Ухвала суду № 58621725, 23.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9166/14 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/4023/16 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: позивача ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, судових витрат, витрат на правову допомогу.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 44 024 грн. 64 коп., 440 грн. 25 коп. судового збору, а всього 44 464 грн. 89 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним. Вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції повинен був дотримуватись вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а сума завданої позивачу шкоди повинна бути стягнута зі страхувальника, так як його цивільно-правова відповідальність була застрахована.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення «про стягнення завданої матеріальної шкоди зі страховика - «Страхової компанії «АСКО-Медсервіс»в користь ОСОБА_2».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом, позивач звернувся в суд з позовом про відшкодування шкоди до ОСОБА_4.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що заподіяну йому майнову шкоду повинен відшкодувати у повному обсязі ОСОБА_4, оскільки позивач обрав такий спосіб захисту своїх порушених прав, а відповідач в подальшому не позбавлений можливості звернутися з окремим позовом до ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» з вимогою виконання договірних зобов'язань по договору страхування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він зроблений з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2014 року на перехресті вулиць Хвильового -Миколайчука в м. Львові відбулась ДТП за участю автомобіля «Renault Megane», н.з. ВС 7525 ЕН, під керуванням відповідача ОСОБА_4 та автомобіля «Subaru Lank», н.з. НОМЕР_1, яким керував позивач ОСОБА_2

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 09.12.2014 року дана ДТП відбулась з вини ОСОБА_4 через порушення ним Правил дорожнього руху України, а саме Р.1 п.1.5, Р.2 п.2.3 (б.д) та Р.13 п.13.1, які виразили в тому, що він не був уважним до дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем позивача.

Крім того, постановою Жидачівського райсуду Львівської області від 14.01.2015 року фактично було встановлено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, проте провадження закрите в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Судом також встановлено, що внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобіль «Subaru Lank», н.з. НОМЕР_1 отримав технічні ушкодження.

Згідно висновку додаткової судової автотоварознавчої експертизи №3491 від 30.12.2015 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Subaru Lank», н.з. НОМЕР_1, станом на 30.09.2014 року становить 44024 грн. 64 коп.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована ПрАТ «Страхова компанія АСКО-Медсервіс» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ /3613185 від 27.09.2014 року.

Згідно із ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ч.1 ст.16, п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2)володінням, користуванням і розпорядженням майном(майнове страхування);

3)відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником(страхування відповідальності).

Відповідно до ст.6 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Згідно ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 цього ж Закону визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно із ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 1 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 33, 36, 119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ч.1ст.33 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого в ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст.33 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» було залучено до участі у справі в якості співвідповідача за клопотанням відповідача ОСОБА_4, хоча позивач заперечував проти цього (а.с. 42).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України у справі №6-2808 цс 15 від 20.01.2016 року, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно - правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіював шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності.

Відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України дана правова позиція є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про достатність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2 та зобов'язання її відшкодування відповідачем ОСОБА_4, а твердження апелянта про те, що сума завданої позивачу шкоди повинна бути стягнута зі страхувальника, так як його цивільно-правова відповідальність була застрахована, - безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: