Ухвала суду № 58631447, 23.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 р.м. ОдесаСправа № 821/123/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Домусчі С.Д.

За участю: секретаря - Вишневської А.В.

представника апелянта - Галкіної Є.Ю. (довіреність від 05.04.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської митниці ДФС на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Полімер-Трейд» до Державної митної служби України в особі Херсонської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Полімер-Трейд» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати картку відмови №508050000/2015/00116 від 14.12.2015 року у прийнятті митної декларації, рішення від 14.12.2015 року №508000008/2015/000002/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість обладнання була збільшена з 18 000 доларів США до 27 200 доларів США, стягнути з Державного бюджету надмірно сплачене ввізне мито в розмірі 10 975,65 грн. та податку на додану вартість в сумі 46 097,71 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Під час митного оформлення товару позивачем надано всі документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом, ідентифікували товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця. Отже у митного органу не було підстав для витребування додаткових бухгалтерських, інших документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару. Зазначені обставини беззаперечно свідчать, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови є незаконними, такими, що прийняті без достатніх правових підстав, тому ці рішення підлягають скасуванню, а надміру сплачені кошти в результаті прийняття цих рішень підлягають стягненню з Державного бюджету на користь Підприємства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував прийняті Херсонською митницею Державної фіскальної служби картку відмови у митному оформленні товарів № 508050000/2015/00116 від 14.12.2015 року та рішення про коригування митної вартості товарів №508000008/2015/000002/2 від 14.12.2015 року. В решті позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Херсонська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Контракту №1 від 23.09.2015 року, укладеного між ПП «Полімер- Трейд» та SHENZHEN HANDTOP TECH CO., LTD (Китай), останній зобов'язався поставити товар HT2500UV HG8 (2.5м UV гібрідний принтер (відновлений після ремонту) на умовах СРТ м. Одеса з попередньою передоплатою 30% та 70% після отримання копії коносаменту на обладнання у розмірі 18 000 доларів США. Вказаний вантаж прибув на пост Херсонської митниці.

09.12.2015 року до митного поста «Херсон-центральний» Херсонської митниці ДФС декларантом позивача подана митна декларація №508050000/2015/043243, в якій митна вартість імпортованого товару визначена за основним методом, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України, тобто за ціною договору (контракту).

Для підтвердження митної вартості товару декларант подав: контракт №1 від 23.09.2015 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 27.10.2015 року з перекладом, Інвойс №S509022А від 22.09.2015 року з перекладом, пакувальний лист №б/н від 22.09.2015 року з перекладом, сертифікат про походження №15С4403А2588/02687 від 26.11.2015 року з перекладом, технічний опис обладнання з перекладом, коносамент №APLU 053290860 від 31.10.2015 року, банківський платіжний документ №1637 від 05.10.2015 року, банківський платіжний документ №1760 від 09.11.2015 року, бухгалтерський документ №26-11/1 від 26.11.2015 року, лист страхування №43 від 26.11.2015 року, прайс-лист №б/н від 18.09.2015 року з перекладом, ЦМР №315 від 07.12.2015 року, інвойс-проформа №20151026 від 26.10.2015 року, копія митної декларації країни експортера №167127901 від 28.10.2015 року, лист виробника про помилку в експортній декларації від 09.12.2015 року з перекладом, рішення ХЦСМС №689 від 09.12.2015 року, рішення ХЦСМС №690 від 09.12.2015 року, калькуляція №б/н від 18.09.2015 року, лист виробника про вагу та ремонт обладнання від 16.12.2015 року з перекладом, лист виробника до ХТПП від 16.12.2015 року з перекладом, лист виробника про ремонт принтеру та встановлення або заміну його частин від 16.12.2015 року з перекладом, лист виробника ПП «Ексім-Україна» вих. №11 від 11.12.2015 року, лист директора ЧП «Полімер-Трейд» виробнику від 11.12.2015 року, лист виробника про комплектацію принтера з перекладом.

Проте під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.

Підставою для висновків про недоведеність заявленої митної вартості товару стало те, що надані документи не містили усіх необхідних даних та не усі відомості і розрахунки підтверджені, а також митний орган встановив розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

У зв'язку із чим, відповідач витребував від позивача додаткові документи, а саме: 1) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракти); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митниці декларантом було додатково подано сертифікат про походження товару, лист від продавця щодо оновлення та ваги принтера, прайс-лист виробника, висновок експерта Херсонської ТПП.

Оскільки поданими документами, на думку митниці, Підприємство не підтвердило митну вартість товару, органом здійснено коригування митної вартості товару, про що 14.12.2015 року прийнято рішення №508000008/2015/000002/2 про коригування митної вартості товару, визначено митну вартість товару за шостим - резервним методом та складено картку відмови №508050000/2015/00116 у прийнятті митної декларації.

14.12.2015 року Підприємством оформлено митну декларацію №508050000/2015/043378 із зазначенням митної вартості товару з урахуванням її коригування на підставі рішення митниці від 14.12.2015 року №508000008/2015/000002/2, сплачено донараховані митні платежі з урахуванням вказаного рішення шляхом внесення гарантійного внеску для розмитнення вантажу у розмірі 58 304 грн., який складається із ввізного мита у розмірі 10 975,65 грн. та податку на додану вартість 46 097,71 грн., що підтверджується квитанцією №47559772 від 14.12.2015 року.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару та відмовою у прийнятті митної декларації, посилаючись на необґрунтованість рішень митниці, не наведення відповідачем ґрунтовних підстав, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень митниці та стягнення надміру сплачених коштів до Бюджету на підставі незаконних рішень органу.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до митниці документи містять всі дані, які підтверджують значення показників, що вплинули на митну вартість товару, відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару та визначення резервного методу розрахунку його митної вартості, отже прийняття оскаржуваного рішень про коригування митної вартості товару та відмову у прийнятті митної декларації є протиправними, відтак ці рішення підлягають скасуванню.

Разом з цим, оскільки повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України здійснюється митними органами та органами державної казначейської служби у відповідності до норм законодавства та є виключними повноваженнями цих органів, відповідні кошти мають бути повернуті позивачу у визначеному порядку після набрання судовим рішенням законної сили про неправомірність рішень органу, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення вказаних коштів на користь позивача є передчасними, а отже задоволенню не підлягають.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм показав, що обов'язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи, при цьому такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Як вірно встановив суд першої інстанції, з наданих позивачем документів вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, та необхідність у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товару.

Водночас, відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом, відповідач не навів ніякого обґрунтування причин, через які митниця не може визнати заявлену митну вартість, яких саме даних не містять подані декларантом документи, не наведено достатніх підстав, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставини, які згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України перешкоджають цьому.

В повідомленні про надання додаткових документів, в самому рішенні про визначення митної вартості товарів та картці відмови митним органом формально, без посилання на відповідні документи, зазначено, що подані декларантом документи про митну вартість товару не містять усіх необхідних даних та не усі відомості і розрахунки підтверджені, а також встановлено розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

Тільки в письмових запереченнях до позову відповідач вказав, що розбіжності в документах та їх неповнота полягає в тому, що рахунок-фактуру виставлено раніше, ніж укладено зовнішньоекономічний договір, у контракті вказані банківські реквізити фірми продавця, відмінні від тих, які вказані в рахунку-проформі, рахунок проформа виставлена значно пізніше ніж рахунок інвойс.

При порівнянні змісту рахунку-проформи та контракту, копії яких були надані митниці та додані до письмових заперечень Херсонської митниці, судом першої інстанції вірно встановлено, що інформація про банківський рахунок продавця має однаковий зміст, а той факт, що рахунок-фактура (інвойс) виставлено раніше ніж укладено зовнішньоекономічний договір ніяким чином не свідчить про те, що позивачем заявлена недостовірна митна вартість товарів, в свою чергу відповідачем не надано до суду доказів штучного (довільного або фіктивного) зменшення ціни товару за вказаним контрактом, а оскільки між сторонами зовнішньоекономічного контракту перед укладенням договору узгоджувалась ціна товару, укладення цього договору після узгодження ціни у повній мірі відповідає обставинам, що виникли у господарських відносинах підприємств.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, тому витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем правомірності неможливості застосування до визначення митної вартості товарів за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу при визначенні митної вартості свідчить про неправомірність рішень органу про неприйняття митної декларації та коригування митної вартості товару.

При цьому, згідно пояснень свідка - посадової особи Херсонської митниці, яка приймала рішення про коригування митної вартості товарів, ОСОБА_3, на визначення митної вартості товару вплинули відомості акту огляду товарів від 11.12.2015 року саме при огляді, як вважає свідок, не було виявлено відсутності друкуючих голівок на принтері, тому виходячи з їх вартості (2300 дол. за голівку) та кількості (4 шт.) митна вартість товару, задекларована позивачем, збільшилась на вартість цих голівок 9200 дол. США та була визначена митним органом на рівні 27 200 дол. США .

Разом з тим як вірно встановлено судом першої інстанції, в акті огляду товарів від 11.12.2015 року не вбачається того факту, що друкуючі голівки були в наявності. В акті вказано: «Зазначена вага нетто 1800 кг не відповідає інформації, що міститься на заводському маркуванні:1200 кг. У митній декларації задекларовано товар «Гібридний ультрафіолетовий принтер 2.5 m UF Hybrid printer марки HT2500UV HG8 відновлений, друкуючи головки відсутні». Під час проведення митного огляду встановлено, що крім принтера у контейнері переміщується монітор ТМ «Lenovo» з системним блоком та клавіатурою, інформація щодо яких відсутня в митній декларації та товаросупровідних документах».

В документах, які надавались позивачем до митниці для підтвердження митної вартості отриманого товару, листі продавця, також зазначалось про відсутність друкуючих голівок. Так само, при відкритті вакуумного пакування вантажу, який був отриманий від митниці, комісією за участю представника Херсонської ТПП було виявлено, що у блоці системи контролю друкувальних головок не виявлено, місця їх встановлення порожні, що підтверджується фото та відео доказами.

Отже, митний орган не навів, які відомості в зовнішньоекономічному контракті, інвойсі та інших наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви, не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростував те, що надані позивачем митному органу документи були достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішень, що прийняті на підставі неправомірних висновків митного органу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, що суттєво впливає на її визначення, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оспорюваних рішень митниці.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Відповідно до пп. 9.1.3 та 9.1.16 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на додану вартість та мито.

Розділом III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 передбачено, що для повернення з Державного Бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного орган, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України здійснюється митними органами та органами державної казначейської служби у відповідності до норм законодавства та є виключними повноваженнями цих органів.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Враховуючи, що даним судовим рішенням визнано протиправними рішення митниці про коригування митної вартості та картка відмови, що свідчить про неправильність рішень митного органу, яке зумовило надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі мають бути повернуті декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу, статті 43 Податкового кодексу і статті 45 Бюджетного кодексу, після набрання даним судовим рішенням законної сили.

Отже, право позивача на отримання надміру сплаченої суми у загальному розмірі 57 073,36 грн. з боку митниці у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України не порушено, у зв'язку із чим суд першої інстанції зробив вірний висновок, що підстави для задоволення позову в частині стягнення цих коштів відсутні.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Херсонської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.06.2016 року.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: О.О. Димерлій

С.Д. Домусчі