Ухвала суду № 58628232, 21.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 р. Справа № 876/2414/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання - Дутки І.С.,

за участю:

представника позивача - Сковронської О.С.,

представника відповідача - Дорош А.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.Д." до Держаної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

ТзОВ "Т.В.Д." звернулось з позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0001862201 та №0001872201 від 18.12.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки позапланової виїзної документальної перевірки відповідача про порушення ним ПК України є неправомірними, оскільки в акті перевірки зроблено упереджений висновок про нереальність господарських операцій. Вказані порушення на думку відповідача допущені по взаєморозрахунках з наступними контрагентами: ПП "НП "Хіміч", ТзОВ "Ілана Плюс", ТзОВ "Айті Аутсорсинг", ТзОВ "Ерідл". Позивач зазначає, що всі надані для проведення перевірки документи складені та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України. Перевіркою не встановлено, що подані документи складені з порушенням вимог ПК України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0001862201 та № 0001872201 від 18.12.2015 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Т.В.Д." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р..

31.08.2015 року за результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт №835/13-50-22-02-13/20796403 про порушення: п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п138.2, п.138.4. п. 138.8 ст. 3 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, яким встановлено заниження податку на прибуток в сумі 73661,00 грн. в тому числі за 2013р. в сумі 331889,00 грн. за 2014 рік в сумі 2041772,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 1613530,00 грн. в тому числі за січень 2013 року в сумі 271807,00 грн., за квітень 2013р. в сумі 77550,00 грн. за травень 2013 року в сумі 1302,00 грн., за липень 2013 року в сумі 6871,00 грн., за червень 2014 року в сумі ПДВ 448000,00 грн.,за серпень 2014 року в сумі ПДВ 808000,00 грн..

06.10.2015 року за № 4732/10/13-01-10-07-05 ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 14.09.2015 р. № 0001322201, № 0001312201 а скаргу ТОВ "Т.В.Д." - без задоволення.

09.12.2015 року за № 27289/6/99-99-10-01-01-25 ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 14.09.2015 року №0001322201, № 0001312201 в частині взаємовідносин ТзОВ "Т.Д.В." з ТзОВ "Айті Аусторінг" та ТзОВ "Ерідл" та залишено без змін вказані податкові повідомлення - рішення та рішення прийняте за розглядом первинної скарги в іншій частині, а скаргу - задоволено частково.

18.12.2015 року апелянтом прийнято податкові повідомлення - рішення: №0001862201, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1896259,99 грн., за основним платежем - 1264173,33 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 632086,66 грн.; №0001872201, яким встановлено порушення п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п138.2, п.138.4. п. 138.8 ст. 3 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2552214,96 грн., за основним платежем - 2041772,17 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 510442,79 грн..

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, у цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ТзОВ "Т.В.Д." на підтвердження реальності (фактичності) здійснення господарських операцій долучено до матеріалів справи копії: акту № 1/6 приймання виконання будівельних робіт за червень 2014 року, згідно якого вартість виконаних робіт становить 2688000,00 грн.; акту № 1/08 приймання виконання будівельних робіт за серпень 2014 року, згідно якого вартість виконаних робіт становить 1759612,00 грн.; акту № 1/9 приймання виконання будівельних робіт за вересень 2014 року, згідно якого вартість виконаних робіт становить 1500000,00 грн.; акту № 1/10 приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2014 року, згідно якого вартість виконаних робіт становить 1496000,00 грн.; акту № 1/11 приймання виконання будівельних робіт за листопад 2014 року, згідно якого вартість виконаних робіт становить 648000,00 грн.; акту № 1/12 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2014 року, згідно якого вартість виконаних робіт становить 8763812,00 грн.; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року; підсумкових відомостей ресурсів за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року; податкових накладних від 30.06.2014 року № 263, від 30.09.2014 року № 320, від 30.09.2014 року № 321, від 31.10.2014 року № 372, від 31.10.2014 року № 373, від 31.12.2014 року № 353, від 31.12.2014 року № 354, від 31.12.2014 року № 356, по Договору про виконання роботи від 26.05.2014 року; платіжних доручень, оплати за виконанні роботи згідно договору субпідряду від 26.05.2014 року; картки рахунку 63.108, за 4 квартал 2014 року з початку року: ПП"НП "Хіміч"; картки рахунку 63.108, за 4 квартал 2015 року з початку року: ПП"НП "Хіміч"; договору субпідряду від 15.05.2013 року, між ТОВ "Айті Ауторсинг" - "Субпідрядника" та ТОВ "Т.В.Д." - "Замовника"; договору про відступлення права вимоги від 01.07.2013 року, між ТОВ "Айті Ауторсинг" - "Субпідрядника" та ТОВ "Ерідл" - "Замовника"; договору поставки № 15/08/12 від 15.08.2012 року між ТОВ "Айті Ауторсинг" - "Субпідрядника" та ТОВ "Т.В.Д." - "Замовника"; договору підряду від 15.01.2013 року, між ТОВ "Ніка-Захід" - "Замовника" та ТОВ "Т.В.Д." - "Підрядник"; договору генерального підряду від 15.03.2014 року, між ТОВ "Вайтек" - "Замовника" та ТОВ "Т.В.Д." - "Генеральний підрядник".

