Рішення № 58625410, 22.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.16р. Справа № 904/2449/16

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК",

м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2 Закритого акціонерного товариства-науково-виробничої фірми "Елекомс", м.Вінниця

про стягнення 139472,86 грн.

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі судового засідання Хавіна О.С.

Представники:

Від Позивача: представник Єрмолов Є.М., довіреність № 3438-К-О від 14.08.2015 р.

Від Відповідача-1: представник не з'явився

Від Відповідача-2: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі-Позивач) звернулося з позовом до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" та Відповідача-2 Закритого акціонерного товариства-науково-виробничої фірми "Елекомс", в якому просить господарський суд стягнути солідарно з Відповідачів на свою користь заборгованість за Договором №03/06-226 від 31.10.2006р., в розмірі 5467,38 доларів США, з яких: 108,26 доларів США- заборгованість по процентам за користування кредитом; 5359,12 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; що за курсом 25,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.03.2016р. складає 139472,86 грн. та стягнути з Відповідача-2 судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем-2 грошових зобов'язань за Кредитним договором №03/06-226 від 31.10.2006р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків та невиконанням Відповідачем-1 грошових зобов'язань Договору поруки №60407LOS41940 від 11.11.2013 року.

В підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав до позову:

- заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді;

- Акт звірки;

- розрахунок заборгованості;

- копію рішення суду;

- курс валют станом на 11.03.2016 р.;

- копію кредитного договору № 03/06-226 від 31.10.2006 р.;

- копію договору поруки;

- копію довіреності представника Позивача;

- копію довідки про включення в ЄДРПОУ Позивача;

- копію Статуту Позивача.

Представник Позивача 27.04.2016р. подав заяву про долучення додаткових доказів до справи (а.с. 36, 38), а саме:

- заяву з зазначенням періодів стягнення боргу;

- довіреність представника Позивача.

Також представник Позивача подав заяву, в якій повідомив суд про те, що 10.03.2016 року господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство (справа №904/769/16) відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", ідентифікаційний код юридичної особи 34562954 (а.с. 37).

24.05.2016 р. представник Позивача надав заяву, в якій повідомив суд , що станом на 24.05.2016р. заборгованість за кредитним договором від 06.04.2006р. № 03/06-226 не погашено (а.с. 55).

24.05.2016р. представник Відповідача-2 надіслав заяву про відкладення розгляду справи та заяву про продовження розгляду справи на 15 календарних днів до 20.06.2016р. Також Відповідача-2 в заяві від 23.05.2016 р. повідомляє суд, що позовні вимоги заявлені безпідставно і з пропуском строку позовної давності, в зв'язку з чим просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог (а.с. 50-54, 67-69).

06.06.2016р. Відповідач-2 подав відзив на позов (а.с. 71-73), в якому вказує про те, що позовна заява ПАТ КБ "Приватбанк" заявлена з пропуском строку позовної давності, і є по своїй суті безпідставною, оскільки заборгованість за кредитним договором стягнута з Відповідача-2 за рішенням господарського суду Вінницької області від 07.05.2010р. по справі №2/40-10.

Відповідач-2 подав заяву про застосування позовної давності (а.с. 74-75), в якій просить суд застосувати позовну давність у справі №904/2449/16 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" і до ЗАТ НВФ "Елеком" про стягнення 139472,86 грн. заборгованості.

До відзиву на позов Відповідач-2 подав (а.с. 76-84):

копію витягу з ЄДРПОУ ЗАТ НВФ "Елеком";

копію свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ НВФ "Елеком";

копію постанови ВСУ від 03.06.2015р. №6-31цс15.

Представник Позивача 07.06.2016р. подав заперечення на заяву щодо застосування строку позовної давності (а.с. 86-88), в якому вказує, що

відповідно до Кредитного договору №03/06-226 від 06.04.2006р. погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Відповідач-2 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав Відповідачу-2 кредитний ліміт у розмірі 50000,00 доларів США. Відповідач-2 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Банк вимушений був звернутись за захистом своїх прав до суду. Так, 07.05.2010 року рішенням господарського суду Вінницької області задоволено позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення з ЗАТ НВФ "Елекомс" на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" грошових коштів за кредитним договором № 03/06-226 від 06.04.2006 року. Також 20.09.2012 року Індустріального районного суду м. Дніпропетровська задоволено позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення, в тому числі з ЗАТ НВФ "Елекомс", на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" грошових коштів за кредитним договором № 03/06-226 від 06.04.2006 року. Крім того, Відповідач-2 добровільно погашав борг за кредитним договором періодично, до 10.08.2011 року;

щодо застосування строків позовної давності Позивач вказує на те, що згідно з п. 6.8 Договору строк позовної давності щодо стягнення кредиту, відсотків, винагороди, пені, штрафів встановлюється п'ять років. Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, строк позовної давності за вищевказаними правовідносинами розпочався 01.11.2006 року - в момент виходу тіла кредиту на прострочку. Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Таким чином, всі оплати, які здійснював Відповідач-2 для погашення кредитного договору, є нічим інакшим, як визнанням останнім боргу. Такі платежі здійснювались з 01.11.2006 року по 10.08.20011 року включно. Тобто, згідно платежів, строки позовної давності переривались, і давали право позивачеві звертатись до суду до - 10.08.2016 року.

Під час судового засідання представник Позивача подав заяву про долучення до матеріалів справи наступних документів (а.с. 97-102):

виписку з розрахункового рахунку;

копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №21994659;

копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, 21.06.16р. електронною поштою направив доповнення до відзиву на позов (а.с. 103-105), в якому вказує на те, що Позивач безпідставно нарахував пеню за шість років з березня 2010р. по березень 2016р. в порушення вимог ст. 232 ГК України. Посилання Позивача на переривання перебігу позовної давності є безпідставними і нічим необґрунтованими. Дії, що свідчать про визнання боргу, перераховані в п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів". Жодної з цих дій ЗАТ НВФ "Елекомс" не вчиняв і будь-яких документів не підписував. Також ЗАТ НВФ "Елекомс" з травня 2010р. жодної часткової сплати боргу не здійснював і згоди на сплату боргу іншою особою не надавав. Після травня 2010р. Позивач подав рішення господарського суду Вінницької області від 07.05.2010р. на виконання до органів державної виконавчої служби. Тому часткова сплата боргу могла мати місце лише шляхом перерахування коштів органами ДВС за рахунок списання коштів з арештованого рахунку та від реалізації майна. Але відповідно до ч. 4 п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" таке безспірне списання коштів органами ДВС не свідчить про переривання перебігу позовної давності. Оскільки ЗАТ НВФ "Елекомс" будь-яких дій не вчиняв, то переривання перебігу позовної давності в цій справі не було. Крім того, Позивач надав до суду копію договору поруки від 11.11.2013 р. з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус". Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України договір поруки припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Строк основного зобов'язання по договору №04/06-226 від 06.04.2006р. збіг 02.04.2009р., а тому будь-яка порука припиняється 02.10.2009р. Укладені після 02.10.2009р. договори поруки є вже припиненими ще до їх укладення, а тому вони є нікчемними і недійсними. У зв'язку з цим Відповідач-2 вважає, що спір має вирішуватися в господарському суді Вінницької області за місцезнаходженням Відповідача-2.

Відповідач-1 та Відповідач-2 в судове засідання не з'явилися, клопотання про відкладення слухання справи не подавали. В матеріалах справи наявні поштові конверти з ухвалами суду про виклик Відповідача-1 у судове засідання, які повернуто до суду з посиланням на вибуття адресата та у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 33-35, 45-49, 63-66, 94-96). Сповіщення Відповідача-2 про слухання справи підтверджується поштовим повідомленням у справі (а.с. 93).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п/п. 3.9.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

У зв'язку з тим, що судом вжито достатніх заходів для сповіщення Відповідачів про слухання справи, наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників Відповідачів.

В судовому засіданні 21.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Приватбанк" та Закритим акціонерним товариством Науково-виробнича фірма "Елекомс" 06.04.2006 року було укладено Кредитний договір №03/06-226 (далі-Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору в рамках програми мікрокредитування, за наявності вільних грошових коштів, банк зобов'язується надати позичальнику кредит в межах суми обумовленої п. 1.2. цього договору, на термін і на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит та сплатити відсотки у встановлені цим договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно з цим договором в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.2 Договору сума кредиту: 50000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США.

У відповідності до п. 1.3 Договору термін повернення кредиту та відсотків визначається графіком погашення кредиту та відсотків (додаток № 1 цього договору). Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. 2.3.3, 2.4.1 даного договору. Кінцеве погашення кредиту здійснити не пізніше 02 квітня 2009 року включно.

Пунктом 2.2.3 передбачено, що Позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту в дату сплати згідно з графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, вказаного в додатку № 1 до цього договору з урахуванням п. 4.12 даного договору.

За користування кредитом в період з дати списання коштів з позикового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.6, 2.3.9, 2.4.1, 4.11 цього договору, а також графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, наведеному в додатку №1 до цього договору. Позичальник сплачує відсотки в розмірі: 16% річних (п. 4.1 Договору).

Згідно з до п. 4.2 Договору сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.1. цього договору, проводиться в дату сплати відсотків (кожного поточного місяця), згідно з графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, наведеним у додатку № 1 до цього договору. При не сплаті процентів в зазначений термін, вони вважаються простроченими.

При порушенні позичальником зобов'язань з погашення кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.4.1, 4.11 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі: 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 4.3 договору).

У відповідності до п. 4.4 Договору сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.3 цього договору, здійснюється 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору.

Згідно з п. 6.1 Договору при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом передбачених графіком погашення (додаток 1 до договору), а також п.п. 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених графіком погашення (додатки 1к договором), а також п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3, цього договору, винагороди передбаченого п.п. 4.5, 4.6 Позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Нарахування неустойки за кожний випадок зобов'язань, передбаченої п.6.1, 6.2, 6.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано Позичальником (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 6.8 Договору строки позовної давності по вимогам кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штраф договору встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Договір набирає чинності з моменту підписання цього договору обома сторонами і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п. 7.1 Договору).

06 квітня 2006 року до кредитного договору №03/06-226 від 31.10.2006р. було укладено додаток №1 Графік погашення кредиту та відсотків (а.с. 22).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором №03/06-226 від 31.10.2006р. та укладеним до нього додатком №1 від 06.04.06р. Відповідач-2 отримав кредитний ліміт у розмірі 50000,00 доларів США.

В порушення взятих на себе зобов'язань Відповідач-2 отримані кредитні кошти не повернув, відсотки за їх користування та комісію не сплатив.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.05.2010 року по справі №2/40-10 (а.с. 14-16) стягнуто з Закритого акціонерного товариства-науково-виробничої фірми "Елекомс" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 39310,80 грн. (еквівалент 4920,00 доларів США) - боргу по кредиту, 12702,91 грн. (еквівалент 1589,85 доларів США) - проценти за користування кредитом, 10525,23 грн. (еквівалент 1317,30 доларів США) - пені, 625,39 грн. - відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита, та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська №2/0417/5774/2012 від 20.09.2012 року (а.с. 17) стягнуто з ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 108014,70 грн., судовий збір у розмірі 1180,15 грн., а всього 109194,85 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 10000,00 грн.

Вказані суми визначені рішенням районного суду станом на 04.07.2012р.

За розрахунком заборгованості за договором №03/06-226 від 06.04.2006, зробленим Позивачем (а.с. 12-13), станом на 11.03.2016р.:

заборгованість Відповідача-2 за процентами складає 7048,51 доларів США, із них вже стягнуто в судовому порядку 6940,25 доларів США, залишок - 108,26 доларів США, що складає еквівалент 2761,71 грн. по курсу НБУ на 11.03.2016р. - 25,51 грн.;

також нараховано пеню на загальну суму 11222,93 доларів США, із них стягнуто в судовому порядку 5863,81 доларів США, залишок - 5359,12доларів США, що складає еквівалент 136711,15 грн. по курсу НБУ на 11.03.2016 р. - 25,51грн.

27.04.2016 р. Позивач подав заяву, в якій вказав, що відсотки в сумі 108,26 доларів США нараховані за період з 05.07.2012року по 11.03.2016року, а пеня в сумі 5359,12 доларів США - за період з 05.07.2012року по 11.03.2016року( а.с.36).

Водночас, розрахунок Позивача (а.с.12-13) свідчить про те, що проценти за користування кредитом нараховані в останнє банком 31.07.2013 року. Згідно з випискою банка по рахунку Відповідача-2 залишок боргу останнього станом на 31.07.2013 року на суму 4873,39доларів США списаний банком за протоколом кредитного комітету, тобто погашення боргу шляхом зарахування коштів Відповідача-2 не відбулось. Постановою Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції від 27.06.2013 року виконавчий документ №2/41-10 від 07.10.2010року повернутий стягувачеві, тобто банку, на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", що не пов'язано з погашенням боргу (а.с. 98-99).

Розрахунки Позивача та матеріали справи свідчать про те, що спірна сума відсотків (108,26 доларів США) нарахована за період з 05.07.2012року по 31.07.2013року у зв'язку з облікуванням непогашеного Відповідачем-2 кредиту на суму 4873,39доларів США .

Також розрахунок Позивача свідчить про те, що сума пені за позовом накопичена за період з 30.03.2008 по 11.03.2016року включно, а не з 05.07.2012року по 11.03.2016року, як вказав 27.04.2016року в письмовій заяві Позивач (а.с.36).

Під час судового розгляду справи Позивач на запитання суду пояснив, що пеня за позовом нарахована загалом як за тілом кредиту, так й за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом. Розрахунок пені окремо за тілом кредиту та за процентами Позивач надати до справи відмовився.

Зважаючи на встановлені обставини, суд керується наступним.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, статтею 1048 параграфу 1 цієї глави ЦК України встановлено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Матеріали справи свідчать про те, що в договорі немає окремої домовленості сторін щодо граничного строку нарахування процентів, тому, у зв'язку з тим, що Відповідач не надав доказів повного погашення кредиту в спірний період, нарахування відсотків за користування кредитом під час існування боргу за запозиченими коштами слід визнати правомірним. Також слід зазначити, що загальний строк позовної давності (3 роки) за відсотками, нарахованими за період з 05.07.2012року по 31.07.2013року, не сплинув. Таким чином, заява Відповідача-2 в цій частині про застосування позовної давності є необґрунтованою. Посилання Відповідача-2 на рішення господарського суду Вінницької області №2/40-10 від 07.05.2010року про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також вважає помилковим, оскільки даним рішенням суду стягувався борг Відповідача-2, що виник в період до винесення цього судового рішення; доказів фактичного погашення кредиту після прийняття господарським судом Вінницької області рішення про стягнення боргу Відповідач-2 не надав.

Щодо стягнення пені слід зазначити наступне.

Відповідач-2 посилається на порушення Позивачем 6-ти місячного строку, який встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Так, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, пунктом 6.4 укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок зобов'язань, передбаченої п.6.1, 6.2, 6.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано Позичальником.

Відповідно до п. 6.8 Договору строки позовної давності по вимогам щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штраф договору встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

В силу ч.6 ст.232 ГК України сторони можуть визначити будь який строк для нарахування пені.

В силу ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, Позивач має право нараховувати пеню протягом трьох років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та подавати позови про її стягнення в судовому порядку протягом 5 років.

Умови кредитного договору свідчать про те, що останній день погашення кредиту узгоджено сторонами 02.04.2009року. Отже, нарахування пені на непогашену суму кредиту можливе з боку банку з 03.04.2009року по 03.04.2012року. Стягнення пеня за цей період можливе протягом 5 років, починаючи з 04.04.2009 року по 03.04.2017року. Позов, що розглядається, поданий 04.04.2016 року.

27.04.2016 р. Позивач подав до суду заяву, в якій вказав, що пеня в сумі 5359,12 доларів США нарахована за період з 05.07.2012року по 11.03.2016року( а.с.36). Під час судового розгляду справи Позивач на запитання суду пояснив, що пеня за позовом нарахована загалом як за тілом кредиту, так й за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом. Надати розрахунок пені окремо за тілом кредиту та за процентами Позивач відмовився.

