Постанова № 58627653, 31.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"31" травня 2016 р. справа 808/2302/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Головко О.В. Ясенова Т.І.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2015 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Запоріжжі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» 24.04.2015 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Запоріжжі, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000244200 від 06.10.2014 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16' 908' 958гр50коп (т1ас4).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2015 позов задоволений (т3ас190).

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позову. Вказують що постачальник нафтопродуктів ТОВ «Парус» за місцем реєстрації не знаходиться, не має фактичної можливості здійснювати поставку бензину, звітність про прибутки не подає, місце перебування керівника та засновників невідомо. Оформлені документи не підтверджують реального руху товару від постачальника до покупця (т3ас211).

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту №272/28-04-42/37221323 від 26.08.2014 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» з питань взаємовідносин з ТОВ «Парус» в квітні 2014 року, проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників в м.Запоріжжя, не підтверджено постачання бензину на загальну суму 56' 363' 195гр по ланцюгу від виробника до кінцевого покупця (т1ас21).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників в м.Запоріжжя 06.10.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000244200, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 11' 272' 639гр, штрафні санкції 5' 636' 319гр50коп, а всього 16' 908' 958гр50коп (т1ас19).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, доходи та видатки платника податків, придбання товарів, послуг для власної господарської діяльності, які визначають об'єкт оподаткування та склад податкового кредиту, повинні обов'язково підтверджуватись первинними документами.

Між ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» та ТОВ «Парус» укладені договори №1/56 від 01.04.2014, №12 від 01.04.2014, №22/41 від 22.04.2014 на поставку нафтопродуктів згідно номенклатури (т1ас54-77).

Задовольняючи позов, окружний суд не звернув увагу на невиконання позивачем вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску, обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання №281/171/578/155 від 20.05.2008, а саме відсутність вимірювань нафтопродуктів в резервуарах, свідоцтв про повірку при наливі бензину в автоцистерни для транспортування.

В порушення Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання №271/121 від 04.06.2007, відсутні відомості про результати проб нафтопродуктів, складання актів приймання нафтопродуктів за якістю за формою 14-НК.

Сертифікати відповідності нафтопродуктів (т1ас94,95) видані ПАТ «Укртатнафта» та ніякого відношення до стосунків між ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» і ТОВ «Парус» не мають.

В наданих товарно-транспортних накладних на перевезення бензину підвищеної якості А-92-євро, А-95-євро відсутні докази зв'язку між ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» та ТОВ «Парус». В одних накладних зазначено, що навантаження здійснювалось ТОВ «Еквіта» з ПАТ «Дніпронафтопродукт». В інших накладних пунктом навантаження зазначено ТОВ «Розторгнафта» (т1ас92-93,т2ас1-249,т3ас1-133).

Надані листи ТОВ «Парус» на адресу ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» що придбані нафтопродукти знаходяться на зберіганні ПАТ «Дніпронафтопродукт» (т1ас195-197), договір зберігання нафтопродуктів між ТОВ «Парус» і ПАТ «Дніпронафтопродукт» (т4ас35), договір про надання послуг між ТОВ «Еквіта» і ПАТ «Дніпронафтопродукт» (т4ас37), договір про надання послуг між ТОВ «Розторгнафта» і ПАТ «Дніпронафтопродукт» (т4ас38), - не є належними доказами адже відсутні будь-які документи на підтвердження того, що ТОВ «Парус» дійсно зберігає власні нафтопродукти в резервуарах ПАТ «Дніпронафтопродукт». Такими доказами можуть бути виключно акти вимірювань нафтопродуктів в резервуарах, відомості про результати проб нафтопродуктів, акти приймання нафтопродуктів за якістю за формою 14-НК.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів №99 від 16.05.1996 (далі Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби, інші товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до пункту 6 Інструкції, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей позивач не представив.

Податкові накладні оформлені не на всю суму наданих до перевірки платіжних доручень (т1ас201-217). До матеріалів справи додана лише одна податкова накладна №127 від 30.04.2014, виписана директором ТОВ «Парус» ОСОБА_1, на суму 15' 127' 716гр66коп (т1ас76). В матеріалах справи є висновок почеркознавчого дослідження, згідно якого підпис в цій податковій накладній, а також в договорі поставки нафтопродуктів №1/56 від 01.04.2014 виконаний не ОСОБА_1, а іншою невідомою особою (т1ас120).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи податкової інспекції про нереальність здійснення господарських операцій в зв'язку з тим що ТОВ «Парус» за місцем реєстрації не знаходиться, не має трудових ресурсів, основних засобів, оборотних коштів, складських приміщень, виробничого обладнання, сировини, матеріалів, вантажного транспорту для реального здійснення господарської діяльності. З наявних документів неможливо ідентифікувати походження товару.

Відтак позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Парус», обгрунтованість понесення валових витрат, наявність приводів для формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи, в тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів тільки в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за присутності всіх формальних реквізитів. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (Лист ВАСУ №742/11/13-11 від 02.06.2011).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання в господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть на наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, за відсутності доказів реальності господарських операцій, при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000244200 від 06.10.2014, - податкова інспекція діяла правомірно, в межах повноважень, передбачених статтями 54, 58 Податкового Кодексу України.

Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Запоріжжі задовольнити.

Скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2015 та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова