Ухвала суду № 58619154, 26.04.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/3225/16-а

У х в а л а

"26" квітня 2016 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Дубель Р.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправної та скасування постанови про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить постанову Закарпатської митниці Державної фіскальної служби №0342/20502/16, від 07.04.2016 року про накладення адміністративного стягнення на нього за ч.3 ст. 481 МК України у виді штрафу у розмірі 17000 грн. скасувати, зобовязати відповідача повернути йому тимчасово вилучені кошти для забезпечення сплати штрафу у розмірі 17000 грн.

Вивчивши матеріали позову, вважаю, що такий підлягає залишенню без руху, виходячи з наступних міркувань.

Порядок звернення до суду з адміністративним позовом урегульований Кодексом адміністративного судочинства України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статтях 105, 106 КАС України.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положеньКодексу адміністративного судочинства Українипід час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06 березня 2008 року, під час розгляду таких спорів судам необхідно враховувати, що до правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб'єктами владних повноважень (крім суду), та рішення державних виконавців чи/або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби під час здійснення ними виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суди повинні визначати територіальну підсудність вказаних справ відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, за правилами якої такі адміністративні справи вирішуються адміністративними судами за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 12.04.2016 року №442/2926/16-а позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправної та зміну постанови про порушення митних правил було повернуто з підстав, що такий не підлягає розгляду Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, оскільки поданий не за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача, що вимагають норми ст. 19 КАС України.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивачем, який подав довідку КП «ЖЕО» Дрогобицької міської ради від 11.04.2016 року №3993, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_1., оскаржується постанова Закарпатської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0342/30502/16 від 07.04.2016 року, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 481 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Разом з тим в такій постанові вказано, що місце постійного проживання ОСОБА_1 є Сполучені штати Америки.

Так, Правила реєстрації місця проживання, затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 року №207 (надалі Правила), визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів. Зокрема, п. 9 вказаних правил відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом поставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Пунктом 13 Правил, передбачено, що надання органами реєстрації та ДМС відомостей про місце проживання особи та інших персональних даних здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою самої особи на запит за формою згідно з додатком 3.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості зазначає докази, які не може надати самостійно, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів ( п. 2 ст. 106 КАС України).

Довідка КП «ЖЕО» про місце проживання позивача з огляду на наведені норми закону не є належним підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача, що є в свою чергу перешкодою відкриття провадження у даній справі з дотриманням правил підсудності за вимогами ст. 19 КАС України.

Разом з тим, в порушення вимог ст. ст. 87, 106 КАС України, позивачем не сплачено судовий збір в дохід держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а саме: за подання адміністративного позову немайнового характеру ( вимога про скасування постанови) ставка судового збору становить 0,4 % розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, що складає 551,20 грн., та за вимогу матеріального характеру ( повернення штрафу у розмірі 17000 грн.) в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної, що становить 551,20 грн., які слід перерахувати на наступний рахунок: отримувач коштів - УДКУ у м.Дрогобичі, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 25262988, рахунок отримувача - 31213206700014, банк отримувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО - 825014, призначення платежу - судовий збір, код 37390247; у випадку наявності на те підстав, пільг - не вказано причин для звільнення від сплати чи сплати судового збору з посиланням на норму закону.

При таких обставинах позивачу, у відповідності до вимог ст. 108 КАС України, слід надати термін для усунення недоліків поданого адміністративного позову, а саме сплатити судовий збір та надати належні документи, які підтверджують у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 6, 18, 50, 105, 106, 108 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправної та скасування постанови про порушення митних правил залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в триденний термін з дня отримання копії ухвали, в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дубель Р.М.