Із судового аналізу розрахунку Позивача заборгованості за договором №03/06-226 від 06.04.2006 (а.с. 12-13) вбачається, що пеня нарахована банком накопичувальним підсумком на суму боргу без розділення на тіло кредиту та відсотки за період з 30.03.2008року по 11.03.2016року включно.

Отже, нарахування пені Позивачем за період з 30.03.2008року по 11.03.2016року за несвоєчасне погашення тіла кредиту слід визнати неправомірним, оскільки вказаний Позивачем період прострочення знаходиться за межами дозволеного договором строку для нарахування пені.

Оскільки матеріали справи не дозволяють суду відокремити суму пені за тілом кредитом, а Позивач відмовився від надання більш детального розрахунку суми пені, який би виділив окремо суму пені за відсотками, суд вбачає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені повністю.

Одночасно, з наведених вище обставин суд не вбачає в матеріалах справи підстав для застосування строку позовної давності ані для стягнення процентів за користування кредитом, ані для стягнення пені.

Крім того, 11 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (Відповідач-1) (м. Дніпро) був укладений Договір поруки №60407LOS41940 (а.с. 23) (далі-Договір поруки), відповідно до умов якого Відповідач-1 виступив поручителем по зобов'язанням Відповідача-2 за договором №03/06-226 від 06.04.2006 року (далі - Кредитний договір). Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов'язків за Кредитним договором в тому з розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в Кредитному договорі ( п.2 Договору поруки).

Пунктом 5 договору поруки передбачено, що у випадку не виконання Боржником будь-якого обов'язку передбаченого п.1 цього Договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.

Пункт 6 передбачає, що Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений (ні) в письмовій вимозі Кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього Договору.

Сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим Договором, встановлюється протягом 5 років (п. 9 Договору поруки).

В силу ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Одночасно судом встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2016р. по справі №904/769/16 було прийнято заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016р. порушено провадження у справі №904/769/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів. Розпорядником майна призначено Польянова Євгена Олександровича.

З офіційного сайту Вищого господарського суду України вбачається, що 10.03.2016 року опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" по справі №904/769/16, що в силу статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є офіційним оприлюдненням зазначеного оголошення.

Частинами 1-4 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство на підставі договору поруки №60407LOS41940 від 11.11.2013 року не звертався.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з Відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС".

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, із яких видно, що Відповідач-2 як боржник неналежним чином виконав свої зобов'язання перед Позивачем за вищевказаним Кредитним договором, суд доходить висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача-2 - 108,26 доларів США (2761,71 грн.) заборгованості по процентам за користування кредитом - є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи Відповідача-2 про те, що справа підлягає розгляду в господарському суді Вінницької області, суд вважає необґрунтованими, оскільки: матеріали справи свідчать про те, що на момент укладення договору поруки 11.11.2013року зобов'язання Відповідача-2 (м. Вінниця) з уплати процентів не були виконані і не є припиненими, у справі відсутні правові та фактичні підстави вважати договір поруки між Позивачем та Відповідачем-1 (м. Дніпро) нікчемним; наведені обставини з'ясовуються під час розгляду справи по суті і є підставою або для задоволення позову, або для відмови в позові стосовно Відповідача-1; в силу частини третьої статті 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Таким чином, підстави для направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Вінницької області судом не вбачаються.

За результатами розгляду справи судові витрати у справі покладаються на Відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства-науково-виробничої фірми "Елекомс" (21000, м. Вінниця, вул. Карла Маркса, буд. 8, код ЄДРПОУ 20110825) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Договором №03/06-226 від 31.10.2006р. 108,26 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, що за курсом 25,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.03.2016р. складає - 2761,71 грн. та судові витрати у розмірі 41,43 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з Відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1112,42 грн., про що видати ухвалу суду за відповідним зверненням Позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржено протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Б. Кеся

Повне рішення складено-24.06.16р.