Рішення № 58622815, 10.06.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/16663/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2016

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді - Заворотної О.Л.

секретаря судового засідання - Дякович О.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

В серпні 2015 року ПАТ «Універсал банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, в обугрнування якого вказало, що 15.11.2007 року ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 040-2914/840-0005, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 66000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитним коштами в розмірі 12,75%, з кінцевим терміном погашення 01 листопада 2037 року. В свою чергу позичальник зобовязалась сплачувати проценти, погашати кредит на позичковий рахунок відповідно до графіку, який є невідємною частиною кредитного договору. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором банк та ОСОБА_3 уклали 15.11.2007 року договір поруки № 040-2914/840-0005, відповідно до умов якого поручитель зобовязався відповідати за виконання позичальником зобовязань за кредитним договором в повному обсязі, в т.ч. за погашення відсотків по кредиту, комісій, пені, штрафних санкцій, поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність. Позичальник зобовязання за кредитним договором виконує неналежним чином, внаслідок чого станом на 16.07.2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 48035,51 доларів США, яку банк просить стягнути солідарно з відповідачів, а також понесені судові витрати.

Заявою від 22.04.2016 року банк уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 56806,59 доларів США станом на 21.04.2016 року, в обгрунтування якої вказав, що з 15.07.2008 року за кредитним договором змінена відсоткова ставка на 13,75%.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо зміни відсоткової ставки за кредитом та уточненого розрахунку заборгованості, вказав, що умовами договору передбачено повідмолення позичальника про зміну відсоткової ставки шляхом направлення письмового повідомлення або розміщення оголошення, банк повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки через оголошення, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду пояснення, що повідомлення про підвищення відсоткової ставки, вимоги про дострокове погашення кредиту не отримувала, до подання позовної заяви кредит погашала відповідно до графіку, але у звязку із важкою хворобою сина, в даний час має фінансові труднощі, просить в задоволенні позовоу відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення в яких вказав, що письмової угоди із банком про збільшення відсоткової ставки не підписував, зміни до договору поруки не вносились, порука є припиненою, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення в яких вказав, що позов є необгрунтованим, розрахунок заборгованості за договором суперечить умовам кредитного договору, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

15.11.2007 року ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 040-2914/840-0005, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 63000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитним коштами в розмірі 12,75%, з кінцевим терміном погашення 01 листопада 2037 року.

Для обслуговвування кредиту банк відкрив позичальнику поточний рахунок № 26201000007595 для здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій позичальника з надання кредиту (2.1.3 кредитного договору).

Відповідно п. 2.4 кредитного договору погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів за попередній платіжний період, який дорівнює одному календарному місяцю, та підлягає сплаті в останній робочий день, що передує 01 числу кожного місяця.

Розмір щомісячного платежу встановлений в графіку погашення платежу, що викладений в додатку № 2 до договору (п. 2.5 кредитного договору).

Пунктами 2.10-2-11 кредитного договору передбачено, що у випадку якщо на поточному рахунку позичальника знаходиться сума більша ніж сума щомісячного платежу на день погашення, відбувається погашення лише суми щомісячного платежу. Решта суми залишається на такому поточному рахунку позичальника до настання наступної дати погашення щомісячного платежу.

У випадку, якщо на поточний рахунок позичальника зарахована сума в погашення кредиту менша ніж сума щомісячного платежу, погашення заборгованості відбувається згідно з встановленою договором черговістю.

Станом на 16 липня 2015 року банком надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається, що ОСОБА_2 з грудня 2007 року вносила щомісячні платежі в більшому розмірі ніж передбачено графіком, внаслідок чого відповідно до п. 2.10 кредитного договору на поточному рахунку позичальника утворилась переплата 3523,25 доларів США, яку банк міг самостійно списувати на погашення чистини щомісячного платежу, внесеного в меншому розмірі (п. 3.5 кредитного договору).

Виходячи з наданого банком розрахунку заборгованості станом на 16.07.2015 року, ОСОБА_2 не допустила прострочення по платежах, а отже право на дострокове стягнення кредиту у банку не виникло.

В подальшому, під час розгляду справи по суті, заявою від 22.04.2016 року банк уточнив позовні вимоги та подав новий розрахунок заборгованості за кредитним договором в розмірі 56806,59 доларів США станом на 21.04.2016 року, з якого вбачається, що з 15.07.2008 року банк збільшено відсоткову ставку з 12,75% на 13,75% річних.

Відповідно до п. 2.12 кредитного договору кредитор може збільшити процентну ставку і про збільшення процентної ставки кредитор має повідомити позичальника письмово за 15 днів до зміни процентної ставки. Письмова фора повідомлення кредитором позичальника про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом передбачає направлення кредитором відповідного письмового повідомлення позичальнику поштою та/або шляхом розміщення відповідних повідомлень на дошках оголошень у приміщеннях установ кредитора та/або іншим способом.

Банком не надано суду належним та допустимих доказів повідомлення позичальника про зміну відсоткової ставки, не здобуто таких доказів і судом, а отже наданий банком розрахунок заборгованості ОСОБА_2 суперечить умовам кредитного договору.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом розяснено сторонам право заявити клопотання про призначення судової експертизи на предмет визначення правильності розрахунку заборгованості, проте сторони такого клопотання не заявляли.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 15.11.2007 року укладено договір поруки № 040-2914/840-0005, відповідно до умов якого поручитель зобовязався відповідати за виконання позичальником зобовязань за кредитним договором в повному обсязі, в т.ч. за погашення відсотків по кредиту, комісій, пені, штрафних санкцій, поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність.

Пунктом п.2.1. договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладання поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Зі змісту ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст.555 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Банком не надано доказів отримання згоди поручителя на внесення змін до основного договору щодо збільшення відсоткової ставки.

Суд, оцінюючи надані докази в сукупності приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події /ч. 1 ст. 530 ЦК України/.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно до ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави Глава 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Пунктом 5.2.5 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад 2 місяці, банк направляє позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дня відправлення кредитором вимоги, термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 31 календарний день з дати направлення кредитором позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту.

03.06.2015 року банк направив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором, зазначивиш при цьому, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредитору визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги.

Банком надано реєстр рекомендованих поштових відправлень від 05.06.2015 року, проте доказів отримання або неотримання відповідачами вказаних вимог суду не надано.

Стаття 57 ЦПК України вказує, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень.

Згідно положень ст. 60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вишезазначене, банком не доведено належними та допустими доказами розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 040-2914/840-0005 від 15.11.2007р., надання згоди поручителем ОСОБА_3 на внесення змін до основного договору щодо збільшення відсоткової ставки, у звязку з чим в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-59, 60-61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 553, 554, 559, 610, 626, 627, 629, 1018, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області, через Хмельницький міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: