Ухвала суду № 58627786, 30.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 367/8188/15-а

У Х В А Л А

30 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області(далі - Відповідач, Управління) про:

- визнання протиправними дій щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням відомостей розміру фактичної заробітної плати (грошового забезпечення), одержаної за період в зоні відчуження з 26.04.1986 року по 27.04.1986 року та зазначеної в довідці про заробітну плату № 19 від 16.03.2015 року Б-56, виданій Управлінням Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області;

- визнання незаконним та скасування колегіального рішення Управління від 10.09.2015 року № 3534 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки про грошове забезпечення в зоні ЧАЕС за період з 26.04.1986 року по 27.04.1986 року № 19 від 16.03.2015 року Б-56, виданої Управлінням Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області;

- зобов`язання Відповідача з 01.09.2015 року провести перерахунок та виплачувати пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків ОСОБА_1 відповідно до довідки № 19 від 16.03.2015 року Б-56 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження, виданою Управлінням Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, з урахуванням відомостей про фактично отриману заробітну плату (грошове забезпечення) за роботу в зоні відчуження, з якої визначається пенсія в розмірі 574 крб. 50 коп., одержану за весь фактично відпрацьований час під час виконання службових обов`язків у третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м. Прип`ять по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС за період з 26 по 27 квітня 1986 року, та виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.09.2015 року.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 03.06.2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням відомостей розміру фактичної заробітної плати, одержаної за період роботи в зоні відчуження з 26.04.1986 року по 27.04.1986 року та зазначеної у довідці про заробітну плату № 19 від 16.03.2015 року Б-56, виданій Управлінням Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області; визнано незаконним та скасовано рішення Відповідача від 10.09.2015 року № 3534 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1; зобов`язано Управління з 01.09.2015 року провести перерахунок та виплачувати пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків ОСОБА_1 відповідно до довідки № 19 від 16.03.2015 року Б-56 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження, виданою Управлінням Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, з урахуванням відомостей про фактично отриману заробітну плату (грошове забезпечення) за роботу в зоні відчуження з з якої визначається пенсія в розмірі 574 крб. 50 коп., одержану за весь фактично відпрацьований час під час виконання службових обов`язків у третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м. Прип`ять по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за період 26 по 27 квітня 1986 року та виплати ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.09.2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, УПФ у м. Ірпені Київської області заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань, призначених на цю мету.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 187 КАС України.

При поданні апеляційної скарги Апелянтом не було дотримано вимог ч. 6 ст.187 КАС України, а саме до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Приписами ч. 6 ст. 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій і рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Зі змісту довідки Вищого адміністративного суду України, складеної за результатами аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, становила 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2015 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Ірпінського міського суду Київської області 535, 92 грн. (1218 * 0,4 * 110%).

Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору про сплату судового збору у встановленому Законом розмірі.

Оцінюючи клопотання Відповідача про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів, передбачених на його сплату, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Крім того, відповідно пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.

Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи, що Апелянтом не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, а заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору визнано необґрунтованим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання Відповідачу строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом надання документів про сплату судового збору або клопотання про зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 03 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати Апелянту строк для усунення недоліків - двадцять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута Апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк