Ухвала суду № 58628081, 23.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 755/72/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Гончарук В.П. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Як зазначено в п. 41 Рішення Європейського Суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року (остаточне 29 січня 2016 року) у справі «Устименко проти України», зокрема, суд неодноразово постановляв, що такі спори стосовно пільг, які сплачуються відповідно до систем соціального забезпечення, є суто технічними, а тому їх краще розглядати в рамках письмової процедури, а не за допомогою усних слухань (див., наприклад, рішення у справах «Міллер проти Швеції» (Miller v.), заява № 55853/00, п. 29, від 8 лютого 2005 року, та «Шулер-Цграгген проти Швейцарії» (Schuler-Zgraggen v.), від 24 червня 1993 року, п. 58, Series A № 263). Справа заявника підпадає під цю ж категорію.

Згідно з частиною другою ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою, встановлюється перелік адміністративних справ, щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб, адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст. 1832 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.

Проте, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції змінити постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 30 листопада 2015 року до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва звернувся представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 із заявою про перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року, до якої долучив, зокрема, заяву від 30 листопада 2015 року ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про призначення/перерахунок пенсії, згідно якої вона просила перерахувати, поновити виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року.

Відповідно до листа-відповіді управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва від 09 грудня 2015 року № 973/01/М-950, позивачу було роз'яснено, що виплата пенсії під час проживання за кордоном буде здійснюватися у разі прийняття Верховною Радою Українизакону про ратифікацію за встановленим угодою порядком, у випадку поновлення пенсії виплата буде здійснюватися у разі прийняття Верховною Радою України закону про ратифікацію за встановленим угодою порядком .

Вирішуючи питання про те, з якої дати позивачу слід поновити виплату пенсії, колегія суддів виходить з того, що обов'язковою передумовою для поновлення виплати пенсії є подача пенсіонером відповідної заяви. Поновлення виплати пенсії з ініціативи територіального органу Пенсійного фонду України чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Оскільки заява про поновлення виплати пенсії була подана позивачем 30 листопада 2015 року, рішення про результати розгляду вказаної заяви мало бути прийняте в день звернення уповноваженого представника позивача до відповідача із заявою про перерахування та поновлення виплати пенсії.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва у поновленні виплати ОСОБА_3 пенсії за віком, починаючи з 30 листопада 2015 року та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва відновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_3, починаючи з 30 листопада 2015 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.