Як встановлено по спрпаві, спірні рішення апелянтом прийняті за результатами перевірки, в ході проведення якої встановлено розбіжності між податковим кредитом ТОВ "Т.В.Д." та податковими зобов'язаннями ПП "НП "Хіміч", які виникли внаслідок відображення в системі податкової інформації від 30.12.2014 року № 521/26-59-22-08 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "НП Хіміч" за липень, серпень, вересень, жовтень, 2014 року".

Законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами. Висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтуються на податковій інформації від 30.12.2014 року №521/26-59-22-08 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "НП Хіміч" (код ЄДРПОУ 38075025) за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року". Ця податкова інформація не містить жодних даних щодо предмету спору між сторонами. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві при формуванні податкової інформації не досліджувалась діяльність позивача, встановлено лише факт неможливості проведення зустрічної звірки. Неможливість реалізації органами державної фіскальної служби визначеної чинним законодавством України компетенції щодо проведення зустрічних звірок не є доказом вчинення порушення податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на упереджених припущеннях.

При цьому слід вказати, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента платника податку не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Аналогічна позиція ВАС України викладена в ухвалах від 02.02.2016 року по справі №/800/62216/14 та від 15.10.2015 року по справі №/800/52690/14.

Принагідно слід зазначити, що згідно договору субпідряду від 25.05.2015 року, сторони не визначили обов'язку сторін по складенню акта прийняття-передачі будівельного майданчика (фронту робіт) та не визначили такий акт, як необхідну й обов'язкову умову доступу субпідрядника до виконання робіт. А з врахуванням наведеного п.п. 5.1.2 договору субпідряду, фактично передача об'єкта для виконання робіт субпідрядником здійснюється в спосіб забезпечення субпідряднику доступу до місця виконання робіт, що за будь-яких обставин було обов'язком позивача у відносинах із ПП"НП "Хіміч" чи з будь-яким іншим субпідрядником.

Згідно пояснень представника ТзОВ "Т.В.Д.", на одному й тому ж об'єкті окремі роботи здійснювалися декількома виконавцями, що обумовлює неможливість передачі такого об'єкта комусь із них окремо або усім субпідрядникам виокремлено, у зв'язку з чим можливість виконання будівельних робіт забезпечувалася позивачем шляхом надання доступу до будівельного майданчика усім субпідрядникам одночасно по мірі необхідності виконання тих чи інших робіт. Акт прийняття-передачі будівельного майданчика для фізичного доступу до виконання фронту робіт не є первинним документом бухгалтерського обліку господарських операцій, а ні документом податкового обліку, відтак такий жодним чином не впливає на бухгалтерський чи податковий облік господарських операцій платника податків.

Крім цього, податковий орган при прийнятті оспорюваного упередженого рішення покликався на припущення про те, що про можливе проведення нереальних (безтоварних) операцій свідчить відсутність ліцензій на проведення будівельних робіт у ПП "НП "Хіміч". Однак, ревізуючи фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання працівники податкового органу не врахували зміни внесені Постановою КМ України від 27.02.2012 №148 до п. 1 Постанови КМ України від 05.12.2007 № 1396 «Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури», де конкретно зазначено, що цей Порядок розроблений відповідно до Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності. А загальнобудівельні роботи до виконання яких залучались ПП "НП "Хіміч", відносяться до третьої категорії складності, і їх виконання не підлягає ліцензуванню з огляду на відсутність дотичного впливу на конструктивні елементи будівлі та інженерні мережі.

Поряд з цим слід зазначити, що мета позивача полягала у використанні придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача, як платника податку, а податковим органом належними та допустимими доказами не було спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних робіт, послуг, а також факту їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Сумуючи викладене, колегія суддів перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи прийшла до неспростовного переконання про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а відтак їх слід було визнати протиправними і скасувати, що і було правомірно вирішено судом першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Ухвалою судді-доповідача від 20.05.2016 року було задоволено клопотання ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 року у справі №813/6620/15 до дня ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по цій справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з апелянта слід стягнути судовий збір в розмірі 73 399 гривень 83 копійки.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі №813/6620/15 - без змін.

Стягнути з Держаної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 73 399 грн. 83 коп. (за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) 825014, рахунок отримувача 31219206781004, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за подання апеляційної скарги, Львівський апеляційний адміністративний суд).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 30.06.2016 року