Постанова № 58627820, 21.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16383/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Петрика І.Й., Вівдиченко Т.Р., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (надалі за текстом - «ТОВ «Т.Б.М.-Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005472206 від 30.07.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 889 487 грн. 50 коп., податкового повідомлення-рішення № 0005482206 від 30.07.2015 р., яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 227 788 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0005462206 від 30.07.2015 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 30 529 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Голосіївському районі») посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.05.2015 р. по 12.06.2015 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Т.Б.М.-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 417/1-26-50-22-06-31111213 від 13.07.2015 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 135, 138, 139, 185, 187, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 227 787 грн. 55 коп. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 713 646 грн. 31 коп. Перевіркою також встановлено порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні наслідок не оприбуткування в касі готівкових коштів у сумі 6 105 грн. 98 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Згідно наданих до перевірки первинних документів у 2012 р. ТОВ «Т.Б.М.-Україна» включило до складу витрат вартість товару, отриманого від ПП «Металлпромінвест» у загальній сумі 45 600 грн.

Відповідно до договорів на транспортне експедирування ПП «Транс Квінс» зобов'язалось надати ТОВ «Т.Б.М.-Україна» послуги з організації міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а позивач - прийняти і оплатити їх.

За 2012-2014 роки загальна сума витрат позивача по взаємовідносинам з ПП «Транс Квінс» склала 1 182 187 грн. 55 коп.

Разом з тим, за даними акту ДПІ у Кіровському районі м. Донецька № 169/22-2/33257508 від 09.04.2013 р. діяльність ПП «Металлпромінвест» була спрямована на проведення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником ТОВ «Технопромгруп», а останнє не виконувало своїх податкових зобов'язань.

Також, складені ПП «Транс Квінс» акти виконаних робіт не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

На думку відповідача наведене свідчить про завищення позивачем витрат.

Згідно оборотно-сальдових відомостей (Кт 361) у період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. та у 2013 р. на рахунки ТОВ «Т.Б.М.-Україна» надійшло, відповідно, 83 235 683 грн. 52 коп. та 83 363 692 грн.

Водночас, відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість позивачем задекларовано ПДВ: за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. у сумі 13 256 312 грн. (загальний обсяг 79 537 872 грн.) та у 2013 р. 13 507 810 грн. (загальний обсяг 81 046 860 грн.), що свідчить про заниження податкових зобов'язань.

Також, при аналізі бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжності між задекларованим ТОВ «Т.Б.М.-Україна» податковим кредитом та задекларованими ПП «Металлпромінвест» податковими зобов'язаннями на суму 9 120 грн.

Крім того, перевіркою виявлено факт несвоєчасного оприбуткування коштів, який полягає у тому, що книга обліку розрахункових операцій ТОВ «Т.Б.М.-Україна» була зареєстрована 23.01.2013 р., проте 22.01.2013 р. до неї було внесено запис щодо обліку руху готівкових коштів у сумі 6 105 грн. 98 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005472206 від 30.07.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 889 487 грн. 50 коп., у тому числі 711 590 грн. за основним платежем та 177 897 грн. 50 коп. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0005482206 від 30.07.2015 р., яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 227 788 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005462206 від 30.07.2015 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 30 529 грн.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 187, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України установлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору поставки № 05/14 від 14.05.2014 р., договорів на транспортно-експедиційні послуги № 1010 від 10.10.2011 р., № 0101 від 01.01.2014 р., видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, журналу видачі довіреностей, аналітичних рахунків, що підтверджують зміну у структурі активів та зобов'язань ТОВ «Т.Б.М.-Україна», рахунків-фактур, актів прийому передачі виконаних робіт по забезпеченню доставки вантажу, товарно-транспортних накладних, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та ПП «Металлпромінвест», ПП «Транс Квінс» виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ «Т.Б.М.-Україна» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з названими підприємствами.

Посилання відповідача на те, що діяльність ПП «Металлпромінвест» була спрямована на проведення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-посередником ТОВ «Технопромгруп» обґрунтовано не взято судом до уваги.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Помилковим є посилання ДПІ у Голосіївському районі на те, що складені ПП «Транс Квінс» акти виконаних робіт не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Такі недоліки первинних документів є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судова колегія також підтримує правову позицію суду попередньої інстанції про те, що податкові зобов'язання не формуються на оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361.

При цьому, будь-яких посилань на те, за якими господарськими операціями, на думку відповідача, були занижені податкові зобов'язання акт перевірки не містить.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі окружний адміністративний суд не звернув уваги та не надав належної оцінки наступному.

Згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 1.2 Положення книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно пункту 2.11 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 р. № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 р. за № 106/5297, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, книга обліку розрахункових операцій вважається зареєстрованою після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.4 - 2.9, а при здійсненні підприємницької діяльності не за місцем реєстрації книги ОРО - після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.4 - 2.10. Кількість книг ОРО, що реєструються одночасно, не обмежується.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2013 р. до книги обліку розрахункових операцій № 2650010819р/1 позивачем внесено відомості щодо оприбуткування готівкових коштів у сумі 6 105 грн. 98 коп.

Разом з тим, сама книга обліку розрахункових операцій була зареєстрована ДПІ у Голосіївському районі 23 січня 2013 р.

За таких обставин, не можна вважати, що зазначені готівкові кошти були оприбутковані в розумінні пункту 2.6 глави 2 Положення.

Відповідно ж до пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12 червня 1995 року у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

За таких обставин, колія суддів не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0005462206 від 30.07.2015 р.

З огляду на викладене, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення № 0005472206 від 30.07.2015 р. та № 0005482206 від 30.07.2015 р.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя І.Й.Петрик

суддя Т.Р.Вівдиченко

Постанова складена в повному обсязі 24 червня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Петрик І.Й.