Ухвала суду № 58633791, 29.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Київ К/800/32430/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 рокуу справі826/1323/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Рапід»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Рапід» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сервіс Рапід») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10 вересня 2014 року №0004022201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду зазначеного рішення суду, Київським апеляційним адміністративним судом від 17 червня 2015 року винесено постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сервіс Рапід» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відображення даних операцій в складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ПП «Авто Актив» за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року.

За результатами перевірки 22 серпня 2014 року складено акт №406/26-57-22-01-10/32768900, яким встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем завищено вид ємне значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року в розмірі 739698,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 10 вересня 2014 року винесено податкове повідомлення - рішення №0004022201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року у сумі 739 698,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Сервіс Рапід», суд першої інстанції виходив з того, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не мав на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій упродовж періоду за який проводилася перевірка.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем на підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій з контрагентом були надані первинні та інші документи, які підтверджують виконані в повному обсязі зобов'язання за договором генерального підряду на будівництво № 0312-12/01 СР від 03 грудня 2012 року, а тому зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням - рішення є протиправним.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки податкового органу, зокрема, що перевіркою не встановлено наявності у ПП «Авто Актив» (контрагента позивача) виробничих / обслуговуючих приміщень, які є об'єктивно необхідними для виконання обумовлених робіт, а також не встановлено наявності у ПП «Авто Актив» власного або орендованого обладнання для виконання будівельних операцій, технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою спірних операцій, а також не встановлено наявності у ПП «Авто Актив» залучених на умовах підряду фахівців, або ж залучення інших підприємств для виконання будівельних операцій.

Крім того, з документів наданих до перевірки, на думку відповідача, не можливо з'ясувати порядок пропускного режиму на об'єкт «Автосалон для продажу автомобілів» на виконання робіт з технічного обслуговування комунікацій Автосалону для продажу автомобілів ТОВ «Сервіс Рапід» та наявності документально підтверджених фактів інструктажу працівників ПП «Авто Актив» по охороні праці, що відображається в журналі охорони праці (відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року №668 «Про затвердження загальних правил укладення та виконання договорів підряду капітального будівництва» та ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Промислова безпека у будівництві. Основні положення», затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 27 січня 2009 року № 45 із змінами та доповненнями).

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ПП «Авто Актив».

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №21-887а15 та №21-1526а15. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

На підтвердження реального виконання договору генерального підряду на будівництво № 0312-12/01 СР від 03 грудня 2012 року, укладеного позивачем з ТОВ «Авто Актив», надано копії відповідного договору, акта приймання - передачі будівельного майданчика, договорів субпідряду, що укладені ТОВ «Авто Актив» на виконання умов договору генерального підряду, Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в м. Києві 31 жовтня 2012 року за №КВ 08312204240, Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в м. Києві 26 лютого 2014 року за №КВ 143140570130, Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 червня 2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 червня 2014 року.

Також колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про неприйняття на обґрунтування правомірності зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість посилання відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07 серпня 2014 року №372/26-57-22-01-10 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АВТО-АКТИВ» (код ЄДРПОУ 32669813) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компані Інвест ЛТД» (ЄДРПОУ 38750789) за період з 01 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року.

Як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, ані ТОВ «Сервіс Рапід», ані ПП «Авто Актив» не залучало у якості підрядника/субпідрядника ТОВ «Компані Інвест ЛТД» та жодних правовідносин з останнім щодо будівництва «Сервісного центру по обслуговуванню та продажу автомобілів на Кільцевій дорозі у Святошинському районі м. Києва» не мало і докази виконання ТОВ «Компані Інвест ЛТД», прямо чи опосередковано, робіт (послуг) для замовника в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо протиправності податкового повідомлення - рішення. Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі №826/1323/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна