Ухвала суду № 58634401, 13.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року м. Київ К/9991/59831/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2011

у справі № 2а/0570/5715/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2011, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської Шахтарської ОДПІ Донецької області від 31.03.2011 № 0000672341 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 154869 грн.

Слов'янська ОДПІ Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суди порушили норми матеріального і процесуального права, викладені судами висновки не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Слов'янською ОДПІ Донецької області проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 17.03.2011 № 919/23-3/00300363. Цим актом перевірки встановлено порушення ВАТ «Слов'янський завод «Тореласт» вимог:

- п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 5I4-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в частині несплати до бюджету авансового внеску за І півріччя та ІІІ квартал 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати, в сумі 619475 грн.;

- п.п. 5.3.1, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 126652 грн.;

На підставі акта перевірки від 17.03.2011 № 919/23-3/00300363 складено податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000672341 про:

- визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 313184 грн., в т.ч. 126652 грн. за основним платежем та 31663 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 154869 грн.

Позивачем оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000672341 в частині визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 154869 грн.

Судами встановлено, що визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2011 № 0000672341 в оспорюваній частині зумовлене висновками податкового органу про вчинення позивачем порушень вимог п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР (далі - Закон № 334/94 ВР) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 5I4-VI.

В обґрунтування висновків про порушення позивачем вимог п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (зі змінами, внесеними Законом України від 27.04.2010 № 2154- VI) податковий орган посилається на такі обставини.

Загальними зборами акціонерів позивача прийнято рішення (протокол зборів акціонерів від 30.04.2009 № 1 про розподіл прибутку за 2009 рік в загальній сумі 8593000 грн. так: 6800000 грн. (79,14%) на збільшення оборотних засобів, 1693000 грн. (19,7%) у фонд розвитку виробництва, 100000 грн. (1,16%) на виплату дивідендів.

Позивачем здійснено нарахування дивідендів в сумі 99999,83 грн. та утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 5498,02 грн., що підтверджується відомістю та податковим розрахунком за червень 2010 року від 14.07.2010 № 26539.

За позицією податкового органу, позивач згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI та п. 7.8 с. 7 Закону № 334/94 ВР повинен був у строк до 30.06.2010 здійснити нарахування і виплату дивідендів в розмірі не менше 30 % нерозподіленого прибутку в сумі 2477900 грн. (8593000 грн. х 30% - 100000 грн.), отриманого за 2009 рік, та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою, встановленою п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в розмірі 25% суми дивідендів, що складає 619475 грн.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону № 334/94-ВР дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 Закону № 334/94-ВР у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Абзацом 1 п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Відповідно до п. 10.1 ст.10 Закону № 334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином, Законом № 334/94-ВР визначено, що на суму дивідендів, призначених за рішенням емітента корпоративних прав для виплати власнику корпоративних прав, нараховується авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою в розмірі 25%, який має бути сплачений до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. При цьому закон ставить наявність такого обов'язку щодо виплати дивідендів, нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми таких дивідендів залежно від факту прийняття емітентом корпоративних прав відповідного рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (із змінами та доповненнями, передбаченими Законом від 27.04.2010 № 2154-VI, що набрав чинності 30.04.2010) (далі - Закону від 17.09.2008 № 514-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Отже, починаючи з 30.04.2010, законодавством встановлено, що у разі прийняття рішення загальних зборів про виплату дивідендів акціонерам розмір таких виплат повинен складати не менше ніж 30% від чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку. При цьому із суми таких виплат товариство має нарахувати авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою в розмірі 25%, який має бути сплачений до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Згідно з частинами першою та другою розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування (тобто з 30.04.2009), крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через тридцять місяців з дня опублікування цього Закону. Через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 01.05.2011) втрачають чинність статті 1-49 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств.

Відповідно до частини п'ятої розділу XVIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Акціонер акціонерного товариства, статут якого не приведено у відповідність з нормами цього Закону, має право після закінчення зазначеного у цьому пункті строку звернутися до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність із цим Законом.

Таким чином, статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI протягом двох років після набрання вказаним Законом чинності, тобто до 30.04.2011 включно.

Таким чином, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, застосовуються положення статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Позивач діяв у формі відкритого акціонерного товариства.

Враховуючи наведене, позивач мав виконувати положення статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII (далі - Закону № 1576-XII).

Частиною першою статті 41 Закону № 1576-XII вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

Відповідно до частини п'ятої статті 41 вказаного Закону до компетенції загальних зборів належить, зокрема: затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач мав нараховувати та виплачувати дивіденди за результатами діяльності 2009 року виключно на підставі рішення загальних зборів акціонерів та у порядку, визначеному таким рішенням.

Як зазначено раніше, загальними зборами акціонерів позивача прийнято рішення про розподіл прибутку за 2009 рік, згідно з яким частка прибутку на виплату дивідендів складає 100000 грн. (1,16%).

З огляду на наведене, а також на встановлені судами обставини щодо здійснення позивачем нарахування дивідендів у визначеному загальними зборами порядку, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2011 № 0000672341 грошових зобов'язань з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 154869 грн.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, тому касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.А. Веденяпін