Постанова № 58619760, 03.06.2016, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1334/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2016 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Ящук К.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Майхера М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова про визнання дій неправомірними та призначення пенсії за вислугу років,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася в суд із адміністративним позовом про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років, зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.09.1984 р. по 31.01.2015 р. на посаді викладача позашкільного навчального закладу, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова призначити їй пенсію за вислугу років з 25.01.2016 року відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В обґрунтування позову покликається на те, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на сході України змушена була звільнитись з роботи з Комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу школи духовної музики м.Донецька з 31.01.2015 року та переїхати з постійного місця проживання з м.Донецьк до м.Львова, де 25.01.2016 року звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Управління, розглянувши заяву, повідомило її листом від 01.03.2016 року №2327/03-22 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років. Вважає, що рішення Управління про відмову у призначені їй пенсії за вислугу років неправомірне, оскільки її педагогічний стаж на день звернення за призначенням пенсії становив більше 30 років та просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним, просив позов задовольнити.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 передбачена, зокрема посада викладача в музичній школі, що належить до загальноосвітніх навчальних закладів. В позашкільних навчальних закладах посаду викладача не передбачено. За записами трудової книжки позивача вона працювала у період з 01.09.1984 року по 01.09.1987 року на посаді викладача по класу духовних інструментів Донецької дитячої музичної школи №8, з 02.09.1987 року по 31.08.2001 року на посаді викладача по класу духових інструментів і концертмейстером-інстументалістом дитячої музичної школи №1 м.Донецька та з 02.09.2002 року по 31.01.2015 року на посаді викладача Комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу школи духовної музики м.Донецька. Таким чином, оскільки вищевказаним Переліком, посада викладача не була передбачена, тому нема підстав для зарахування ОСОБА_3 всього періоду роботи з 01.09.1984 року по 31.01.2015 року до стажу за вислугу років на цих посадах. За наданими документами для призначення пенсій, загальний стаж позивачки складає 34 роки 5 місяців 16 днів, спеціальний стаж за період з 01.09.1984 р. по 01.09.1987р. та з 02.09.1987 р. по 31.12.1991р. складає 7 років 3 місяці 30 днів. Таким чином, підстав для призначення позивачці пенсії за вислугу років згідно п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» немає. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у період з 01.09.1984 року по 01.09.1987 року працювала на посаді викладача по класу духовних інструментів Донецької дитячої музичної школи №8, з 02.09.1987 року по 31.08.2001 року - на посаді викладача по класу духових інструментів і концертмейстером-інстументалістом дитячої музичної школи №1 м.Донецька та з 02.09.2002 року по 31.01.2015 року - на посаді викладача Комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу школи духовної музики м.Донецька, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 17-24).

З довідки № 1306000552 від 09.02.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та перемістилася з тимчасово окупованої території за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).

25.01.2016 року позивач звернулася із заявою до відповідача про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова №2327/03-22 від 01.03.2016 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, з посиланням на те, що за документами, наданими для призначення пенсії, згідно даних трудової книжки загальний стаж позивача складає 34 роки 5 місяців 16 днів, спеціальний стаж за період з 01.09.1984 року по 01.09.1987 року та з 02.09.1987 року по 31.12.1991 року складає 7 років 3 місяці 30 днів.

Відтак, позивачу не зараховано до спеціального стажу період роботи з 01.09.1984 року по 31.01.2015 року на посаді викладача позашкільного навчального закладу, в зв'язку з чим вона звернулася до суду.

Згідно з п.16 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції від 01.01.2016 року, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України. До досягнення віку 55 років право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, які в період до 01.01.2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років 6 місяців

Відповідно до положень ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада викладача музичної школи включена до переліку посад педагогічних працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Однак дорученням Кабінету Міністрів України від 06 січня 1996 року № 397/21 дію вище зазначеної постанови поширено в тому числі і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01 лютого 1995 року №01-3/133-02-2.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є підставними, оскільки її педагогічний стаж на день звернення за призначенням пенсії становив більше 25 років 6 місяців.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи те, що відповідачем у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів не доведено правомірність дій щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Судовий збір у сумі 551,20 грн., сплачений позивачкою, у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 8, 11, 69-71, 86, 94, 158-163, 160-163 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова щодо відмови в призначенні ОСОБА_3 пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова зарахувати до стажу роботи ОСОБА_3, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.09.1984 року по 31.01.2015 року на посаді викладача позашкільного навчального закладу.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років з 25.01.2016 року відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути, за рахунок бюджетних асигнувань, з Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м.Львова з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний