Ухвала суду № 58640468, 29.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/7139/15-ц Головуючий у І інстанції Дутчак І. М.Провадження № 22-ц/780/3522/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 45 29.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

29 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Антоненко В.І., Поліщука М.А.,

за участю секретаря: Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

у с т а н о в и л а:

В жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтовуючи його тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 серпня 2002 року вона є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1. На прохання свого сина ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_2 у даній квартирі тимчасово були зареєстровані її малолітні онуки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте діти у спірному приміщенні ніколи не проживали, з самого народження вони постійно проживають за місцем реєстрації їхньої матері за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач вказала, що у 2013 році вона вибула на постійне місце проживання до Російської Федерації, де бажає проживати у подальшому, тому має намір продати належну їй квартиру. У звязку з цим вона неодноразово зверталася до батьків відповідачів з вимогою зняття дітей з реєстрації місця проживання у квартирі, однак їхня мати ОСОБА_2 відмовляється в добровільному порядку вчинити такі дії. Посилаючись на те, реєстрація відповідачів перешкоджає їй вільно розпоряджатися належною на праві власності квартирою, позивач просила суд визнати малолітніх відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування квартирою № 50 в будинку № 5 по вул. Слави у с. Княжичі Броварського району Київської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, законний представник відповідачів ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначено, що в даному випадку правові підстави для застосування ч. 2 ст. 405 ЦК України відсутні, оскільки не проживання малолітніх дітей за місцем своєї реєстрації було обумовлено виключно обєктивними обставинами, а саме неможливістю їхнього самостійного проживання у квартирі позивача з огляду на їх малолітній вік, часткову цивільну дієздатність, а також наявність в квартирі орендарів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не проживали в спірній квартирі без поважних причин більше встановленого законом строку, а тому втратили право користування жилим приміщенням. Крім того, їхня реєстрація у квартирі перешкоджає позивачу у вільному розпорядженні своїм майном та порушує її права як власника.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міськрайонний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків.

Положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Отже, місцем проживання неповнолітньої або малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона дійсно проживає.

Однак місце проживання дитини за фактичним місцем проживання батьків не є безумовним, якщо суд установить інше постійне місце проживання дитини.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 серпня 2002 року позивач ОСОБА_5 є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

У вказаному помешканні крім позивача з 23 лютого та 22 березня 2012 року відповідно зареєстровані її малолітні онуки: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Батьками дітей є третя особа ОСОБА_6 та їхній законний представник ОСОБА_2, шлюб між якими було розірвано рішенням суду від 24 грудня 2014 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 січня 2015 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), починаючи з 17 грудня 2014 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Зі змісту даного рішення вбачається, що малолітні діти постійно проживають разом із матірю ОСОБА_2 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.

Даний факт також підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 24 грудня 2014 року №13-14/058, складеним депутатом Броварської міської ради Київської області ОСОБА_7 та не заперечувався ОСОБА_2

Крім того, згідно акту від 23 вересня 2015 року, складеного депутатом Княжицької сільської ради Броварського району Київської області в присутності свідків, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані, але ніколи не проживали у квартирі позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 2 ст. 64 ЖК України передбачає, що до членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Тобто, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сімї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не повязаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сімї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному власником.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Встановивши, що з вересня 2012 року малолітні відповідачі не проживають в спірній квартирі, а з позовом власник цього помешкання звернулася в жовтні 2015 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання їх такими, що втратили право користування житлом, на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України у звязку з відсутністю без поважних причин понад один рік.

Також колегія суддів вважає недопустимим порушення прав позивача як власника житлового приміщення, які охороняються ст. ст. 321, 391 ЦК України, щодо вільного розпоряджання своїм майном, а напружені стосунки батьків малолітніх дітей, в тому числі щодо заборгованості по аліментам, не можуть впливати на вирішення спору.

Доводи ОСОБА_2 про те, що причини не проживання дітей є поважними, оскільки ОСОБА_5 чинила перешкоди, на доказах не грунтуються. При цьому законним представником малолітніх дітей не доведено суду, що вона намагалася у будь-який спосіб заселитися до спірного житлового приміщення або розглядала його як постійне місце проживання сімї.

Ураховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313 315, 316 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.І. Антоненко

ОСОБА_8