Постанова № 58625158, 30.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 червня 2016 року 16 год. 50 хв. № 826/4688/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест" до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест" (далі - позивач, ТОВ "Будконсалтинг-інвест") до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23 липня 2015 року №759/1623 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на проспекті Науки, 42-а, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Будконсалтинг-інвест", №79-6-00448 від 09.11.2006" (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем всупереч нормам чинного законодавства, без врахування фактичних обставин.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також відсутність заперечень з боку представників сторін, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Відповідними ухвалами суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду та визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з позовом, а також відмовлено у задоволенні представника відповідача про закриття провадження у справі у зв’язку з неналежністю розгляду справи у порядку адміністративного судочинства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, розміщену за адресою: просп. Науки, 42-а у Голосіївському районі міста Києва, розмір 10649 кв.м, цільове призначення: для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою, кадастровий номер: 8000000000:79:619:0078 (далі - земельна ділянка).

Згідно з п. 3.1 договору оренди, його укладено на десять років.

Договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 09 листопада 2006 року за №79-6-00448 у книзі записів державної реєстрації договорів.

23 липня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення про розірвання договору оренди. Земельній ділянці надано статус скверу.

Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, право позивача на оренду земельної ділянки визнано у судовому порядку.

Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2006 року у справі №2/536 задоволено позов ТОВ "Будконсалтинг-інвест" та визнано за ним право на оренду земельної ділянки. Визнано укладеним, з дня набрання рішенням законної сили, договір оренди, а земельну ділянку - такою, що передана в оренду з моменту набрання чинності судовим рішенням. Зобов’язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки у встановленому порядку.

Вказане судове рішення набрало законної сили, у зв’язку з чим, як вже зазначено вище, договір оренди зареєстровано за №79-6-00448 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Отже, з моменту державної реєстрації договору оренди, якою є 09 листопада 2006 року, позивач є законним користувачем земельної ділянки.

З наявної у матеріалах справи копії оскаржуваного рішення вбачається, що договір оренди розірвано у зв’язку з невиконанням п. 8.4 договору оренди в частині не вирішення питання майнових відносин у встановленому порядку до закінчення оформлення дозвільної документації на будівництво виключно за рахунок ТОВ "Будконсалтинг-інвест", несплатою орендної плати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 9 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 4.1, п. 4.5 договору оренди, визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, договір оренди може бути розірвано у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати. Разове порушення умов договору щодо зазначеного не є підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року №6-146цс12.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Суд зазначає, що у матеріалах справи містяться копії платіжних документів, якими підтверджується факт сплати позивачем орендної плати з моменту отримання в оренду земельної ділянки.

Доказів, які б свідчили про порушення позивачем системності сплати орендної плати відповідачем суду не надано, внаслідок чого суд приходить до висновку про відсутність такого порушення.

У ході судового розгляду справи представник позивача пояснила, що позивач продовжував платити орендну плату навіть після того, як відповідачем було розірвано договір оренди. Відповідач, у свою чергу, не повідомив позивача про те, що ним орендна плата сплачується вже після розірвання договору оренди. При цьому, як передбачено п. 5.2 оскаржуваного рішення, позивача повинно було бути проінформовано про розірвання договору оренди.

Стосовно порушення п. 8.4 договору оренди представник позивача пояснила, що будь-яких зауважень з цього приводу позивачу від відповідача не надходило. Відповідачем зворотного не доведено.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 11.4, п. 11.5 договору оренди, договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку), не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов’язків, визначених у п.п. 5.1, 8.4 договору.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Враховуючи викладені норми та обставини, суд вважає протиправним розірвання відповідачем договору оренди.

Після розірвання договору оренди земельній ділянці надано статус скверу, у зв’язку з чим суд робить висновок, що договір оренди розірвано з метою використання земельної ділянки для суспільних потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 32-1 Закону України "Про оренду землі", договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об'єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Розірвання договору оренди земельної ділянки у разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб здійснюється за умови повного відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених цим, зокрема витрат, пов'язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди.

У разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав та, як наслідок, необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест" до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 23 липня 2015 року №759/1623 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на проспекті Науки, 42-а, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Будконсалтинг-інвест", №79-6-00448 від 09.11.2006".

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест" (код ЄДРПОУ 33155928) здійснений ним судовий збір у розмірі 1379,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят дев’ять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин