Ухвала суду № 58634123, 23.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36255/14-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Осаулов А.А.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/7256/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_4 за договором банківському вкладу «Капітал» від 15.11.2012 року №1099/2012-222 грошові кошти по вкладу в розмірі - 133 273 доларів США, за нарахованими і несплаченими відсотками за період з 01.04.2013 року по 20.11.2013 року в розмірі 5197,26 доларів США та кошти 3% річних за період з 20.11.2013 року по 19.11.2014 року в розмірі - 4 142,72 доларів США, а всього в розмірі 142 612,98 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.03.2015 року становить - 3 359 536,96 грн. та судовий збір в сумі 3654 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду 1-ї інстанції, відповідачем Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» було подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та, стягуючи з банку на його користь грошові кошти на загальну суму 3 359 536,96 грн., суд 1-ї інстанції виходив з того, що Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» у встановлений строк не виконано умови договору банківському вкладу «Капітал» №1099/2012-222 від 15.11.2012 року щодо повернення позивачу депозитних коштів. Проте, такі висновки суду 1-ї інстанції є необгрутованими та суперечать наявним в матеріалах справи доказам. Вказує на те, що з наданих суду та досліджених в судовому засіданні заяв №97 від 01.04.2013 року, №3 від 08.05.2013 року, №21 від 01.06.2013 року, №698 від 20.11.2013 року вбачається, що ОСОБА_4 частковими сумами через касу відділення банку було отримано належні йому грошові кошти за договором банківського вкладу «Капітал» №1099/2012-222 від 15.11.2012 року. У зв'язку з частковим зняттям позивачем грошових коштів сума вкладу на депозитному рахунку зменшувалася, як наслідок, зменшувалася і сума нарахованих відсотків. В період з 01 квітня 2013 року по 20 листопада 2013 року будь-яких звернень від позивача до банку щодо недоотримання відсотків не надходило. Отже, банком в повному обсязі виконано свої зобов'язання перед позивачем за договором банківського вкладу «Капітал» №1099/2012-222 від 15.11.2012 року. Також зазначає, що посилання суду першої інстанції на висновок експерта №6-9/тдд від 08.12.2014 року, як на доказ того, що ОСОБА_4 не отримував грошових коштів за депозитним договором від 15.11.2012 року є необгрутованим, оскільки даний висновок складений в рамках кримінального провадження №32014000000000048 і позивачем не надано суду дозволу слідчого Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на використання даного висновку в межах цивільного процесу.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» ОрендівськийВолодимир Іванович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду 1-ї інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 15.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та ОСОБА_4 було укладено договір банківського вкладу Капітал в доларах США за №1099/2012-222, відповідно до умов якого, банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 в сумі 133 273 долари США на строк з 15.11.2012 року по 20.11.2013 року зі сплатою 10% річних.

Цього ж дня, 15.11.2012 року банком грошові кошти в сумі 133 273 долари США було зараховано на депозитний рахунок ОСОБА_4, що підтверджується заявкою на переказ коштів.

21 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» з заявою про видачу депозитного вкладу з нарахованими відсотками з депозитного рахунку НОМЕР_1.

Оскільки Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» не повернуло ОСОБА_4 депозитні кошти у встановлений в договорі строк, то він звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та просив суд стягнути з банку на його користь грошові кошти на загальну суму 153 451,72 долари США.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 та, стягуючи на його користь з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» за договором банківському вкладу «Капітал» від 15.11.2012 року №1099/2012-222 грошові кошти по вкладу в розмірі - 133 273 доларів США, за нарахованими і несплаченими відсотками за період з 01.04.2013 року по 20.11.2013 року в розмірі 5197,26 доларів США та кошти 3% річних за період з 20.11.2013 року по 19.11.2014 року в розмірі - 4 142,72 доларів США, а всього в розмірі 142 612,98 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.03.2015 року становить - 3 359 536,96 грн., суд 1-ї інстанції виходив з того, що в цій частині позов є обґрунтованим, підтверджений належними та допустимими доказами, а тому є всі правові підстави для його задоволення в даній частині.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

В силу вимог ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15.11.2012 року вбачається, в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договорів, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи договір, сторони дійшли згоди щодо його укладання на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.

Статтею 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до положень ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами, викладеними в пунктах 1.1, 2.1 договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15.11.2012 року встановлено, що строк дії вкладу з 15.11.2012 року по 20.11.2013 року. Відкритий картковий рахунок з метою перерахування на нього нарахованих відсотків та суми вкладу відповідно до розділу 3 договору. В останній день терміну розміщення вкладу, банк зобов'язується повернути вкладнику внесену суму та нараховані відсотки за дні поточного місяця.

Згідно зі ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Судом достовірно встановлено, що 21.11.2014 року ОСОБА_4 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» з заявою про повернення суми депозитного вкладу разом з відсотками з депозитного рахунку НОМЕР_1.

Проте, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» свої обов'язки за договором банківського вкладу №1099/2012-222 від 15.11.2012 року не виконало та не повернуло ОСОБА_4 вклад та нараховані проценти за вкладом.

Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що проценти по банківським вкладам підлягають нарахуванню та стягненню до дня фактичного повернення коштів вкладникам.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_4 за договором банківському вкладу «Капітал» від 15.11.2012 року №1099/2012-222 грошових коштів по вкладу в розмірі - 133 273 доларів США та нарахованих і несплачених відсотків за період з 01.04.2013 року по 20.11.2013 року в розмірі 5197,26 доларів США.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленні договором або законом.

З аналізу ст.625 ЦК України вбачається, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Судом встановлено факт прострочення сплати коштів за договором банківського вкладу №1099/2012-222 від 15.11.2012 року.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_4 3% річних за період з 20.11.2013 року по 19.11.2014 року в розмірі - 4 142,72 доларів США.

Доводи апеляційної скарги про те, що з наявних в матеріалах справи заяв №97 від 01.04.2013 року, №3 від 08.05.2013 року, №21 від 01.06.2013 року, №698 від 20.11.2013 року вбачається, що ОСОБА_4 частковими сумами через касу відділення банку було отримано належні йому грошові кошти за договором банківського вкладу «Капітал» №1099/2012-222 від 15.11.2012 року, колегія суддів вважає необгрутованими, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, а частинами 1, 4 ст.60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результат оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Так, висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за №609/тдд від 08.12.2014 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в №97 від 01.04.2013 року, №3 від 08.05.2013 року, №21 від 01.06.2013 року, №698 від 20.11.2013 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4.

Відповідно до ухвал Апеляційного суду м.Києва від 04 червня 2015 року та від 24 вересня 2015 року у даній справі була призначена судова почеркознавча експертиза.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертих № 7176/7177/16-32 від 17.05. 2016 року, підписи від імені ОСОБА_4, що містяться у графах «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в сумі 29408 доларів США, за № 97 від 01.04.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, заяві на видачу готівки в сумі 52335,98 доларів США, за №3 від 08.05.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, заяві на видачу готівки в сумі 39193,42 доларів США, за №21 від 01.06.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, заяві на видачу готівки в сумі 29408 доларів США, за №698 від 20.11.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в сумі 29408 доларів США, за №97 від 01.04.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в сумі 52335,98 доларів США, за №3 від 08.05.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в сумі 39193,42 доларів США, за №21 від 01.06.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в сумі 29408 доларів США, за №698 від 20.11.2013 року по договору банківського вкладу №1099/2012-222 від 15 листопада 2012 року, виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

З урахуванням висновків експертів, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про отримання позивачем коштів за договором вкладу частковими сумами через касу відділення банку є безпідставними.

Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду 1-ї інстанції твердження апелянта про те, що суд 1-ї інстанції не мав правових підстав використовувати висновок почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження №32014000000000048 в межах цивільного процесу, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.64 ЦПК України висновок експерта, отриманий в рамках кримінального провадження, є лише письмовим доказом по цивільній справі, який має оцінюватись як письмовий доказ і у разі його заперечення особа, яка не визнає такий доказ, має довести протилежне.

Колегія суддів вважає, що висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за №609/тдд від 08.12.2014 року є належним та допустимим письмовим доказом по даній цивільній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене судом з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, а викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення у відповідності з вимогами матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції також не спростовують.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» відсутні.

Витрати по сплаті судового збору судом стягнуті з відповідача на користь держави у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: