Ухвала суду № 58616944, 29.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/553/2016(м)

221/2482/16-ц

Категорія 53 Головуючий у 1-й інстанції Ромахов В.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Бугрим Л.М.,

Суддів - Сороки Г.П., Принцевської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до територіального центру надання соціальних послуг Тельманівського району Донецької області, Волноваської районної державної адміністрації, третя особа: Тельманівська районна державна адміністрація про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітку та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Волноваського районного суду Донецької області від 18 травня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до територіального центру надання соціальних послуг Тельманівського району Донецької області та Волноваської районної державної адміністрації Донецької області про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітку та моральної шкоди. В обґрунтування позову посилалась на те, що з 12 червня 2002 року по 31 грудня 2014 року перебувала у трудових відносинах з територіальним центром надання соціальних послуг Тельманівського району Донецької області, працювала на посаді соціального робітника. На момент звільнення з нею не було проведено повного розрахунку, зокрема, не була виплачена заборгованість по заробітній платі за період з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2014 року в сумі 5243,37 гривень, яку просила стягнути солідарно з відповідачів, а також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23951,70 гривень, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 3510,18 гривень та у відшкодування моральної шкоди у звязку з порушенням її права на оплату праці, в сумі 10000 гривень.

Ухвалою судді Волноваського районного суду Донецької області від 18 травня 2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіального центру надання соціальних послуг Тельманівського району Донецької області, Волноваської районної державної адміністрації, третя особа: Тельманівська районна державна адміністрація про стягнення заробітної плати та розрахунку при звільненні працівника повернуто позивачу для оформлення відповідно до вимог закону та направлення до належного окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм та процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

В судове засідання сторони не зявились , про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, направили до суду відповідні листи про розгляд справи у їх відсутність ( а.с. 33,40 -41 т.1 )

Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: 1) відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та розрахунку при звільненні , суд першої інстанції, керуючись п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, оскільки стороною у справі є орган державної влади, тому позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак , з такими висновками суду не можна погодитися оскільки вони є помилковими .

Зокрема ,відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за втрату частини заробітку та моральної шкоди. Зазначені вимоги випливають з трудових правовідносин.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про статус позивача як державного службовця (публічної особи).

З огляду на відсутність в матеріалах справи відомостей про статус позивача як публічної особи , виробнича діяльність якої врегульована спеціальним законом щодо проходження публічної (державної) служби, даний спір не містить ознак публічно-правового який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У даному випадку спір є індивідуальним трудовим спором, що регулюється положеннями КЗпП України.

Оскільки позивач не є публічною особою, то, з огляду на роз'яснення , які містяться у п. 27 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2013р. «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», підсудність даної справи не підпадає під дію п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України (спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби).

Згідно із положенням абзацу 2 п. 3 згаданої постанови суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Як вбачається з ухвали суду першої інстанції відмова у відкриті провадження обґрунтована лише залученням до участі в розгляді справи органу державної влади. Між тим, поза увагою суду залишились обставини того , що даний спір не стосується виконання цим органом стосовно позивача (свого працівника) специфічних владних управлінських функцій, як суб'єкта владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції порядку вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2., а тому згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України позовна заява разом із доданими до неї матеріалами підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у встановленому законом порядку.

Керуючись ст..ст. 307, 312 п.3 ч. 1 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 18 травня 2016 року скасувати, матеріали позовної заяви повернути до суду першої інстанції на новий розгляд питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвала суду набирає законної сили після її проголошення та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Головуючий : Л.М.Бугрим.

Судді : Г.П.Сороки

ОСОБА_3