Постанова № 58624645, 17.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

17 листопада 2011 р. №2а-7736/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Автопромкомплект" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство "Автопромкомплект", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем - 37741,00 грн., за штрафними санкціями - 9435,30 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 рік, за результатами якої складено акт №466/23/30238316 від 24.02.2011 року. За висновками вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем - 37741,00 грн., за штрафними санкціями - 9435,30 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" до ДПА в Харківській області в порядку п.п.56.2-56.3 ст.56 Податкового кодексу України. 06.06.2011 року позивач отримав рішення ДПА в Харківській області від 30.05.2011 року за №2308/10/25-103 про залишення без змін оскаржувальне податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення. Позивач вказав, що не погоджується з висновками акту перевірки про порушення ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо неправомірного включення до складу валових витрат відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 150964,00 грн., посилаючись на генеральний договір про надання кредитних послуг №11343675000 від 12.05.2008 року та додаткову угоду до нього. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідач проти позову заперечував, від начальника ДПІ у Московському районі м.Харкова до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" уклало генеральний договір про надання кредитних послуг з АКІБ "УкрСиббанк" на загальну суму 278000,00 дол. США (1403900,00 грн.), а також додаткову угоду, в якій зазначено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 95000,00 дол. США (479750,00 грн.) під 13,4% річних, з строком повернення не пізніше 12.05.2015 року. Цільове призначення (мета) кредиту - придбання комерційної нерухомості. Під час перевірки встановлено, що за перевіряємий період позивач відніс до валових витрат суму відсотків за користування кредитом на загальну суму 150963,00 грн. При цьому за перевіряємий період позивач не придбав жодної комерційної нерухомості, що засвідчує нецільове використання кредитних коштів та неправомірне віднесення до валових витрат відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 150963,00 грн. Таким чином, порушення п.п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" призвело до безпідставного віднесення до складу валових витрат вказану суму, що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток на 37741,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.01.1999 року №14801070011012769 (т.1 а.с.126), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова, що не заперечується сторонами. Види діяльності за КВЕД: оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту (т.1 а.с.126).

Фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 рік.

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2011 року №466/23/30238316 (т.1 а.с.8), висновками якого встановлено порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податок на прибуток, в розмірі 37741,00 грн., у тому числі: у 2 кв. 2008 р. - 851,75 грн., у 3 кв.2008 р. - 3765,25 грн., у 4 кв.2008 р. - 4318,50 грн., у 1 кв. 2009 р. - 5076, 00 грн., у 2 кв. 2009 р. - 5017,25 грн., у 3 кв. 2009 р. - 5087,50 грн., у 4 кв. 2009 р. - 1662,75 грн., у 1 кв. 2010 р. - 2280,00 грн., у 2 кв. 2010 р. - 5174,25 грн., у 3 кв. 2010 р. - 4507,75 грн.

З пояснень представника відповідача ОСОБА_2, наданих у судовому засіданні, встановлено, що в акті перевірки допущена технічна помилка щодо визначення суми заниження податку на прибуток, правильна суми наведена у розрахунку штрафних санкцій, наданому представником відповідача, яка складає 37741,00 грн.

На підставі акту перевірки начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем - 37741,00 грн., за штрафними санкціями - 9435,30 грн. (т.1 а.с.78).

В ході адміністративного оскарження (т.1 а.с.79) в порядку п.п.56.2-56.3 ст.56 Податкового кодексу України, позивач отримав рішення ДПА в Харківській області від 30.05.2011 року за №2308/10/25-103 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с.82).

Позивач не погодився із вказаним рішенням і оскаржив податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року до суду.

Судом встановлено, що ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" уклало генеральний договір про надання кредитних послуг №11343675000 від 12.05.2008 року з АКІБ "УкрСиббанк" на загальну суму 278000,00 дол. США (1403900,00 грн.) (т.1 а.с.85), та додаткову угоду від 12.05.2008 року (т.1 а.с.89) в якій зазначено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 95000,00 дол. США (479750,00 грн.) під 13,4% річних, з строком повернення не пізніше 12.05.2015 року. Додатковою угодою визначено також цільове призначення (мета) кредиту - придбання комерційної нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" задекларувало показники у рядку 04.13 Декларацій "Інші витрати" в сумі 150964,00 грн., а саме: у 2 кв. 2008 р. - 3407,00 грн., у 3 кв.2008 р. - 15061,00 грн., у 4 кв.2008 р. - 17274,00 грн., у 1 кв. 2009 р. - 20304,00 грн., у 2 кв. 2009 р. - 20069,00 грн., у 3 кв. 2009 р. - 20350,00 грн., у 4 кв. 2009 р. - 6651,00 грн., у 1 кв. 2010 р. - 9120,00 грн., у 2 кв. 2010 р. - 20697,00 грн., у 3 кв. 2010 р. - 18031,00 грн.

Згідно акту перевірки №466/23/30238316 від 24.02.2011 року ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" у перевіряємому періоді віднесло до валових витрат суму відсотків за користування кредитом, на загальну суму 150963,00 грн. При цьому позивач у перевіряємому періоді не придбав жодної комерційної нерухомості, що засвідчує нецільове використання кредитних коштів та неправомірне віднесення до валових витрат відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 150963,00 грн.

Таким чином, відповідачем зроблений висновок щодо порушення п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 37741,00 грн.

Суд погоджується із висновками ДПІ Московського району м. Харкова з огляду на наступне.

При розгляді справи суд застосовує норми законів та інших нормативно-правових актів, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств визначено загальний порядок формування складу валових витрат платника податку, які враховуються ним у зменшення валових доходів. Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати відсотків за борговими зобовязаннями встановлено пунктом 5.5 ст. 5 Закону.

Так, відповідно пункту 5.1 статті 5 вказаного закону, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 вказаного закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.1.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», кредитом є кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Суд зазначає, що договір про надання кредитних послуг №11343675000 від 12.05.2008 року, укладений позивачем з АКІБ "УкрСиббанк" в розумінні податкового законодавства є договором фінансового кредиту.

Згідно п.п.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовим кредитом є кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Таким чином, само поняття «фінансового кредиту»передбачає обовязковою умовою такого кредиту його цільове використання.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що використання кредитних коштів не за цільовим призначенням не дає платнику податків права на включення до складу валових витрат тих витрат, що пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, позивачем віднесено до валових витрат відсотки за користування кредитними коштами, згідно договору про надання кредитних послуг №11343675000 від 12.05.2008 року з АКІБ "УкрСиббанк", на загальну суму 150963,00 грн., а саме за 2 кв. 2008 р. - 3407,00 грн., 3 кв.2008 р. - 15061,00 грн., у 4 кв.2008 р. - 17274,00 грн., 1 кв. 2009 р. - 20304,00 грн., 2 кв. 2009 р. - 20069,00 грн., 3 кв. 2009 р. - 20350,00 грн., 4 кв. 2009 р. - 6651,00 грн., 1 кв. 2010 р. - 9120,00 грн., 2 кв. 2010 р. - 20697,00 грн., 3 кв. 2010 р. - 18031,00 грн., додатковою угодою до якого визначено цільовим призначенням (метою) кредиту - придбання комерційної нерухомості.

Проте позивач використав отриманий кредит у якості оборотних коштів, на які придбавав у контрагентів автошини, сільгоспшини, диски, акумулятори. Нерухоме майно, яке було визначено договором як цільове використання та на купівлю якого позивач отримав кредит у АКІБ "УкрСиббанк", позивачем не придбавалося, що підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, позивачем було використано надані кредитні кошти не за цільовим призначенням.

Враховуючи викладене та на підставі аналізу наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновку відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до валових витрат суми відсотків за користування кредитом, на загальну суму 150963,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 37741,00 грн. та порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідачем правомірно та в межах повноважень органу державної податкової служби виявлені здійснені позивачем порушення вимог податкового законодавства, через що відповідачем обґрунтовано нараховане позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 47176,30 грн. (37741,00 грн. - основний платіж, 9435,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем - 37741,00 грн., за штрафними санкціями - 9435,30 грн. діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно, зазначені рішення прийняті з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, є правомірним та не підлягають скасуванню, через що у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Автопромкомплект" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена у повному обсязі 24.11.2011 року.

Суддя Л.М. Мар'єнко