Ухвала суду № 58628044, 30.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 703/1343/16-а Головуючий у 1-й інстанції Гудзюк І.В. Суддя-доповідач Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 80 % від розміру заробітку у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури; зобов'язання провести перерахунок пенсії позивача у відповідності до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», у розмірі 80 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Черкаської області № 18/13 вих. 16 від 15 березня 2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01 січня 2016 року.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч. 8 ст. 183-2 КАС України, апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу з 15 лютого 2013 року призначено пенсію за вислугу років, виходячи із 80 відсотків від суми заробітної плати працівника прокуратури, який працює на відповідній посаді, відповідно до вимог ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру».

28 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його пенсії на підставі довідки прокуратури Черкаської області № 18/13 вих. 16 від 15 березня 2016 року, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на момент призначення йому пенсії.

Листом Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 26/С-10 від 07 квітня 2016 року відмовлено позивачу в проведенні такого перерахунку, у зв'язку з відсутністю правових підстав, посилаючись на п. 5 розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Так, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 вказаного Закону, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосуються порядку призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, колегія суддів виходить з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21 348а13, постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13, від 06 жовтня 2015 року у справі № 21-2432а15.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку щодо протиправності відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на момент призначення йому пенсії, оскільки позивач у своїй заяві просив не призначити йому пенсію, а зробити її перерахунок, тому при проведенні перерахунку відповідач повинен керуватись ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).

Твердження відповідача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», є необґрунтованими, оскільки ним застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Крім того, вказані зміни законодавства не містять вимогу щодо перерахунку раніше призначеної пенсії, а тому ця норма до спірних правовідносин не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року у справі № К/800/12309/13, від 10 березня 2016 року у справі № К/800/6203/16, від 12 квітня 2016 року у справі № К/800/8027/16.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 10 ст. 183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.