Постанова № 58623426, 25.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 р. Справа № 804/2252/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В., за участю: представника позивача Мирошніченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 290081,77грн., -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська, позивач) до ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, відповідач) про стягнення на користь державного бюджету податкового боргу в сумі 290081,77грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що станом на 25.03.2016 за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за наслідками річного декларування, у загальному розмірі 290081,77грн. Сума заборгованості, що заявлена у даній справі до стягнення, виникла у відповідача внаслідок донарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 №0008861703 та штрафної санкції за не подання декларації за 2012 р. Податковим органом вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу. Так, у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога №7762-25 від 17.11.2015 була сформована та направлена відповідачу. Однак, сума податкового боргу залишається не погашеною відповідачем у добровільному порядку, що зумовило звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 відкрито провадження по справі № 804/2252/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.05.2016.

У судове засідання 11.05.2016 представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав клопотання про перенесення розгляду справи.

Судовий розгляд справи відкладено до 19.05.2016.

19 травня 2016 від відповідача надійшло заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування якого зазначено, що доводи позивача щодо наявності за ОСОБА_4 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за наслідками річного декларування, у розмірі 290081,77грн. необґрунтовані та безпідставні, оскільки навіть при анулюванні пені за кредитним договором відповідач жодних благ, в т.ч. додаткових доходів, не отримував. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що між ним та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 09.10.2007 укладено кредитний договір №014/137951/3162/82, згідно з яким банк надав кредит у розмірі 186500,00дол. США на 120 місяців під 15,50% річних. Пунктом 10.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. 24 квітня 2012 банком було складено протокол, в якому зазначено, що загальна сума простроченої заборгованості складає 375 376,11дол. США, в т.ч. числі 137394,87грн. пені. Банком анульовано пеню. Додатковою угодою від 17.08.2012 №014/137951/3163/82/5 було змінено валюту по кредитному договору, а саме замість долара США погоджено рахувати суму заборгованості за кредитом у гривні. З урахуванням того факту, що при укладанні кредитного договору офіційний курс НБУ склав 5,05грн. за 1 дол. США, а на момент утворення заборгованості по кредиту та переведення її у гривню, офіційний курс склав 7,99грн. за дол. США, відповідач жодним чином додаткових благ не отримав. При цьому, відповідач спирався на висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду у справі №815/1849/14. Також зауважив, що банком не було прийнято жодних рішень про припинення зобов'язань за кредитним договором від 09.10.2007 шляхом прощення боргу за пенею. У зв'язку з наведеним, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні 25.05.2016 представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про судове засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 перебуває на обліку в ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 18.01.2001 р.

Відповідно до Витягу з облікової картки платника податків - НОМЕР_1 - ОСОБА_4 має недоїмку по платежу 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за наслідками річного декларування) у загальному розмірі 290081,77грн., що виник згідно податкового повідомлення - рішення від 08.11.2013 №855/1703/НОМЕР_1 за мінусом існуючої переплати в КОР на 4797,36грн.

Так, матеріалами справи встановлено, що у період з 28.10.2013 р. по 01.11.2013 р. позивачем на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.2 п. 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1), який протягом 2012 року отримував дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб.

За результатами перевірки складено Акт від 08.11.2013 №855/1703/НОМЕР_1.

За висновками Акту ОСОБА_4 порушено пп.16.1.3 п. 16.1 ст.16, пп. «в» п. 176.1 ст.176 ПКУ у результаті неподання податкової декларації за період, що перевірявся, в тому числі за 2012 рік та абзацу «д» пп. 164.2.17, п. 164.2 ст.164 ПКУ у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у розмірі 235767,31 грн., а саме: встановлено, що фізична особа ОСОБА_4 декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік не подавав, дохід у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості в розмірі 1388128,88 грн., не задекларував та податок на доходи фізичних осіб до 1 серпня 2013 року до бюджету не сплатив.

Копію Акту направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням та отримано адресатом 06.12.2013, згідно з відмітки на поштовому повідомленні.

24 грудня 2013 року на підставі Акту від 08.11.2013 р. №855/1703/НОМЕР_1 відносно ОСОБА_4 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0008861703 про збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за наслідками річного декларування» на загальну суму 294 879,13грн.з яких: 235 767,31грн. за основним платежем та 59 111,82 грн. - за штрафними санкціями.

Копія податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 № НОМЕР_2 направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням та отримано 08.01.2014.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач скористався правом на адміністративне оскарження наведеного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку (адміністративна справа №804/5713/14).

17 листопада 2015 року на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» за №7762-25 на суму 290081,77грн.

Копія податкової вимоги від 17.11.2015 №7762-25 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт з вмістом вказаного поштового відправлення повернувся на адресу відправника 22.12.2015 з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.

Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 57.3, 57.4 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Законодавець чітко визначив порядок дій контролюючих органів в разі виявлення податкового боргу, що передують стягненню цього боргу в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що сума податкової заборгованості, що заявлена до стягнення, є сумою штрафних санкцій та грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за наслідками річного декларування», що визначені відповідачу контролюючим органом, про що винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 24.12.2013 р. №0008861703.

Судом враховано, що спір у даній справі не стосується фактичних обставин прийняття відносно ОСОБА_4 податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 №0008861703.

Натомість, в ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач скористався своїм правом на узгодження наведеного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №804/5713/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 р., у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 №0008861703 відмолено.

Отже, на даний час є такою, що набрала законної сили, постанова суду у справі №804/5713/14, за якою визнано правомірним донарахування ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за наслідками річного декларування» на суму 235767,31грн. та штрафних санкцій у сумі 59111,82грн. (58941,82грн.+170,0грн.) за порушення пп.16.1.3 п. 16.1 ст.16, пп. «в» п. 176.1 ст.176 та абзацу «д» пп. 164.2.17, п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Положення постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 р. по адміністративній справі № 804/5713/14 підлягають обов'язковому врахуванню при вирішенні даного спору.

За таких обставин, податкове зобов'язання у розмірі 235767,31грн. (у вигляді основного платежу) та 59111,82грн. (штрафних санкцій) згідно податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. №0008861703 є узгодженим та набуло статусу податкового боргу.

Виконання позивачем положень ст.59 Податкового кодексу України підтверджується матеріалами справи. Доказів оскарження податкової вимоги від 17.11.2015 №7762-25 не надано.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає, що позивачем здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи щодо стягнення з відповідача 290081,77грн. податкового боргу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме кошти у розмірі 290081,77грн. підлягають стягненню з відповідача на користь державного бюджету.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 Державній податковій інспекції у АНД районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення.

На момент прийняття рішення судовий збір позивачем не сплачено, тому судовий збір в розмірі 4351,23грн. підлягає стягненню з ДПІ у АНД м. Дніпропетровська.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу в сумі 290081,77грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за наслідками річного декларування, у розмірі 290081,77 грн. (двісті дев'яносто тисяч вісімдесят одна гривня 77 копійок).

Присудити з Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39857263) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4351,23грн. (чотири тисячі триста п'ятдесят одна гривня 23 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 травня 2016 року

Суддя О.В. Царікова