Постанова № 58623593, 23.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 р. Справа №805/281/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кониченко Олега Миколайовича, при секретарі судового засідання Химич М.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» м. Маріуполь

до Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування пені по податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у розмірі 4677,17грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс», звернувся з позовною заявою до Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування пені по податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у розмірі 4677,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаючись на приписи ст.72 КАС України зазначив, що податковим органом неправомірно було відмовлено у проведенні заліку переплати з авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік в рахунок сплати податку на додану вартість за пеірод з грудня 2014 року по березень 2015 року, та як наслідок неправомірно визначено цю суму в якості податкового боргу з ПДВ. Зазначене, в свою чергу призвело до застовування до позивача приписів пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України в частині нарахування пені з податку на додану вартість.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, Надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що відповідно до витягу з особового рахунку позивача переплата з авансових внесків по податку на прибуток в розмірі 757463,07 грн. виникла у товариства 11.03.2015 року, після чого його заява щодо перерахування суми авансових внесків по податку на прибуток в розмірі 49900 грн. в рахунок сплати ПДВ була виконана податковим органом. Окрім іншого, відповідач зауважив, що предмет спору в цій справі не пов’язаний з предметом спору у справі Донецького окружного адміністративного суду за №805/2328/15-а. Так, обставини нарахування пені не пов’язані з поверненням надміру сплачених коштів з податку на прибуток, а підстави її нарахування були визначені приписами пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України у зв’язку з несвоєчасною сплатою зобов’язань з податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач вважає, що позиція позивача стосовно будь-якої протиправності дій податкового органу щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з ПДВ, є хибною та необґрунтованою.

Просив відмовити у позовних вимогах у повному обсязі та розглянути справу без участі представника відповідача.

За таких підстав суд вважає за можливе розглянути справи за наявними у справі документами.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером 25577841 з 15 квітня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, статутом позивача у новій редакції.

Позивач перебуває на податковому обліку у Жовтневій об’єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що позивачем 19.02.2015 року було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, якою задекларовано грошові зобов’язання в розмірі 18766 грн. (графа 25 декларації).

Позивачем 17.03.2015 року було подано до відповідача уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, якою задекларовано грошові зобов’язання в розмірі 19004 грн. (графа 25 декларації).

Позивачем 17.03.2015 року було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, якою задекларовано грошові зобов’язання в розмірі 21157 грн. (графа 25 декларації).

Позивачем 17.04.2015 року було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року, якою задекларовано грошові зобов’язання в розмірі 9605 грн. (графа 25 декларації).

Позивачем 19.05.2015 року було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року, якою задекларовано грошові зобов’язання в розмірі 36994грн. (графа 25 декларації).

Разом з тим, суд бере до уваги доводи представника позивача, які підтверджуються постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/1725/15-а від 22.06.2015 року, що набрала законної сили 07.08.2015 року, стосовно наявності у позивача переплати з авансових внсеків податку на прибуток за 2014 рік, які товариство мало намір перерахувати в рахунок сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість за період з грудня 2014 року по березень 2015 року.

Так, постановою по справі №805/1725/15-а позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» до Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невиконанні податковим органом обов’язку щодо підготовки у встановлений законодавством строк висновку про повернення надміру сплаченого грошового зобов’язання за авансовими платежами з податку на прибуток підприємств та подання зазначеного висновку для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Донецькій області, повернення надміру сплаченого грошового зобов’язання за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств у сумі 350000 гривень, визнання неправомірними дій щодо нарахування пені по сплаті узгоджених податкових зобов’язань з авансових внесків з податку на прибуток за період з 16.01.2015 року по 11.03.2015 року у розмірі 9461,78 гривень були задоволені. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2015 року апеляійна скарга відповідача залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін. Окрім іншого, судом по вищезазначеній справі було встановлено наступне.

Позивач зареєстрований платником податку на прибуток, тому 20 січня 2014 року подав відповідачу декларацію з податку на прибуток підприємств, що також не є спірною обставиною у справі, відповідно до якої, визначив грошове зобов’язання з авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2014 року в сумі 86790 гривень. При цьому, у рядку 11 декларації позивачем нараховано 1041475 гривень грошового зобов’язання, у рядку 13 ЗП визначено сплату у сумі 1262924 гривень. Податок на прибуток у рядку 14 та 16 за звітний (податковий) період складає – 221449 гривень, тобто, з від’ємним значенням.

Позивачем у якості доказу фактичної сплати грошового зобов’язання з авансового внеску з податку на прибуток за період з березня 2014 року по лютий 2015 року надано десять платіжних доручень на загальну суму 781110 гривень. При цьому, зобов’язання за грудень 2014 року по лютий 2015 року позивачем не сплачувались, враховуючи переплату в сумі 221449 гривень, що залишилася за звітний (податковий) період.

Крім того, позивачем 15 січня 2015 року надано до податкової інспекції податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, в якій визначено грошове зобов’язання з авансових платежів з податку на прибуток щомісячно у розмірі 0,00 гривень (рядок 23), податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню у розмірі 0,00 гривень (рядок 11), податок на прибуток за звітний (податковий) період у сумі 0,00 гривень.

23 січня 2015 року позивачем надано звітну нову (уточнюючу) податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, в якій уточнено показник – зменшення нарахованої суми податку в розмірі 1077834 гривень у рядку 13 ЗП, а також уточнено показник – податок на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі 1077834 гривень (рядок 14). Тобто, до сплати задекларовано від’ємне значення в сумі 1077834 гривень.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 16 січня 2015 року № 005 про перерахування переплати з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 991044 гривень на погашення грошового зобов’язання з ПДВ за грудень 2014 року в сумі 36605 гривень та повернення надмірно сплаченого грошового зобов’язання з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 691044 гривень на поточний рахунок платника податків у банку, тобто, суми, яка виникла на початок 2015 року з урахуванням переплати з авансових платежів з податку на прибуток у 2013 році.

Листом від 22 січня 2015 року 1225/10/05-84-20-113-3 відповідач відмовив у перерахуванні переплати з авансових внесків з податку на прибуток на погашення грошового зобов’язання з ПДВ за грудень 2014 року в сумі 36605 гривень та поверненні надмірно сплачених сум грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 691044 гривень, оскільки в особовому рахунку позивача переплата у розмірі 991044 гривень відсутня.

Також відповідач запропонував провести звірення розрахунків по вищенаведеному податку та у разі необхідності надати нову заяву на перекид коштів.

Листом від 22 січня 2015 року № 009 від 22 січня 2015 року позивач запросив надати акти звірок за 2014 рік з авансових внесків з податку на прибуток та податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідач листом від 26 січня 2015 року повідомив позивача про відсутність переплати з авансового внеску з податку на прибуток та наявність переплати з податку на прибуток у розмірі 4555,27 гривень станом на 31 грудня 2014 року.

13 березня 2015 року між позивачем та відповідачем було проведено звірення розрахунків з бюджетом, про що складено акт звірки № 270-20. Даним актом встановлено, що станом на 12 березня 2015 року у позивача значиться переплата з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 807363,07 гривень.

16 березня 2015 року позивач знову звернувся до фіскального органу з заявою №026 з проханням надміру сплачені грошові зобов’язання з авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 807363,07 гривень частково розподілити на погашення грошового зобов’язання з ПДВ за грудень 2014 року, січень 2015 року та лютий 2015 року, а 600000 гривень перерахувати на поточний рахунок платника податку.

Відповідач листом від 26 березня 2015 року № 7023/10/05-84-20-113-3 запропонував суму переплати 676528 гривень врахувати в рахунок майбутніх платежів, хоча позивач з березня 2015 року не сплачує спірний платіж.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, наявність у позивача протягом 2014 року та станом на червень 2015 року переплати з податку на прибуток у розмірі 664168,07 гривень, яка утворилася з 2013 року, відображення суми від’ємного значення податку на прибуток в розмірі 221449 гривень позивачем у декларації за 2013 рік (рядки 14, 16), та в уточненій декларації з податку на прибуток у розмірі 1077834 гривень (рядок 14), встановлені судовим рішенням по справі №805/1725/15-а.

Таким чином, судом встановлено, що 1002559 гривень позивачем сплачено грошовими коштами, крім того, було наявне від’ємне значення податку на прибуток за 2013 та 2014 роки.

Окрім зазначених в постанові суду листів позивача, в матеріалах справи наявні також, лист позивача від 28.01.2015 року з проханням надміру сплачені грошові зобов’язання з авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 991044 гривень частково розподілити на погашення грошового зобов’язання з ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 36605 грн., а 954439 гривень перерахувати на поточний рахунок платника податку. Зазначений лист позивача містить посилання на проведену між сторонами звірку 26.01.2015 року по авансовим внескам з податку на прибуток підприємств, в якій встановлені суми сплачених авансових внесків, а саме, 221449 грн.-переплата 2013 року, 769595 грн. – сплата грошовими коштами у 2014 році.

Згідно листа відповідача від 09.02.2015 року за №2884/10/05-84-15, контролюючий орган зазначив, що станом на 09.02.2015 року переплата по авансовим внескам з податку на прибуток у підприємства відсутня, тому здійснення перерахунку авансових внесків в раунок податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 36605 грн. не є можливим.

23.02.2015 року позивач звернувся до контролюючого органу з листом № 015 про перерахування надмірно сплачених грошових зобов’язань у вигляді авансових внесків з податку на прибуток за 2104 рік в рахунок сплати податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 18766 грн.

Згідно листа відповідача від 25.02.2015 року за №4503/10/05-84-20-113-3, контролюючий орган зазначив, що станом на 25.02.2015 року переплата по авансовим внескам з податку на прибуток у підприємства відсутня, тому здійснення перерахунку авансових внесків в раунок податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 18766 грн. не є можливим.

