Рішення № 58621598, 22.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/4300/14 Головуючий у 1 інстанції: Микитчин І.М.

Провадження № 22-ц/783/270/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія:43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Крайник Н.П., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря Брикайло М.В.,

з участю: відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа виконавчий комітет Стрийської міської ради, про визнання членом сімї наймача, визнання права користування жилим приміщенням,-

встановила:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати його членом сімї наймача квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 та визнати за ним право користування цією квартирою.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_2 запропонувала його матері ОСОБА_5, яка є її рідною тіткою, переїхати у м.Стрий для спільного проживання у її квартирі та ведення спільного з нею господарства, у звязку з чим, мати продала будинок в с.Олексіївка Бобринецького району Кіровоградської області, в якому проживала разом із ним та ще з двома на той час неповнолітніми дітьми, і всі вони у 2005 році переїхали у квартиру відповідача на вул.Гайдамацькій, 7/2 в м.Стрий Львівської області, в яку вселилися зі згоди відповідача і весь час спільно проживали у цій квартирі, вели спільне господарство, а тому вважає, що він має право на користування жилим приміщенням цієї квартири, як член сімї наймача. Зазначає, що відповідач спочатку обіцяла зареєструвати його у квартирі, як члена сімї наймача, однак, коли йому виповнилось 18 років і постало питання про необхідність його реєстрації за місцем проживання, - відповідач відмовила.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2015 року позов ОСОБА_4 задоволено, визнано його членом сімї наймача квартири за адресою вул. Гайдамацька, 7/2, - ОСОБА_2, визнано за ним право користування цією квартирою.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, просить його скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права іухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що письмової згоди на вселення сімї позивача в спірну квартиру наймач не давала і жила площа квартири не дозволяла їм зареєструватись у цій квартирі разом з наймачем та членами його сімї. Крім того, апелянт не погоджується, що позивач є членом її сімї, оскільки їх не повязує спільний побут та взаємні права і обовязки. Апелянт вважає не доведеним позивачем факт ведення спільного з нею господарства, оскільки показання свідків зі сторони позивача спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які суд безпідставно не врахував. Зазначає, що вона самостійно оплачувала за житлово-комунальні послуги і здійснювала поточний ремонт будинку. На думку апелянта, позивач із своєю сімєю вселились до неї, як піднаймачі, а тому самостійного права на займане жиле приміщення не набули.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники, окрім сторони відповідача, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, не зявилась, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому розгляд справи у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України завершено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, які вони давали в попередньому судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.61 Житлового кодексу (далі-ЖК) України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на імя якого видано ордер.

Статтею 64 ЖК України визначено, що члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч.2 ст.64 ЖК).

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сімї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обовязки, як наймач та члени його сімї (ч.3 ст.64 ЖК).

У відповідності до ст.65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сімї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сімї наймача, набувають рівного з іншими членами сімї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сімї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до розясень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (п.9), вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен зясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сімї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами його сімї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди, як член сімї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Однак, відсутність письмової згоди членів сімї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

З матеріалів справи встановлено, що предметом спору є квартира АДРЕСА_2, яка складається з двох житлових кімнат жилою площею 32,0 кв.м. без кухні та вигод, є неприватизованою і належить Стрийській міській раді.

Первинно наймачем спірної квартири згідно з рішенням №442 від 06.09.1979 року був ОСОБА_8 дід позивача, який помер 23.05.1995 року (а.с.5, 6, 105, 144).

Після його смерті, наймачем спірної квартири згідно з рішенням №255 від 22.11.1995 року була ОСОБА_9 мати відповідача і рідна сестра матері позивача, яка померла 07.10.2009 року (а.с.106, 145).

До вселення у спірну квартиру позивач разом зі своєю матірю ОСОБА_4 (дівоче ОСОБА_9) ОСОБА_10, рідними сестрою та братом проживали і були зареєстрованими у власному будинку в с.Олексіївка Бобринецького району Кіровоградської області, який їхня мати продала і, знявшись 18.10.2005 року з реєстрації у вказаному будинку (а.с.4), на пропозицію відповідача переїхала разом з неповнолітніми дітьми у спірну квартиру.

На момент вселення позивача зі своєю сімєю у 2005 році в спірну квартиру, основним наймачем квартири була мати відповідача ОСОБА_9, яка була зареєстрована у квартирі разом зі своєю вже повнолітньою на той час донькою відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 145).

Після смерті ОСОБА_9, основним наймачем спірної квартири стала її донька - відповідач ОСОБА_2 згідно з рішенням №266 від 21.07.2011 року (а.с. 9, 106, 145).

Відповідач ОСОБА_2 визнала той факт, що за її пропозицією та з її згоди сімя позивача вселилась у спірну квартиру і з того часу проживала у квартирі разом з нею.

Мати відповідача деякий час з невідомих причин була відсутньою, а коли зявилась у 2007 році, то заперечень щодо проживання сімї своєї рідної сестри не висловлювала і питання про їх виселення ніколи не ставила, як, до того ж, і сама відповідач, коли стала основним квартиронаймачем.

Не спростованим відповідачем є й той факт, що у звязку з тимчасовою відсутністю її матері та відсутністю з її сторони належного піклування, в силу певних життєвих обставин, сімєю відповідача була сімя позивача, оскільки вони спільно проживали, харчувались та були повязані спільним побутом і вели спільне господарство.

Факт постійного проживання позивача у спірній квартирі підтверджується довідкою Стрийської загальноосвітньої школи 1- 3 ст. №5 ім.Василя Стасюка (а.с.33) актами ЖЕК №4 (а.с.8, 34), актом Стрийського міського центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді (а.с.32) та показаннями свідків.

Крім того, за життя матері відповідача, за згодою відповідача ОСОБА_2, 05.12.2008 року в спірній квартирі було зареєстровано, як члена сімї наймача, сестру позивача ОСОБА_11, яку лише за рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.11.2014 року було визнано такою, що втратила право на користування спірною квартирою (а.с.9, 36, 146-147).

Отже, судом безспірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2, як повнолітній член сімї наймача, висловлювала свою згоду на вселення позивача в спірну квартиру, як члена сімї наймача її матері, оскільки саме за її пропозицією про переїзд в м.Стрий на постійне місце проживання, мати позивача рідна сестра наймача спірної квартири, продала власний будинок і знялась з реєстрації у Кіровоградській області, а її неповнолітні діти позбулись у такий спосіб свого єдиного житла.

Безспірним є й той факт, що єдиним постійним місцем проживання позивача після переїзду у 2005 році в м.Стрий Львівської області з Кіровоградської області, було жиле приміщення спірної квартири. Іншого постійного місця проживання позивач не мав, а лише був тимчасово зареєстрований у гуртожитку на вул.Гайдамацькій, 17 в м.Стрий Львівської області з 26.12.2012 року по 24.07.2013 року в звязку з навчанням у ВПТУ №34 (а.с.7, 11 зворот).

Отже, враховуючи наведені вище норми матеріального права, встановлені обставини справи, колегія суддів доходить висновку про те, що позивач вселився у спірну квартиру, як член сімї наймача ОСОБА_9 (матері відповідача) зі згоди члена сімї наймача відповідача ОСОБА_2, а тому набув права на користування спірною квартирою саме як член сімї наймача, яке в силу вимог ч.3 ст.64 ЖК України збереглося за ним й після смерті наймача та після припинення сімейних відносин з відповідачем ОСОБА_2, оскільки з моменту вселення в спірну квартиру увесь час (понад десять років) постійно проживав у ній, не маючи іншого постійного місця проживання, що підтверджено матеріалами справи і не було спростовано стороною відповідача належними та допустимими доказами.

В силу наведених вище мотивів та фактичних обставин справи, безпідставними є доводи сторони відповідача про те, що позивач вселився в спірну квартиру на тимчасове проживання як піднаймач.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на користування спірним жилим приміщенням, а тому рішення суду в частині визнання за позивачем права на користування спірним жилим приміщенням - слід залишити без змін.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про визнання його членом сімї відповідача ОСОБА_2, як наймача спірної квартири, оскільки судом першої інстанції не враховано наведених вище обставин справи про те, що відповідач ОСОБА_2 на момент вселення позивача у спірну квартиру не була основним квартиронаймачем, а стала ним лише після смерті її матері згідно з рішенням про зміну договору найму №266 від 21.07.2011 року, і, одружившись у 2010 році, вона перестала вести з позивачем спільне господарство.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, як визнання його членом сімї наймача за рішенням суду, не передбачений законом, а тому така позовна вимога не може бути задоволена.

Отже, правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача про визнання його членом сімї наймача ОСОБА_2 немає, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню, однак, як уже зазначалось вище, позивач має право на користування спірним жилим приміщенням в силу вимог ч.3 ст.64 ЖК України.

При цьому, колегія суддів враховує й ту обставину, що на момент розгляду справи в суді в спірній квартирі зареєстрована лише відповідач, виконавчий комітет Стрийської міської ради, як третя особа, рішення суду першої інстанції не оскаржував і заперечень щодо визнання за позивачем права на користування спірною квартирою не висловлював, а тому підстав для висновку про недотримання середньої норми забезпеченості житловою площею у м.Стрий при реєстрації позивача в спірній квартирі теж немає.

Враховуючи наведені вище мотиви, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України лише в частині задоволення позовної вимоги позивача про визнання його членом сімї наймача квартири - ОСОБА_2М з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги позивача, і, відповідно, про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1-4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2015 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання його членом сімї наймача квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_12 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги ОСОБА_4 відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_13