згідно ч.2 ст.19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Вона, ОСОБА_1, визнана інвалідом 2 групи та відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору. Просить визнати протиправними дії в.о. сільського голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району ОСОБА_5 при звільненні її з роботи; скасувати розпорядження №20 від 01.06.2016 року в.о. сільського голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1»; поновити її на посаді головного бухгалтера Копіюватської сілької ради Монастирищенського району Черкаської області з 01.06.2016 року та стягнути з Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На адресу суду від представника відповідача Копіюватської сільської ради 30.06.2016 року надійшло заперечення, відповідно до якого розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій виконуючого обов'язки сільського голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району ОСОБА_5 та скасування розпорядження №20 від 01.06.2016 року виконуючого обов'язки сільського голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району, поновлення на роботі і стягнення коштів за час вимушеного прогулу, вважають його таким що не підлягає до задоволення з наступних підстав. Позивачка не спростовує того факту, що вона вчинила корупційне правопорушення у вигляді порушення спеціального обмеження щодо посадових осіб органів місцевого самоврядування, передбаченого п.1 ч.1 ст.25 Закону України "Про запобігання корупції" (в редакції, яка діяла на день вчинення правопорушення). Факт вчинення корупційного правопорушення Позивачкою у вигляді порушення спеціального обмеження щодо посадових осіб органів місцевого самоврядування, передбаченого п.1 ч.1 ст.25 Закону України "Про запобігання корупції" (в редакції, яка діяла на день вчинення правопорушення), встановлено Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 березня 2016 року у справі №702/210/16-п, яка Позивачкою не оскаржена та набрала законної сили. Постанова Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16.05.2016 року у справі №702/534/16-а, на яку посилається Позивачка в своєму адміністративному позові, станом на день подання даного заперечення законної сили не набрала, так як була оскаржена Копіюватською сільською радою до Київського апеляційного адміністративного суду. В частині поновлення Позивачки на роботі рішення суду було виконане Копіюватською сільською радою. У зв"язку із поновленням Позивачки на роботі, на неї поширюються всі права та обов'язки як працівника так, і державного службовця. Підставою для звільнення стали положення п.3 ч.1 ст.84 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, положення ст.84 якого набрали чинності з 01.05.2016 року, відповідно до якого підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Відповідно до ч.2 ст.84 Закону України "Про державну службу" у випадках, зазначених у пунктах 1-4 ч.1 цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця. На день вчинення адміністративного правопорушення діяв Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі по тексту Закон Ж3723-ХІІ). Відповідно до ст 16 Закону №3723-ХІІ на державних службовців поширюються вимога та обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції". Відповідно до ст.14 Закону №3723-ХІІ дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за порушення обмежень,пов'язаних з проходженням державної служби, для окремих категорій державних службовців законом можуть бути визначені особливості визнання дисциплінарного проступку підставою для припинення державної служби. Відповідно до ст.30 Закону №3723-ХІІ, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону. Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадові особи місцевого самоврядування, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України 'Про місцеве самоврядування в Україні". Вимога щодо створення комісій, на які посилається Позивачка в позові не поширюються на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Зазначені положення законодавства стали підставою для звільнення Позивачки 01 червня 2016 року. Просять відмовити в задоволені позову повністю та розглядати справу без участі представника Копіюватської сільської ради.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та дала пояснення аналогічні обставинам, зазначеним у позовній заяві. Додатково пояснила, що перебувала на амбулаторному лікуванні в період часу після накладення на неї адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення з 13.04.2016 року до 22.04.2016 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позов підтримав та дав пояснення аналогічні обставинам, зазначеним у позовній заяві.

