Постанова № 58624713, 21.06.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 червня 2016 р. Справа № 820/2043/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Чубукіній М.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бондаренко Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2015 року №01-17Т-229-БАБАЇ форми "ф", винесене Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області; скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №44/20-23-17-42 від 07.04.2016 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що винесене Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 20.08.2015 року №01-17Т-229-БАБАЇ форми "ф" за платежем транспортний податок та складене на підставі нього рішення про опис майна у податкову заставу №44/20-23-17-42 від 07.04.2016 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки хоча автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 2013 року випуску і перебував у власності позивача проте у 2014 році його було викрадено з володіння позивача, про що відповідно до вимог ч.1 та ч.4 ст. 214 КПК України внесено старшим слідчим СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100070003042 від 04.05.2014 року відомості про кримінальне правопорушення. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Представник відповідача, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі та у спосіб визначений діючим законодавством, позивач повинен сплатити транспортний податок за легковий автомобіль, який використовуються до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см. Оскільки позивачем у встановлений законодавством строк не сплачено заборгованість, то у відповідності до норм діючого законодавства уповноваженою особою відповідача прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №44/20-23-17-42 від 07.04.2016 року, а отже позовні вимоги позивача, є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_3 на праві власності зареєстровано 10.09.2013 року за адресою АДРЕСА_1 транспортний засіб TOYOTA, модель - LAND CRUISER 200, 2013 року випуску, тип - універсал - В, номер кузова НОМЕР_3, об'єм двигуна 4608, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11).

Зазначений транспортний засіб позивачем було придбано на підставі договору №ВДиА-0003/235 від 23.08.2013 року, передача транспортного засобу відбулася на підставі видаткової накладної №ВДиРА-000876 від 06.09.2013 року (а.с. 22).

Зі змісту адміністративного позову та наданих під час судового розгляду справи пояснень судом встановлено, що на початку квітня представником позивача отримано в приміщенні Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 20.08.2015 року №01-17Т-229-БАБАЇ форми "ф", відповідно до якого позивачу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 пункту 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок у розмірі 25000,00 грн (а.с. 17).

Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно, в склад якого, відповідно до п.п. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ входить транспортний податок, належить до місцевих податків. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПКУ Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.

Суд зазначає, що 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок.

Пунктом 12.3 статті 12 ПКУ визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Також, згідно пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Крім того, норми п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відтак, органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) необхідно в місячний термін, тобто до 01 лютого 2015 року, прийняти рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 69 цього Закону органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно положень статті 10 цього Кодексу до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) пункт 10.2 статті 10 Податкового кодексу України.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору /пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України /пункт 10.5 статті 10 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 цієї норми).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З врахуванням вище зазначеного, суд зазначає, що оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» прийнято 28.12.2014 року та вказаним законодавчим актом з 01.01.2015 року введено транспортний податок, а отже, слід дійти висновку, що законодавчий акт прийнято до початку нового бюджетного періоду та за шість місяців до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Отже, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення №01-17Т-229-БАБАЇ форми "ф" винесено 20.08.2015 року, то зазначені обставини спростовують доводи позивача щодо передчасності застосування норм згадуваного Закону та такі доводи вважаються судом необґрунтованими.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Приписами ст. 265 ПКУ, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Таким чином об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років.

При цьому згідно пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що транспортний засіб позивача це автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, об'єм двигуна 4608, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 10.09.2013 року.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.163 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Відповідно до п. 267.4, 267.5 ст. 267 ПКУ, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пп. 267.6.1 пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПКУ обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Згідно з наявним в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу судом встановлено, що транспортний засіб позивача TOYOTA LAND CRUISER 200 рік випуску 2013, об'єм двигуна 4608 куб. см зареєстровано 10.09.2013 року, а отже у відповідності до норм діючого законодавства є об'єктом оподатковування в розумінні приписів ст. 267 Податкового кодексу України.

Проте під час судового розгляду справи та за наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до вимог ч.1 та ч.4 ст. 214 КПК України внесено старшим слідчим СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві за №12014100070003042 від 04.05.2014 року відомості про кримінальне правопорушення стосовно незаконного заволодіння невстановленою особою під час перебування по АДРЕСА_2 транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER 200, що належав позивачу та на разі досудове слідство триває, а транспортний засіб так і не повернуто позивачу.

Суд зазначає, що вказані обставини підтверджені наявними в матеріалах доказами, а саме копією витягу з кримінального провадження №12014100070003042 (а.с.15), пам'яткою про процесуальні права та обов'язки потерпілого (а.с. 13-14), розпискою щодо передання на вимогу міліції ОСОБА_3 комплекту ключів від транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200 рік, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 10), а також витягом з бази "Угон СНГ" стосовно відомостей щодо викраденого транспортного засобу (а.с. 12).

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що на момент винесення податкового повідомлення-рішення оскаржуваного позивачем у останнього відсутній об'єкт оподаткування в розумінні приписів ст. 267 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів пп. 267.6.8 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов'язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання.

Отже, відсутність у позивача об'єкта оподаткування, виключає можливість визначення йому податкового зобов'язання, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо позовних вимог стосовно скасування рішення про опис майна у податкову заставу №44/20-23-17-42 від 07.04.2016 року, суд зазначає наступне.

Представником відповідача під час судового розгляду справи було надано пояснення та зазначено, що позивачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.08.2015 року №01-17Т-229-БАБАЇ форми "ф", винесене Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області отримано 29.08.2015 року, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, чим також спростовано твердження позивача щодо отримання вказаного рішення суб'єкта владних повноважень 12.04.2016 року.

Суд зазначає, що відповідно до пп.89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі, несплати податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з приписами пп.14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Проте слід зазначити, що оскільки судом встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення від 20.08.2015 року №01-17Т-229-БАБАЇ форми "ф", винесене Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, на підставі несплати якого і виник податковий борг у позивача, то суд приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача рішення про опис майна у податкову заставу підлягає скасування.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу, винесеного Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області стосовно ОСОБА_3.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2015 року №01-17Т-229-БАБАЇ форми "ф", винесене Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №44/20-23-17-42 від 07.04.2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39859695).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.