Рішення № 58625301, 29.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.16 Справа № 904/2743/16

За позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

про стягнення 20 983 378,77 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-94 від 18 квітня 2014 року, головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №91юр від 30 грудня 2015 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" заборгованість у розмірі 20 983 378,77 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 11 446 282,34

- 3 % річних у розмірі 646 591,37 грн.;

- пеня у розмірі 7 841 396,07 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 1 049 108,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №13-119-Н на купівлю-продаж природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу від 04.01.2013. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 20.02.2013 по 12.11.2015 у сумі 646 591,37 грн. та інфляційні збитки за період з січня 2014 року по червень 2015 року, що складає 1 049 108,99 грн.

На підставі пункту 7.2 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений природний газ у розмірі 7 841 396,07 грн. за загальний період від 20.12.2014 по 12.11.2015.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що на момент звернення позивача до господарського суду відповідачем було повністю оплачено суму основної заборгованості. Крім того, з 01.07.2015 підприємство втратило право здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом. З наведеної дати (01.07.2015) постачання природного газу за регульованим тарифом здійснює товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", а ПАТ "Дніпрогаз" виконує функції газорозподільного підприємства і не має рахунків зі спеціальним режимом використання, у звязку з чим усі розрахунки населення за послуги з газопостачання (в тому числі в частині оплати населенням послуг за договором), одержані до 01.07.2015, здійснюються за рахунок ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", де розподіляються згідно алгоритму. З обєктивних причин ПАТ "Дніпрогаз" позбавлено можливості впливати на своєчасність розрахунків за договором. Відповідно до ст.614 ЦК України підставою для відповідальності за порушення зобовязання є наявність вини.

Також, для своєчасних розрахунків за договором вирішальне значення має повне та своєчасне відшкодування постачальнику пільг та субсидій з бюджету, якими користуються споживачі. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (постанова Кабінету міністрів України від 11.01.2005 №20), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, повязаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємства ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобовязання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, бюджетного законодавства. Застосування та чинність цих норм не залежить від того, чи передбачили сторони в договорі відповідні умови чи ні. Важливим є той факт, що надання ПАТ "Дніпрогаз" послуг з постачання пільговим категоріям споживачів прямо залежить від отримання товару/послуг від позивача. Ненадання послуг з газопостачання пільговим категоріям споживачів виключає потребу ПАТ "Дніпрогаз" придбавати відповідні обсяги природного газу у позивача за цим договором в обємі, який споживається такими категоріями споживачів.

Відповідач посилається на те, що нарахування та виникнення обовязків з бюджетного фінансування оплати пільг і субсидій населенню здійснюється на підставі підписання сторонами протоколів взаєморозрахунків, а також актів звіряння боргів, договорів про обмін інформацією щодо обсягів наданих пільг, є лише елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Правовідносини, що регулюються нормами адміністративного законодавства, виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій. І саме з цього моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування. Тобто, в цій частині грошові зобовязання між сторонами регулюються, в першу чергу, нормами спеціального законодавства, зокрема, постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005 №20. Заявлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій включає також санкції, нараховані за період відсутності бюджетного відшкодування на оплату пільг/субсидій. Нарахування штрафних санкцій на суму такого боргу не може вважатися правомірним, оскільки нормами спеціального законодавства, що регулюють бюджетні правовідносини, встановлено інший, ніж передбачено договором, порядок оплати пільг та субсидій, і не передбачено право здійснювати такі нарахування. Зважаючи на встановлений законодавством порядок розрахунку та фінансування пільг/субсидій, згідно протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ у відповідному періоді, суттєвими обставинами при розгляді даної справи є фактичне проведення фінансування пільг та субсидій органом Державного казначейства.

Щодо вимоги про стягнення пені відповідач просить взяти до уваги повну сплату ПАТ "Дніпрогаз" боргу і відсутність вини у неналежному виконанні зобовязань за договором, тяжкий фінансовий стан і те, що нарахована позивачем сума пені є надмірно великою. Відповідач просить зменшити суму заявленої пені до 10%.

29 червня 2016 року до господарського суду надійшло клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, проведення якої просить доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Відповідач просить поставити на розгляд експерта наступні питання:

- чи відбулася фактична поставка (передача) природного газу на підставі договору на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 №13-119-Н, укладеного між позивачем та відповідачем? Якщо так, то в якому обсязі та якими документами оформлена передача і в якому розмірі підтверджується оплата?

- чи були підстави у ПАТ "Дніпрогаз" здійснювати остаточний розрахунок по договору на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 №13-119-Н? Якщо так, то коли вони настали?

- встановити реальні обсяги природного газу (як власного видобутку, так і імпортованого), які належали ПАТ НАК "Нафтогаз України" у газотранспортній системі України у 2013-2015 роках, з розбивкою станом на початок і кінець кожного календарного місяця, та чи була різниця між цими обсягами та обсягами нібито реалізованого позивачем газу покупцям у вказаних періодах?

- чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах ПАТ НАК "Нафтогаз України" розмір заборгованості (в тому числі розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат) за поставлені ПАТ "Дніпрогаз" товарно-матеріальні цінності (природний газ) за договором від 04.01.2013 №13-119-Н?

Клопотання мотивоване тим, що відповідачем у період з 2013 по 2015 роки не було отримано від ПАТ "НАК "Нафтогаз" первинних документів на підтвердження факту здійснення господарських операцій з постачання газу за договором. Враховуючи ухилення позивача оформити зі своєї сторони та повернути оригінали актів приймання-передачі газу відповідачеві існують обґрунтовані сумніви в наявності обовязку відповідача провести розрахунки за відібраний із газотранспортної системи газ саме з НАК "Нафтогаз України". Виключно після отримання відповідачем підписаних з боку позивача актів приймання-передачі природного газу, він був би повністю впевнений в тому, що саме позивачем поставлено природний газ, однак позивач не надав жодного доказу закупівлі ресурсу природного газу для подальшого перепродажу відповідачеві. Позивач не надав жодних доказів дотримання норм Порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України, зокрема, не надав: зведених реєстрів транспортування газу в розрізі постачальників, регіонів та категорій споживачів, звітів фактичної реалізації природного газу споживачам у розрізі регіонів, ГП, ГТП та ГДП, реєстрів реалізації газу споживачам, акти приймання передачі газу в/з ПСГ тощо. Також позивач не надав доказів щомісячного формування розрахункового (планового) балансу надходження та розподілу природного газу по Україні на основі затвердженого Кабінетом міністрів України прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні. Призначення експертизи, на думку відповідача, дасть можливість повно встановити обставини справи на предмет, чи відбувалась поставка газу на виконання умов договору.

Також відповідач вважає, що вирішальне значення для своєчасних розрахунків за договором має повне та своєчасне відшкодування ПАТ "Дніпрогаз" пільг та субсидій з бюджету, якими користуються споживачі. Щомісячне підписання сторонами спільних протокольних рішень про фінансування пільг і субсидій має суттєвий вплив на виконання грошових зобовязань, оскільки змінює їх строк, що повинно враховуватися при нарахуванні штрафних санкцій.

Розгляд справи був відкладений з 11.06.2016 на 31.05.2016, з 31.05.2016 на 13.06.2016.

У судовому засіданні 13.06.2016 оголошено перерва на 29.06.2016.

У судовому засіданні 29.06.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (покупець) був укладений договір №13-119-Н на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого (п.1.1. в редакції Додаткової угоди №2 від 31.12.2013 до договору) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2014 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п.1.2. договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 29.04.2014 до договору купівлі-продажу) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 367 970,000тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів:

у січні 60 100,000, у лютому 60 090,000, у березні 44 920,000, у квітні 30 110,000, у травні - 11 280,000, у червні 9 230,000, у липні 9 210,000, у серпні 9 210,000, у вересні 10 030,000, у жовтні 30 080,000, у листопаді 43 180,000, у грудні 50 530,000.

Додатковою угодою №7 від 27.03.2015 до договору купівлі-продажу природного газу №13-119-Н від 04.01.2013 сторони домовились про обсяги та якість газу на період з 01.01.2013 по 31.12.2015:

Продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2015 року газ в обсязі до 1 069 855,854 тис.куб.м., у тому числі: у 2013 році 372 533,625 тис. куб.м., у 2014 році 358 997,362 тис. куб.м.; у 2015 році до 338 324,867 тис.куб. м.: у січні 56 030,285, у лютому 49 294,582, у березні 41 500,000, у квітні 29 000,000, у травні - 9000,000, у червні 8 000,000, у липні 8 000,000, у серпні 8 000,000, у вересні 9 000,000, у жовтні 26 500,000, у листопаді 40 000,000, у грудні 54 000,000.

Продавець передає покупцю газ у загальному потоці газу:

- у разі передачі газу власного видобутку у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу у газотранспортну систему;

- у разі передачі імпортованого газу у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему (пункт 3.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3. договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) та на дату укладання цього договору становлять:

газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2 500 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 725,4000грн. в тому числі ПДВ 20%;

- при відсутності лічильників 798,0000грн., в тому числі ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12 000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 1 098,4000грн. в тому числі ПДВ 20%;

- при відсутності лічильників 1 207,8000грн, в тому числі ПДВ 20%;

газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2 500 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 2 248,2000грн. в тому числі ПДВ 20%;

- при відсутності лічильників 2 473,2000грн., в тому числі ПДВ 20%;

газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2 500 куб.м. на рік:

-при наявності газових лічильників 725,4000грн. в тому числі ПДВ 20%;

-при відсутності лічильників 798,0000грн., в тому числі ПДВ 20%.

Згідно з пунктом 5.2. (в редакції Додаткової угоди №7 від 27.03.2015 до договору купівлі-продажу) ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (4%), тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом з 01 квітня 2015 року становлять:

газ, який використовується населенням для приготування їжі та/або підігріву води - 5 069,6154грн. за 1 000куб.м., крім того ПДВ 20% (п.5.2.1. договору);

газ, який використовується населенням для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, підігрів їжі та/або підігрів води):

1) у період з 01 травня по 30 вересня (включно) 5 069,6154грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20%;

2) у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно):

- за обсяг, спожитий до 200 куб.м. на місяць (включно) 2 194,6154 грн. за 1 000куб.м., крім того ПДВ 20%;

- за обсяг, спожитий понад 200 куб.м. на місяць - 5 069,6154грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% (п.5.2.2 договору).

Згідно п.5.4. договору в редакції Додаткової угоди №7 від 27.03.2015 до договору купівлі-продажу) загальна сума вартості природного газу за договором становить 1 109 616 327,21грн., крім того ПДВ 20%, усього з ПДВ 1 331 539 592,67грн.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Згідно п.11 Додаткової угоди №2 від 31.12.2013 до договору вона поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01 січня 2013 року.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 30.06.2015, а в частині проведення розрахунків за газ до повного їх здійснення (ст.11 договору в редакції Додаткової угоди №8 від 19.06.2015 до договору купівлі-продажу, а.с.30).

Відповідно до умов договору за актами прийому-передачі газу протягом січня грудня 2013 року, січня-грудня 2014 року, січня-червня 2015 року позивач здійснив на користь відповідача подачу та безперервне транспортування природного газу на загальну суму 678 445 805,26грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

-від 31 січня 2013 року за спожитий у січні 2013 року природний газ на суму 21 483 818,26грн.,

-від 28 лютого 2013 року за спожитий у лютому 2013 року природний газ на суму 19 760 190,78грн.,

-від 31 березня 2013 року за спожитий у березні 2013 року природний газ на суму 21 040 269,83грн.,

-від 30 квітня 2013 року за спожитий у квітні 2013 року природний газ на суму 11 509 887,88грн.,

-від 31 травня 2013 року за спожитий у травня 2013 року природний газ на суму 4 462 375,7грн.,

-від 30 червня 2013 року за спожитий у червні 2013 року природний газ на суму 3 408 985,24грн.,

-від 31 липня 2013 року за спожитий у липні 2013 року природний газ на суму 3 648 147,12грн.,

-від 31 серпня 2013 року за спожитий у серпні 2013 року природний газ на суму 3 787 769,16грн.,

-від 30 вересня 2013 року за спожитий у вересні 2013 року природний газ на суму 7 329 453,2грн.,

-від 31 жовтня 2013 року за спожитий у жовтні 2013 року природний газ на суму 14 650 998,83грн.,

-від 18 серпня 2014 року за спожитий у листопаді 2013 року природний газ на суму 18 267 617,64грн. (а.с.41, том 1);

-від 31 грудня 2013 року за спожитий у грудні 2013 року природний газ на суму 42 360 555,02грн.,

-від 22 вересня 2014 року за спожитий у січні 2014 року природний газ на суму 13 754 902,28грн. (а.с.43 том 1);

-від 31 січня 2014 року за спожитий у січні 2014 року природний газ на суму 16 742 563,86грн.;

-від 22 вересня 2014 року за спожитий у лютому 2014 року природний газ на суму 9 598 422,18грн. (а.с.45 том 1);

-від 28 лютого 2014 року за спожитий у лютому 2014 року природний газ на суму 14 237 314,9грн.;

-від 28 жовтня 2014 року за спожитий у березні 2014 року природний газ на суму 4 934 345,98 грн. (а.с.47 том 1);

-від 31 березня 2014 року за спожитий у березні 2014 року природний газ на суму 13 126 872,06грн.;

-від 30 квітня 2014 року за спожитий у квітні 2014 року природний газ на суму 12 075 029,98грн.;

-від 31 травня 2014 року за спожитий у травні 2014 року природний газ на суму 8 210 936,4грн.;

-від 30 червня 2014 року за спожитий у червні 2014 року природний газ на суму 6 431 657,98грн.;

-від 31 липня 2014 року за спожитий у липні 2014 року природний газ на суму 6 118 147,61грн.,

-від 31 серпня 2014 року за спожитий у серпні 2014 року природний газ на суму 5 389 836,18грн.,

-від 30 вересня 2014 року за спожитий у вересні 2014 року природний газ на суму 7 172 331,68грн.,

-від 31 жовтня 2014 року за спожитий у жовтні 2014 року природний газ на суму 22 354 883,39грн.,

-від 30 листопада 2014 року за спожитий у листопаді 2014 року природний газ на суму 33 584 649,4грн.,

-від 31 грудня 2014 року за спожитий у грудні 2014 року природний газ на суму 42 625 538,72грн.,

-від 31 січня 2015 року за спожитий у січні 2015 року природний газ на суму 42 448 705,51грн.,

-від 28 лютого 2015 року за спожитий у лютому 2015 року природний газ на суму 33 914 462,08грн.;

-від 31 березня 2015 року за спожитий у березні 2015 року природний газ на суму 29 740 946,72грн.;

-від 30 квітня 2015 року за спожитий у квітні 2015 року природний газ на суму 84 955 143,49грн.;

-від 31 травня 2015 року за спожитий у травні 2015 року природний газ на суму 56 827 154,22грн.;

-від 30 червня 2015 року за спожитий у червні 2015 року природний газ на суму 42 491 891,98грн. (а.с.31-63 том 1).

Наведені вище акти приймання-передачі газу були підписані уповноваженою особою відповідача, скріплені печаткою та надіслані на адресу позивача (копії супровідних листів про направлення підписаних актів приймання-передачі газу та описи поштових відправлень курєрською службою доставки містяться в матеріалах справи (а.с. 6-38, том 2).

Причиною виникнення спору є несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань за договором №13-119-Н на купівлю-продаж природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу від 04.01.2013 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого та спожитого природного газу.

Права та обовязки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення підпункту 6.1. договору строк оплати спожитого природного газу є таким, що настав. При цьому суд звертає увагу, що підставою для остаточних розрахунків є підписані між сторонами акти приймання-передачі газу.

За отриманий газ відповідач розрахувався повністю, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за договором за період з 01.01.2013 по 31.12.2015. Згідно цього акту звіряння заборгованість по договору сплачена у повному обсягу до звернення позивача з позовом до суду, що не заперечується позивачем, однак заборгованість сплачена з порушенням встановлених договором строків оплати. Остаточний розрахунок (за даними відповідача) здійснено у листопаді 2015 року.

Відсутність заборгованості за поставлений природний газ за спірний період є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 11 446 282,34грн.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.2. договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату природного газу нарахована ним у сумі 7 841 396,07 грн. за загальний період з 20.01.2015 по 12.11.2015.

Перевіркою правильності розрахунку пені встановлено, що при проведенні розрахунку пені не враховано положення п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого день оплати не вважається днем прострочки виконання зобовязання.

З урахуванням наведеного, пеня, яка підлягає стягненню складає 7 606 422,81грн. виходячи з наступного:

за зобов'язаннями листопада 2014 року - за період з 20.12.2014 по 22.12.2014 пеня складає 8 274,88грн.

за зобов'язаннями грудня 2014 року - за період з 20.01.2015 по 26.01.2015 пеня складає 22 232,03грн.

за зобов'язаннями січня 2015 року - за період з 20.02.2015 по 25.02.2015 пеня складає 54 232,56грн.,

за зобов'язаннями лютого 2015 року - за період з 20.03.2015 по 22.03.2015 пеня складає 6 052,93грн.,

за зобов'язаннями квітня 2015 року - за період з 20.05.2015 по 08.06.2015 пеня складає 681 243,33грн.,

за зобов'язаннями травня 2015 року - за період з 20.06.2015 по 17.08.2015 пеня складає 2 189 072,48грн.,

за зобов'язаннями червня 2015 року - за період з 20.07.2015 по 12.11.2015 пеня складає 4 645 314,6грн.

Разом з тим, відповідач надав клопотання про зменшення розміру пені до 10% від нарахованої позивачем та заявленої до стягнення.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені до 10% від нарахованої суми суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, суд враховує ту обставину, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, ПАТ "Дніпрогаз" надає послуги з постачання пільговим категоріям споживачів, які не мають можливості вчасно сплачувати спожиті послуги, несвоєчасність відшкодування постачальнику пільг та субсидій з бюджету, якими користуються споживачі, великий розмір заявленої до стягнення пені та те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження розміру збитків, понесених ним від неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань саме за укладеним з ним договором.

Суд також оцінює спірні обставини у справі з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку і основних засад як встановлення так і виконання господарсько-правових зобов'язань.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

З урахуванням викладеного законним і справедливим буде зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 70%, що у грошовій величині складає 2 281 926,84грн. (7 606 422,81грн. х 30%).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 2 281 926,84грн.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути три відсотки річних за загальний період прострочки з 20.02.2013 по 12.11.2015 у сумі 646 591,37 грн. та інфляційні збитки за період з січня 2014 року по червень 2015 року, що складає 1 049 108,99 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем трьох відсотків річних, господарським судом встановлено, що позивачем не було враховано, що день фактичної оплати не вважається днем прострочення виконання зобовязання, тобто не дотримано положень п.1.9 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013у "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Розрахунок трьох відсотків річних:

за зобов'язаннями січня 2013 року - за період з 20.02.2013 по 03.03.2013- 4 709,66грн.,

за зобов'язаннями лютого 2013 року - за період з 20.03.2013 по 25.03.2013 - 971,46грн.,

за зобов'язаннями жовтня 2013 три відсотки не нараховуються у звязку з відсутністю прострочки виконання зобовязання у заявленому періоді;

за зобов'язаннями листопада 2013 року - за період з 20.12.2013 по 23.12.2013 - 490,19грн.,

за зобов'язаннями грудня 2013 року - за період з 20.01.2014 по 12.02.2014 - 27 783,98грн.,

за зобов'язаннями січня 2014 року - за період з 20.02.2014 по 23.03.2014 34 030,81грн.,

за зобов'язаннями лютого 2014 року - за період з 20.03.2014 по 28.04.2014 39 477,46грн.,

за зобов'язаннями березня 2014 року - за період з 20.04.2014 по 04.06.2014 35 688,05грн.,

за зобов'язаннями квітня 2014 року - за період з 20.05.2014 по 07.07.2014 30 553,01грн.,

за зобов'язаннями травня 2014 року - за період з 20.06.2014 по 04.08.2014 20 952,16грн.,

за зобов'язаннями червня 2014 року - за період з 20.07.2014 по 26.08.2014 13 897,24грн.,

за зобов'язаннями липня 2014 року - за період з 20.08.2014 по 15.09.2014 8 447,59грн.,

за зобов'язаннями серпня 2014 року - за період з 20.09.2014 по 01.10.2014 1 909,26грн.,

за зобов'язаннями вересня 2014 року - за період з 20.10.2014 по 20.10.2014 3,15грн.,

за зобов'язаннями жовтня 2014 року - за період з 20.11.2014 по 24.11.2014 839,92грн.,

за зобов'язаннями листопада 2014 року - за період з 20.12.2014 по 22.12.2014 886,6грн.,

за зобов'язаннями грудня 2014 року - за період з 20.01.2015 по 26.01.2015 2 382,01грн.,

за зобов'язаннями січня 2015 року - за період з 20.02.2015 по 25.02.2015 4 171,73грн.,

за зобов'язаннями лютого 2015 року - за період з 20.03.2015 по 22.03.2015 302,65грн.,

за зобов'язаннями квітня 2015 року - за період з 20.05.2015 по 08.06.2015 34 062,17грн.,

за зобов'язаннями травня 2015 року - за період з 20.06.2015 по 17.08.2015 109 453,62грн.

за зобов'язаннями червня 2015 року - за період з 20.07.2015 по 12.11.2015 254 013,85грн.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних у сумі 625 026,57грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат встановлено, що вони здійснені вірно, а тому заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у повному обсягу.

При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума втрат від інфляції 1 049 108,99грн., пеня в сумі 2 281 926,84грн., три відсотки річних у сумі 625 026,57грн., а всього 3 956 062,4грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Доводи відповідача, що строк сплати заборгованості за поставлений природний газ не настав та, відповідно, відсутня про строчка виконання зобовязання, відхиляються судом.

Як встановлено судом, пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, п. 6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Разом з тим, згідно з п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 договору, неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання та повернення вказаних актів, чим спростовуються доводи відповідача щодо не настання строку оплати.

Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обовязок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати повернення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобовязання відповідача за договором не повязане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта та його повернення продавцем, а відтак неповернення позивачем відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобовязанням відповідача.

Також, суд враховує, що жодних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ у спірному періоді та проведення фінансування пільг та субсидій органами Державного казначейства, які б змінювали періоди нарахувань пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції, або давали підстави вбачати відсутність таких підстав, відповідачем не надано.

Таким чином зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 і ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, господарський суд не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений п. 6.1 договору, а неповернення позивачем підписаних актів не може свідчити про відсутність у нього права вимоги щодо виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ.

Суд відхиляє клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України "Про судову експертизу").

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу (постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4).

Відповідно до п. 12 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Натомість, заявляючи клопотання про призначення судової експертизи у справі відповідач не навів обґрунтування необхідності спеціальних знань для оцінки правильності поданих позивачем розрахунків заборгованості, не зазначив, у чому полягала потреба у спеціальних знаннях та неможливість вирішення справи по суті позовних вимог; не вказав, які саме спеціальні знання необхідні для перевірки розрахунку боргу за договором поставки природного газу і чому таку перевірку не може здійснити суд. Поставлені судом перед експертами питання не вимагають спеціальних досліджень, їх вирішення віднесено до компетенції суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 18.11.2015 у справі №904/2625/15 та від 04.01.2016 у справі №910/3515/15-г.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору, суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 139 208,38грн. Розмір судового збору обчислено судом без урахування зменшення неустойки: нарахована пеня у сумі 7 606 422,81грн. (без зменшення), три відсотки річних у сумі 625 026,57грн., інфляційні втрати у сумі 1 049 108,99 грн., а всього 9 280 558,37грн. х1,5%=139 208,38грн.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 41, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (40029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського,5, ЄДРПОУ 20262860) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у сумі 2 281 926,84грн., 3% річних у сумі 625 026,57грн., інфляційні втрати у сумі 1 049 108,99 грн., судовий збір у сумі 139 208,38 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 30.06.2016