У судові засідання представник відповідача Копіюватської сільської ради не з"явився, просить справу розглядати у його відсутність та просить відмовити у задоволенні позову повністю, про, що зазначив у запереченні.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного:

-судом встановлено, що згідно постанови Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28.03.2016 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП, вчиненого 25-26 жовтня 2015 року, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією винагороди від роботи в дільничній виборчій комісії (а.с.13-15). Дана постанова вступила в законну силу та отримана сільською радою для виконання ;

- 12.04.2016 року головою Копіюватської сільської ради видано розпорядження про звільнення з посади позивача, яке постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16.05.2016 року скасовано;

- 27.05.2016 року позивача поновлено на посаді ;

-дані факти не оспорюються та визнаються самим позивачем та відповідачем, про що зазначено у позовній заяві та запереченнях;

- згідно розпорядження в.о. голови Копіюватської сільської ради №20 від 01.06.2016 року «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1» позивача звільнено з посади головного бухгалтера Копіюватської сільської ради з 01.06.2016 року. Підставою для звільнення в розпорядженні зазначено ст.14, ст.16, п.2) частини першої ст.30 ЗУ «Про державну службу» в редакції, яка діяла на час вчинення правопорушення та положення інших нормативних актів в редакції, яка діяла на час прийняття оспорюваного розпорядження;

- разом з тим, положення цих статтей, положення ст.36 КзпП України в редакції, які діяли на час вчинення правопорушення позивачем, не передбачали звільнення з посади позивача за вчинення даного виду адміністративного правопорушення;

- щодо застосування положень інших Законів як підстави звільнення з посади позивача, вони зазначені в редакції, яка діяла на час прийняття розпорядження;

- разом з тим, згідно ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність;

- крім цього, накладення дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку, відповідно до законодавства, яке діяло на час вчинення правопорушення та на час набрання постановою суду законної сили про накладення на позивача адміністративного стягнення, було можливе у строк в 1 місяць з моменту його виявлення ( ст.148 КзпП України) та у 6 місяців з дня вчинення. Враховуючи, що відповідач достовірно знав про вчинення позивачем адміністративного правопорушення на час видання першого розпорядження про її звільнення 12.04.2016 року, тому станом на 01.06.2016 року строк накладення дисциплінарного стягнення, в тому числі у виді звільнення, закінчився;

- тому суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення позивача з посади та поновлення її на роботі з 01.06.2016 року підлягє до задоволення;

- також, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вона є похідною від вимоги про поновлення на роботі;

- постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць підлягає негайному виконанню на підставі ст. 256 КАС України;

- також суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправними дій в.о.сільського голови в частині ненадання можливості позивачу користуватися послугами адвоката при дачі пояснень підлягає до задоволення, оскільки відповідач приймав рішення з посиланнями на положення Закону України "Про державну службу" в редакції станом на 01.05.2016 року, а ч.7 ст.74 цього Закону передбачає право позивача користуватися послугами адвоката, як і положення Конституції України;

- згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа;

-відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу-відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь держави, відповідно до задоволених вимог : 4 вимоги по 551 грн 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1,2, 10,11,12,13,14,15, 70,71,72, 94,158-163,186, 256 КАС України, ст.36, 148, 235 КЗпП України, Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III від 07.06.2001 року, із змінами та доповненнями, Законом України « Про запобігання корупії» № 1700 -VІІ від 14.10.2014 із змінам і доповненями, ЗУ «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року із змінами і доповненнями, ЗУ «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправними дії в.о.сільського голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Кагагнець Л.Д. при звільненні з посади ОСОБА_1.

Розпорядження в.о. голови Копіюватської сільської ради №20 від 01.06.2016 року «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1» визнати протиправним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Копіюватської сілької ради Монастирищенського району Черкаської області з 01.06.2016 року.

Стягнути з Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2016 року до 30.06.2016 року включно в сумі 3 442( три тисячі чотириста сорок дві) гривні 40 коп.

Звернути до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Копіюватської сілької ради Монастирищенського району Черкаської області з 01.06.2016 року та стягнення на її користь середньомісячного заробітку в межах суми за 1 місяць в сумі 3 442 ( три тисячі чотириста сорок дві ) гривні 40 коп.

Стягнути із Копіюватської сільської ради на користь держави судовий збір в сумі 1653 (одна тисяча шістсот п"ятдесят три) гривні 60 коп та в сумі 551 (п"ятсот п"ятдесят одна) гривня 20 коп на користь держави.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з моменту отримання копії повного тексту постанови.

Суддя: Д. С. Ротаєнко

Повний текст постанови виготовлено 30.06.2016 року