Постанова № 58627956, 30.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/369/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної казначейської служби України, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної казначейської служби України, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на його думку, відповідачами в порушення норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивачу не виплачувалась суддівська винагорода протягом 2014 та 2015 років, а також не виплачено компенсацію за невикористані додаткову відпустку за 2014 рік та додаткову і основну відпустки 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ОСОБА_2 згідно Указу Президента України від 12.06.1996 року № 420/96 та постанови Верховної Ради України від 05.10.2006 року № 210-V обіймав посаду судді Стаханівського міського суду Донецької області.

03.04.2014 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції з заявою про внесення подання про його звільнення з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 № 634-VІІІ позивача звільнено з вказаної вище посади.

В подальшому, наказом Стаханівського міського суду Луганської області від 05.08.2015 № 3 на підставі згадуваної постанови позивача звільнено з посади.

21.08.2015 року позивач звернувся до Державної судової адміністрації України з заявою про виплату Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області йому суддівської винагороди та грошової компенсації за невикористану відпустку за 2014 та 2015 роки.

Листом від 17.09.2015 року № П1115-15-1162/15 Держава судова адміністрація України звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області йому з пропозицією щодо проведення розрахунку суддівської винагороди у зв'язку із звільненням позивача.

Проте, листом від 23.11.2015 № 4185/15вих Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області відмовило позивачу у нарахуванні та виплати суддівської винагороди, оскільки 21.08.2014 року позивачу виплачено 12000,00 грн. 25.09.2014 року 13000,00 грн., перераховано на картковий рахунок кошти за перебування на лікарняному в період з 28.04.2014 року по 30.05.2014 року в сумі 14440,40 грн. Також повідомлено, що у зв'язку з тим, що позивач не був прикріплений до Рубіжанського міського суду Луганської області в порядку визначеному Рішенням Ради суддів України від 23.12.2014 року № 76, п. 10 Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» підстави для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з жовтня 2014 року по 05.08.2015 року відсутні.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області діє на підставі Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, затвердженого Головою ДСА України від 25.09.2015 року (далі Положення) та ст. 148 глави 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ.

Пyнктом 14 ст. 92 Конституції України визначено, що судоустрій, судочинство і статус суддів визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки па утримання судів.

Відповідно до ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно п. 2 ст. 142 Закону функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.

Статтею 132 Закону визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Таємно», - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», відповідно до якого на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористичної операції.

В Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснює свої повноваження, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р, зазначено, зокрема, місто Стаханов Луганської області (на території якого розміщено Стахановський міський суд Луганської області, де працював позивач).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Згідно пункту 3 Тимчасового порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується в повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюється, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки.

Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).

Отже, заробітна плата за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території виплачується в повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи після повернення такої території під контроль органів державної влади або переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» було змінено територіальну підсудність справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним судам. Зокрема, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення і кримінальні провадження підсудні Стахановському міському суду Луганської області було передано для забезпечення розгляду Сєвєродонецькому міському суду Луганської області.

Рішенням Ради суддів України від 23.12.2014 року № 76 встановлено вважати такими, що тимчасово прикріплені до штату судів того самого рівня і спеціалізації відповідно в Донецькій та Луганській областях, що функціонують на території, підконтрольній українській владі, суддів, які подали заяви на переведення на роботу на посадах суддів до інших судів України з судів, які тимчасово знаходяться на неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, до прийняття рішення про їх переведення у встановленому законом порядку.

Головам відповідних судів видати накази про тимчасове прикріплення таких суддів на підставі заяв суддів про прикріплення та штатних розписів у порядку та на умовах, визначених п. 2 Рішення.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити виплату суддівської винагороди, обрахованої з дня останнього нарахування до дня тимчасового прикріплення, та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (у разі перебування у відпустці) та суддівської винагороди до моменту переведення у встановленому законом порядку в судах, до сяких вони тимчасово прикріплені. Підставою для прикріплення судді до штату суду є відповідна заява судді, підставою для виплата суддівської винагороди є прикріплення судді до штату відповідного суду.

Відповідно до цього Рішення судді та працівники апарату Стахановського міського суду Луганської області прикріплені до Рубіжанського міського суду Луганської області.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що вказані вище нормативно-правові акти вказують на те, що беззаперечною підставою для виплати позивачу суддівської винагороди є прикріплення його до Рубіжанського міського суду Луганської області, а оскільки ним такої дії вчинено не було, то він не має право на отримання такої винагороди.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції необгрунтовано не було взято до уваги той факт, що в спірний період часу діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який регулює відносини щодо отримання суддями суддівської винагороди та має вищу юридичну силу у порівнянні з зазначеними вище нормативними актами.

Колегія суддів вважає, що саме вказаний закон підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на отримання суддівської винагороди.

Тому, оскільки за правилами вказаного Закону не поставлено в залежність прикріплення судді до штату суду на підконтрольній українській владі території до отримання таким суддею суддівської винагороди, то колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача права на отримання суддівської винагороди.

Також колегія суддів зауважує, що такий висновок суду першої інстанції суперечить приписам п. 14 ст. 92 Конституції України та ст. 132 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Вирішуючи питання про те, за який період часу позивач має право на отримання спірної суддівської винагороди, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів позивачу припинено виплату суддівськї винагороди з 3 кварталу 2014 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивача на отримання суддівської винагороди порушено з 3 кварталу 2014 року та підлягає відновленню з цього часу.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи наданих Ощадбанком виписок ОСОБА_2 було виплачено на картрахунок 21.08.2014 року 12000,00 грн., та 25.09.2014 року 13000,00 грн. та перераховано на картрахунок ОСОБА_2 лікарняні за період непрацездатності з 28.04.2014 року по 30.05.2014 року в сумі 14440,40 грн.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за період часу з 3 кварталу 2014 року з урахуванням вже виплачених коштів.

Щодо того, до якого часу позивач має право на виплату спірної суддівської винагороди, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до п. 10 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у разі якщо суд припиняє роботу у зв'язку із стихійним лихом, військовими діями, проведенням антитерористичної операції або іншими надзвичайними обставинами, суддя, який обіймає посаду в такому суді, може бути, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на строк не більше ніж на шість місяців прикріплений до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості із збереженням за ним посадового окладу, але без відповідних доплат.

Вказаний закон набрав чинності 29 березня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що починаючи з 29 березня 2015 року обов'язковою умовою для отримання суддівської винагороди є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за яким суддя прикріплений до іншого суду.

Колегією суддів встановлено, що такого рішення стосовно позивача Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не приймалось.

Отже, починаючи з 29 березня 2015 року позивач втратив право на отримання суддівської винагороди з тих підстав, що ним не було дотримано положень п. 10 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та він не був прикріплений до іншого суду на підконтрольній українській владі території, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню до 28 березня 2015 року.

Враховуючи зазначені вище обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки позовні вимоги про виплату грошової компенсації за невикористані відпустки є похідними вимогами від вимог про виплату суддівської винагороди, то відповідачами також порушено право позивача на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2014 рік, у відповідності до кількості невикористаних днів, та основну і додаткову відпустки за 2015 рік.

З урахуванням вказаного колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими частково, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню частково.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи у вказаній вище частині, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної казначейської служби України, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суддівську винагороду за 3-4 квартали 2014 року та з 01 січня 2015 року по 28 березня 2015 року з урахуванням виплачених коштів та грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2014 рік, у відповідності до кількості невикористаних днів, та основну і додаткову відпустки за 2015 рік.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суддівську винагороду за 3-4 квартали 2014 року та з 01 січня 2015 року по 28 березня 2015 року з урахуванням виплачених коштів та грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2014 рік, у відповідності до кількості невикористаних днів, та основну і додаткову відпустки за 2015 рік.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 30.06.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.

< Справа слухалась у (обов'язкове для заповнення) >