Ухвала суду № 58634399, 13.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року м. Київ К/9991/53442/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (правонаступник Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011

у справі № 2а/0570/4727/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНП-СХІД»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання включити до складу податкового кредиту суму ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011, позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 16.03.2011 № 0000142300. У задоволенні решти позову відмовлено.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя проведено документальну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.11.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 02.03.2011 № 210/23-111/36842343. Актом перевірки зафіксовано порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Податковий орган вважає, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Укр-Буд-Комплект» дизельного пального Л-0,2-62 в сумі 2324533,01 грн. за договором від 25.08.2010, які реально не вчинялися.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Укр-Буд-Комплект» поставлена податковим органом під сумнів з огляду на наявність розбіжностей між показниками податкового кредиту позивача та задекларованими податковими зобов'язаннями контрагента згідно з даними АІС «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», що зумовлено неподанням контрагентом позивача податкової звітності за серпень та вересень 2010 року. Постановою Господарського суду Луганської області від 27.12.2010 у справі № 22/88б ТОВ «Укр-Буд-Комплект» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Відповідач посилається також на те, що позивачем під час перевірки не надано оригіналів податкових накладних за операціями з ТОВ «Укр-Буд-Комплект». Крім того, акт перевірки директором та головним бухгалтером позивача підписано з відміткою «без заперечень».

На підставі акта перевірки від 02.03.2011 № 210/23-111/36842343 складено податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011 № 0000142300 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 484277,5 грн., в т.ч. 387422,18 грн. за основним платежем та 96855,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Надаючи оцінку формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту за період, що перевірявся податковим органом, слід застосовувати положення п. 7.4, п. 7.5 Закону № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаних норм Закону, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків робіт (послуг) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами вимог податкового законодавства щодо звітування та сплати податків, вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності.

Відповідно до вимог ч. 4. ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем порушення вимог законодавства або через визнання його банкрутом.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі «БУЛВЕС2 АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товару у ТОВ «Укр-Буд-Комплект» судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції реально відбулися, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності та складені з врахуванням економічної сутності проведених операцій: договором, видатковими накладними, податковими накладними тощо.

Посилання податкового органу на ненадання позивачем під час перевірки оригіналів податкових накладних є необґрунтованими.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що у відповідь на запити ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 14.02.2011 № 2603/10/23-/13 та від 01.03.2011 № 3668/10/23-113 щодо надання інформації та копій первинних документів щодо операцій, вчинених у період з 18.11.2009 по 30.09.2010, позивачем надіслано відповідачу лист від 28.02.2011 № 073 (згідно зі штемпелем дата отримання - 28.02.2011), до якого долучено копії первинних документів та зазначено про можливість надання для ознайомлення оригіналів таких документів.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання відповідача на визнання позивачем зафіксованих в акті порушень шляхом підписання такого акту з відміткою «без заперечень», оскільки Податковий кодекс України не ставить в залежність підписання/відмову від підписання акту перевірки платником від факту визнання/невизнання викладених в такому акті висновків.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011 № 0000142300.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, тому касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.А. Веденяпін