17.04.2015 року позивач звернувся до контролюючого органу з листом № 031 про перерахування надмірно сплачених грошових зобов’язань у вигляді авансових внесків з податку на прибуток за 2104 рік в рахунок сплати податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 9605 грн.

Також, 08.10.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист за № 80, в якому зазначено про наявність пені згідно даних картки облікового рахунку з податку на додану вартість в розмірі 4677,17 грн. та необхідність надати детальний розрахунок нарахування пені із зазначенням днів прострочення, сум, на які нарахована пеня, діючих ставок НБУ.

Відповідач у листі від 19 жовтня 2015 року № 4589/10/05-84-20-113-3 повідомив, що пеня у сумі 4677,17грн. з авансових внесків з податку на прибуток була нарахована за період з 31 січня 2015 року по 12 травня 2015 року.

Сторонами також не заперечується, що ТОВ «Морське постачання та сервіс» на дату розгляду справи не має податкового боргу. Вказане також підтверджується зворотнім боком облікової картки позивача з авансових внесків з податку на прибуток за 2015 рік, наданим податковою інспекцією до заперечень.

Як зазначено вище, позивач неодноразово звертався до податкового органу з проханням повернути суму переплати з авансових внесків з податку на прибуток.

Однак, відповідач відмовляв позивачеві в поверненні переплати з авансового внеску з податку на прибуток, посилаючись на відсутність переплати у картці особового рахунку чи з пропозицією врахувати переплату в рахунок майбутніх платежів, та не надавав відповідний висновок до органів Державної казначейської служби.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбаченні статтею 43 Податкового кодексу України (надалі – ПК України).

Так, пунктом 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної норми права, переплата сум грошових зобов’язань платника податку в особовому рахунку означає помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язань такого платника.

Згідно до пункту 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

За вимогами пунктів 43.3 та 43.4 зазначеної вище статті обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

За приписами пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з приписами п. 102.5. ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто ПКУ встановлює строк позовної давності в 1095 днів.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.115. п. 14.1. ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Тобто переплатою вважається сума надміру сплачених коштів до відповідного бюджету (залежно від податку).

Окрім цього, відповідно до пп. 17.1.10. п. 17.1. ст. 17 ПК України у платника податку виникає право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов’язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов’язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації), крім неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов’язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов’язань.

Платник податку, який за підсумками першого кварталу (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року та не сплачувати авансові внески: за підсумками першого кварталу - з червня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за півріччя - з вересня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за три квартали - з грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року. Податкові зобов’язання визначаються на підставі поданих податкових декларацій.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Відповідно до п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

Відповідно до пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Як встановлено судом, відповідач у листі від 19 жовтня 2015 року № 4589/10/05-84-20-113-3 повідомив, що пеня у сумі 4677,17 грн. з податку на додану вартість була нарахована за період з 31 січня 2015 року по 12 травня 2015 року, вищезазначене також підтверджується даними картки особового рахунку платника податків.

Водночас, суд зазначає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб’єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Так, з матеріалів справи вбачаєтсья, що сума пені з податку на додану вартість в розмірі 4677,17 грн., правомірність нарахування якої є предметом розгляду даної справи, була обчислена в цьому розмірі відповідачем за період з 31.01.2015 року по 12.05.2015 року, проте, позивачем було помилково визначено період нарахування пені з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року. Суд зазначає, що доводи позивача стосовно обчислення спірного розміру пені за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року не підтверджуються даними картки особового рахунку товариства.

Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, за для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає необхідним вийти за межи позовних вимог, та визнати протиправними дії Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області щодо нарахування пені по податку на додану вартість за період з 31.01.2015 року по 12.05.2015 року у розмірі 4677,17 грн.

З урахуванням вище викладеного, нарахування пені в сумі 4677,17 грн, з якою не погоджується позивач за прострочення сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість за період з грудня 2014 року по березень 2015 року є неправомірним, оскільки на рахунку позивача було достатньо грошових коштів для зарахування авансових внесків з податку на прибуток в рахунок податку на додану вартість за період з грудня 2014 року по березень 2015 року, тому позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій щодо нарахування пені по сплаті узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 31 січня 2015 року по 12 травня 2015 року підлягають задоволенню.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Морське постачання та сервіс», у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владених повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Пдатковим Кодексом України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» до Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування пені по податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року у розмірі 4677,17грн. - задовольнити.

Визнати протиправними дії Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області щодо нарахування пені по податку на додану вартість за період з 31.01.2015 року по 12.05.2015 року у розмірі 4677,17 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Жовтневої об’єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області (87549, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, буд.93, ЄДРПОУ 33331099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд.14, код ЄДРПОУ 25577841) судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Повний текст постанови складений та підписаний 29 червня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.