Ухвала суду № 58625510, 29.06.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

"29" червня 2016 р. Провадження 05/903/458/16

Суддя господарського суду Волинської області Бондарєв С. В., розглянувши матеріали по справі 903/458/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проінвестком"

про визнання недійсним договору

визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

Керуючись ст.ст. 64, 65 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив :

Встановив: 24.06.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 2542,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного Гетьмана, 6, номер 131 від 24.05.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ", та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (який слугував підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності за номером 14644469, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 297369654 від 24.05.2016р.).

В обґрунтування позовної заяви позивач вказав, що оскаржуваний договір купівлі-продажу від 24.05.2016р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені (ч. 5 ст. 203 ЦК України), а лише на те, щоб вивести з-під власності відповідача 1 належне йому нерухоме майно для уникнення виконання боргових зобов'язань перед позивачем та іншими особами.

Також представником позивача подано заяву про забезпечення позову від 24.06.2016р. (вх.№01-67/24/16), в якій він просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 2542,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного Гетьмана, 6, право власності на яке зареєстроване за ТзОВ ПРОІНВЕСТКОМ (ідентифікаційний код: 35482021, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд.3, офіс 1).

В своїй заяві позивач просить з метою запобігання відчуженню вищевказаного об'єкту нерухомості та запобіганню унеможливлення виконання рішень судів, що набрали законної сили, про які вказано в позові та даній заяві, враховуючи критерії співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, накласти арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 2542,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, будинок 6, право власності на яке зареєстроване за ТзОВ «ПРОІНВЕСТКОМ».

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Згідно ст.66 Господарського процесуального кодексу України(далі ГПК України), господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту ст.66 ГПК України вбачається, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору від 24.05.2016р. При цьому, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору по даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення по даній категорії позовних вимог не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту.

На думку суду, вжиття заходів до забезпечення позову по даній справі про визнання недійсним договору суперечить змісту ст. 66 ГПК України, оскільки заборона, ніяким чином не може вплинути на виконання рішення суду у даній справі.

З огляду на це, посилання позивача, про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення у справі, є безпідставним.

Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому, оцінка господарським судом доказів, що стосуються суті спору, на даній стадії судового провадження є недопустимою і не може бути обґрунтуванням правомірності застосування заходів до забезпечення позову.

Таким чином, представником позивача не обґрунтовано заяву про забезпечення позову та не доведено належними доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.

Враховуючи наведене, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову(вх.№01-67/24/16 від 24.06.2016р.) слід відмовити через необґрунтованість.

Згідно ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Суд дійшов висновку про необхідність залучення, з ініціативи господарського суду, до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (01011, АДРЕСА_1), оскільки спірне нерухоме майно було відчужено на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого вищевказаним нотаріусом.

Керуючись ст.ст.27, 64, 65, 66, 86 ГПК України, суд, -

ухвалив :

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі.

2. Справу призначити до розгляду на 14.07.2016р. на 16:00 год.

3. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Волинської області (м.Луцьк, пр.Волі 54а) в залі судових засідань №209.

4. У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову(вх.№01-67/24/16 від 24.06.2016р.) відмовити.

5. Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (01011, АДРЕСА_1).

6. Зобовязати позивача направити на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (01011, АДРЕСА_1) примірник позовної заяви з усіма доданими до неї додатками та надати суду докази такого направлення (опис вкладення, фіскальний чек).

7. В порядку підготовки справи до розгляду зобовязати сторін надати господарському суду для вирішення спору (в належно оформлених копіях через канцелярію суду з супровідним листом за три робочі дні до судового засідання, в оригіналах в судове засідання для огляду):

7.1. Позивачу: оригінали, долучених до позову доказів; додаткову письмову інформацію про стан виконавчого провадження №50739235 на час звернення з позовом до суду; документальне підтвердження пояснення причин в разі ненадання витребуваних документів.

7.2. Відповідачу 1: письмові пояснення по суті позовних вимог, докази в їх обґрунтування (докази, які подаються в копіях повинні бути належним чином засвідчені); статут; оригінал та належним чином завірені копії договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення; докази оплати по договору; докази відображення господарських операцій щодо продажу спірного нерухомого майна в бухгалтерському та податковому обліку.

7.3. Відповідачу 2: письмові пояснення по суті позовних вимог, докази в їх обґрунтування (докази, які подаються в копіях повинні бути належним чином засвідчені); статут; оригінал та належним чином завірені копії договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення; докази оплати по договору; докази відображення господарських операцій щодо продажу спірного нерухомого майна в бухгалтерському та податковому обліку.

8. Зобовязати третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів подати суду: пояснення по суті позовних вимог; копію витягу з реєстру нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, та копію нотаріальної справи щодо посвідчення спірного договору, в т.ч. завірені копії договору купівлі-продажу №131 від 24.05.2016р. нежитлового приміщення, загальною площею 2542,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, будинок 6, та усіх матеріалів, які знаходяться у справі нотаріуса, повязаних із його посвідченням (висновком оцінки майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності або про підтвердження іншим чином фахового визначення ціни у спосіб, передбачений п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України, балансовою вартістю майна відчужуваного обєкту, довідок та/або інших документів щодо розрахунку сторін за договором тощо).

Суд попереджає, що відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд має право стягнути в дохід Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, а в разі ненадання позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів, неявки позивача в судове засідання позов може бути залишено без розгляду (п.5 ст.81 ГПК України).

Суддя С. В. Бондарєв