Рішення № 58634832, 09.04.2011, Київський районний суд м. Одеси

___________

Справа№1512/2-1870/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011 року, Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Куриленко О. М.

за участю секретаря - Фірко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 третя особа про про стягнення -

встановив:

12.08.2010 року позивач звернувся до суду з названим позовом та просив стягнути з відповідачів заборгованість відповідно до укладеного кредитного договору.

Свої вимоги мотивував тим, що 06.07.2006 року ОСОБА_3 (надалі - Відповідач) звернувся до АППБ Аваль, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "ОСОБА_6 Аваль" /переіменоване в Публічне акціонерне товариство ОСОБА_6 Аваль/ в особі Одеської обласної дирекції АТ "ОСОБА_6 Аваль" / надалі - Позивач / з заявою про надання кредиту в сумі 260 000,00 /двісті шістдесят тисяч/дол.США, що підтверджується заявою № 375 від 06.07.2006 року.

25.07.2006 року між Відповідачем та Позивачем було підписано Кредитний договір №014/0054/74/61082 про надання кредиту в сумі 260 000,00 /двісті шістдесят тисяч/дол.США , на строк по 25.07.2026 року під 12 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними ануїтетними платежами.

Відповідно до ст.4 Кредитного договору № 014/0054/74/61082 від 25.07.2006 року Позивач повністю та в строки виконав зобовязання по даному договору, видавши ОСОБА_3 через касу Вузовського відділення Одеської обласної дирекції АТ "ОСОБА_6 Аваль" кредитні кошти, що підтверджується копією заяви на видачу готівки № 8 від 25.07.2006 року.

Відповідач не виконав умови ст.5 Кредитного договору, тобто щомісячно до 05 числа кожного місяця не здійснював часткове погашення Кредиту та не сплачував відсотки за користування Кредитом відповідно Графіку, та після отримання повідомлення, у відповідності з ст.ст. 5.5 Кредитного договору, не повернув Позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно з ст.6.5 Кредитного договору у випадку невиконання Відповідачем умов цього договору Кредитор має право вимагати дострокового погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_4 та між Позивачем та ОСОБА_5 були укладені договори поруки № 014/0054/74/61082/1 від 25.07.2006 року та № 014/0054/74/61082/2 від 25.07.2006 року, згідно п.п.1.2. яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, які виникають з умов Кредитного договору № 014/0054/74/61082 від 25.07.2006 року

Відповідно п.п. 2.1., 3.1. договорів поруки від 25.07.2006 року, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання вимоги, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Про порушення зобов'язання та необхідність повного погашення боргу Відповідачі повідомлені належним чином, але свої обов'язки щодо погашення боргу не виконали, що і стало підставою для звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнав, звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсними кредитний договір та укладені до нього договори поруки.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з`явились, про слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладання судового розгляду від них до суду не надійшло.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.07.2006 року ОСОБА_3 звернувся до АППБ Аваль, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "ОСОБА_6 Аваль" переіменоване в Публічне акціонерне товариство ОСОБА_6 Аваль в особі Одеської обласної дирекції АТ "ОСОБА_6 Аваль" з заявою про надання кредиту в сумі 260 000,00 двісті шістдесят тисяч дол.США, що підтверджується заявою № 375 від 06.07.2006 року ( а.с.16).

25.07.2006 року між Відповідачем та Позивачем було підписано Кредитний договір №014/0054/74/61082 про надання кредиту в сумі 260 000,00 двісті шістдесят тисяч дол. США, на строк по 25.07.2026 року під 12 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними ануїтетними платежами. Викладене підтверджується копією Кредитного договору № 014/0054/74/61082 від 25.07.2006 року ( 30-32).

Відповідно до ст.4 Кредитного договору № 014/0054/74/61082 від 25.07.2006 року Позивач повністю та в строки виконав зобовязання по даному договору, видавши ОСОБА_3 через касу Вузовського відділення Одеської обласної дирекції АТ "ОСОБА_6 Аваль" кредитні кошти, що підтверджується копією заяви на видачу готівки № 8 від 25.07.2006 року.

Відповідач не виконав умови ст.5 Кредитного договору, тобто щомісячно до 05 числа кожного місяця не здійснював часткове погашення Кредиту та не сплачував відсотки за користування Кредитом відповідно Графіку, та після отримання повідомлення, у відповідності з ст.ст. 5.5 Кредитного договору, не повернув Позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно з ст.6.5 Кредитного договору у випадку невиконання Відповідачем умов цього договору Кредитор має право вимагати дострокового погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

За ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором ОСОБА_6 зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки, за ч. 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позику у тому обсязі та у строк, встановлений договором, при даних обставинах цей строк встановлено п. 6.5. Кредитного договору 30 діб з моменту надіслання Кредитором на адресу Позичальника відповідного листа-повідомлення, яким є направлення претензії.

Відповідно ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася та сплати процентів, належних йому.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_4 та між Позивачем та ОСОБА_5 були укладені договора поруки № 014/0054/74/61082/1 від 25.07.2006 року та № 014/0054/74/61082/2 від 25.07.2006 року, згідно п.п.1.2. яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, яки виникають з умов Кредитного договору № 014/0054/74/61082 від 25.07.2006 року ( а.с.25-26).

Відповідно п.п. 2.1., 3.1. договорів поруки від 25.07.2006 року, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання вимоги, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, ч.1 при порушенні Боржником зобовязання забезпеченого порукою, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, ч.2 поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків.

Про порушення зобов'язання та необхідність повного погашення боргу Відповідачі повідомлені належним чином ( 32-37).

Відповідно ст.9.1 Кредитного договору № 014/0054/74/61082 від 25.07.2006 року за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Станом на день ухвалення рішення заборгованість відповідачів перед позивачем за Кредитним договором № 014/0054/74/61082 від 25.07.2006 року складає 345 204,33 дол.США /триста сорок п`ять тисяч двісті чотири дол.33 центи/, що в еквіваленті по курсу НБУ /1 дол.США= 7,9624 грн./ станом на день ухвалення рішеннядорівнює 2 748 654,96 грн. (два мільйона сімсот сорок вісім тисяч шістсот пятдесят чотири гривні девяносто пять копійок), які складаються з:

- заборгованості за кредитом - 244 622,98 дол.США,

- заборгованості за відсотками - 47 687,05 дол.США,

- пені за прострочення тілу кредиту 19,29 дол.США,

- пені за прострочення відсотків по кредиту 52 875,01 дол.США.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Згідно до ст. 623 ЦК України боржник який порушив зобовязання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення вимоги.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом слід задовольнити у повному обсязі.

Обгрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, представник відповідача пояснив в судовому засіданні, що єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, Відповідно до п.1. ст.3 Декрету КМУ «Про систему регулювання і валютного контролю»валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь який вимог та зобовязань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Відповідно до п.2 та 3 ст. 5 Декрету КМУ, враховуючи, що спірний договір було укладено на умовах надання кредиту в іноземній валюті, вказана валютна операція потребує наявності у відповідності у відповідача генеральної ліцензії та індивідуальної ліцензії. Тому вираження у спірному кредитному договорі відповідно до пояснень відповідача грошових зобовязань між сторонами в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на надання відповідачу кредиту в іноземній валюті, та використання позивачем долару США, як засобу платежу та кредитним договором, порушує норми Конституції України та цивільного кодексу України.

Суд вважає, що ствердження відповідача про недійсність договору, у звязку з тим, що кредитний договір був укладений в іноземній валюті спростовується тим, що відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 260 000 доларів США.

Відповідно до ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Спеціальні нормативні акти НБУ передбачають право банку, який отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями, використовувати іноземну валюту для здійсненні операцій відповідно до банківських ліцензій.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 47 Закону України « Про банки та банківську діяльність»банк має право на підставі банківської ліцензії здійснювати, зокрема, операції по розміщенню залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та операції з валютними цінностями.

Ст. 56 Закону України «Про національний ОСОБА_6 України»визначає, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обовязковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

П 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ 17.07.2001р. № 75 та зареєстроване МЮУ 21.08.2001р. за № 730\5921, визначає, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати, зокрема, операції по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Згідно ст. 1 Декрету, до валютних операцій відносяться, зокрема, операції, повязані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Ч.2 ст.2 Декрету встановлює, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 5 Декрету передбачено, що ОСОБА_8 банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії потребують операції, визначені ч.4 ст. 5 Декрету, зокрема, індивідуальної ліцензії потребують операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі ОСОБА_8 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженої Постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких ОСОБА_8 банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

П. 8.12. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. №200, визначає, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію ОСОБА_8 банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій ОСОБА_8 банку на здійснення валютних операцій.

Таким чином, ЦК України (ст. 533) визначив, що у випадках, передбачених спеціальних законом, іноземна валюта може використовуватись на території України. Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю (ст.2), який власне і є спеціальним законом щодо режиму валютних операцій, надає резидентам право здійснювати валютні операції, за виключенням встановлених актами валютного законодавства обмежень. Іншими словами, резиденти на території держави Україна можуть здійснювати будь-які валютні операції, крім тих операцій, на здійснення яких встановлені обмеження.

З приведених вище норм випливає, що позивач за зустрічним позовом на підтвердження того, що банк не мав права надати, а ОСОБА_3 отримати кредит в іноземній валюті, повинен був би назвати норму спеціального закону (а не посилкову норму ЦК України), згідно якої надання банком кредиту в іноземній валюті було б обмежено чи заборонено. Позивач у своїй позовній заяві посилається на ч.4 ст. 5 Декрету, проте ця норма вимагає індивідуальної ліцензії лише щодо надання і одержання кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На сьогодні, власне як і на дату укладення кредитного договору, такі граничні суми та терміни кредиту, законодавством не визначені. Відтак, обмеження на здійснення валютної операції по наданню кредиту в іноземній валюті не існує і згідно ст. 2 Декрету така операція може бути здійснена резидентами без отримання індивідуальної ліцензії. Оскільки при укладені кредитного договору як основного зобовязання були дотримані всі вимоги чинного законодавства, то і зобовязання по його забезпеченню (договір іпотеки від 02.08.2006 року., посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського МНО ОСОБА_9 за Р№2844) є дійсним.

Порушення ж ч.1 ст. 524 ЦК України, на яке також посилається позивач, не може бути в даному випадку підставою для визнання угоди недійсною. Ч.3 ст. 6 ЦК України дозволяє сторонам в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли в актах цивільного законодавства прямо вказано про неможливість відступити від їх положень, а також коли обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, очевидно, що не завжди не дотримання норм Цивільного кодексу України має наслідком недійсність правочину. Відповідач посилається на порушення при укладенні оспорюваних кредитного договору та договору іпотеки, ст. 524 ЦК України, але інші норми ЦК України (ст. 192, 533) та закони України (Закон України „Про банки та банківську діяльність, Декрет КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю) дозволяють використання іноземної валюти на території України при здійсненні такої валютної операції як надання банком кредиту в іноземній валюті. Іншими словами, законодавство України не містить повної заборони на використання іноземної валюти на території України. Отже, згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони кредитного договору в даному випадку (враховуючи, що однією зі сторін договору є банк, який має банківську ліцензію та письмовий дозвіл на розміщення іноземної валюти на валютному ринку України) могли скористатися своїм правом відступити від положень актів цивільного законодавства, а саме ст. 524 ЦК України, і врегулювати відносини на власний розсуд визначивши зобовязання в іноземній валюті в даному випадку у доларах США.

Ст. 7 Закону України „Про ОСОБА_8 України відносить до функцій НБУ, зокрема, здійснення відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютного регулювання, визначення порядку здійснення операцій в іноземній валюті, організацію і здійснення валютного контролю за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій.

Ст. 44 Закону України „Про ОСОБА_8 України визначає, що НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

Як уповноважена державна установа з питань валютного регулювання та валютного контролю, ОСОБА_8 банк України у Листі від 07.12.2009 р. №13-210/7871-22612 "Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті" висловив свою позицію щодо надання кредитів в іноземній валюті банківськими установами в України. В цьому листі НБУ, зокрема, зазначив: «…уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, однак, на сьогодняшній день законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»в особі одеської обласної дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»Суд, вислухавши сторони, вважає вимоги за зустрічним позовом не обгрунтованим та такими, у задоволенні яких слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 611, 623, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.209,212,213,214,215,218,223 ЦПК України, Законом України «Про ОСОБА_8 банк України», Законом України «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. №75, Положення про порядок видачі ОСОБА_8 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 483, Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затв. Постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. №200, ст. 27, 31 ЦПК України.

вирішив:

Позов позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»в особі одеської обласної дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль" до відповідач ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , третя особа про про стягнення - задовольнити

Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі одеської обласної дирекції ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Аваль»в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 328351, р\р 2909949, Код ЄДРПОУ 23876031 заборгованість за Кредитним договором від 25.07.2006 року у розмірі 345 204,33 долара США, що за курсом НБУ на день постановлення рішення (100доларів США=796,24грн.) складає 2 748 654,96 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 120 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 акціонерного товариства „ОСОБА_2 Аваль, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

.

Суддя : Куриленко О. М.