Ухвала суду № 58621832, 23.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/2381/15 Головуючий у 1 інстанції: Пак В.М.

Провадження № 22-ц/783/3218/16 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представників позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5. та його представника - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори, про визнання незаконним права ОСОБА_5. на спадщину за законом, скасування свідоцтва про право на спадщину та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, суперечить вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані ст.ст. 1218, 1223, 1225, 1268, 1270, 1272, 1301 ЦК України, п. 3.6. «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», п. 4 Постанови КМУ від 11.05.2011 року № 491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі», ст. 37 та ч. 1 ст. 40 Закону України «Про нотаріат».

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_3, звернулася в суд з позовом про визнання незаконним права ОСОБА_5. на спадщину за законом, скасування свідоцтва про право на спадщину, зобов'язання державного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2012 року в Черемушкінському відділі ЗАЦС Управління ЗАЦС Москви ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 Після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_2.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.02.2011 року ОСОБА_2 належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Стрілківської сільської ради від 14.10.2010 року №38.

В судовому засіданні встановлено, що даний будинок раніше перебував у власності ОСОБА_9

Згідно із ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом(ст.1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.

Районним судом встановлено, щозгідно свідоцтва про смерть ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бережниця Стрийського району Львівської області.

Згідно заповіту, посвідченого 27.03.2000 року секретарем Стрілківської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_9 належний йому житловий будинок та все майно, що знаходиться в селі Бережниця Стрийського району Львівської області, заповів своїй внучці ОСОБА_2, яка проживає там же.

Відповідно до сертифікату серії НОМЕР_1, виданого 18.04.1996 року Стрийською районною державною адміністрацією, ОСОБА_9 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», розміром 1,27 га умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). У даному сертифікаті зазначено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі - продажу, дарування, міни, успадкування, застави (а.с.40).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 листопада 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №3599, вбачається, що воно видане Державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_9, на земельну частку(пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», розміром 1,27 га умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 4567,94 грн.

Частинами 1,2 ст.1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою(частина третя ст.46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 вказаного Кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини, встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи №590/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 вбачається, що позивач у встановлений законом строк до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини не подала.

Також ОСОБА_2 не надано доказів того, що вона зверталася до суду із позовом про визначення їй додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, суд повинен встановити факт порушення особистих прав особи, які підлягають захисту в судовому порядку в обраний нею спосіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України на підставі належних та допустимих доказів не доведено того, що відповідачем порушено будь- які її права та охоронювані законом інтереси, то правильним є висновок районного суду про відсутність правових підстав для задоволення її позовних вимог.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржене рішення у повній мірі відповідає даним вимогам, а твердження апелянта про те, що дане рішення є незаконним - безпідставними.

Неспроможними, на думку судової колегії, є доводи апеляційної скарги у тій частині, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст.ст. 1218, 1223, 1225, 1268, 1270, 1272, 1301 ЦК України, п. 3.6. «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», п. 4 Постанови КМУ від 11.05.2011 року № 491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі», ст.37 та ч.1 ст. 40 Закону України «Про нотаріат».

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: