Рішення № 58616597, 21.06.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1973/16-ц

Провадження № 2/265/1035/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 червня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєвої І.М.

за участю секретаря Федорової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу,

В И Р І Ш И В :

05 квітня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 вересня 2009 року між ним та відповідачем було укладено договір позики - застави, відповідно до якого відповідач отримав від позивача позику в розмірі 6000 гривень, строком повернення грошових коштів за договором визначено 28 лютого 2011 року. Однак, відповідач своїх зобовязань за договором позики не виконав та до теперішнього часу суму позики не повернув. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 04 квітня 2012 року з відповідача на його користь стягнуто суму боргу за вказаним договором в сумі 41480 гривень, яка утворилась станом на 30 листопада 2011 року. Оскільки, на момент звернення до суду з даним позовом рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя, від 04 квітня 2012 року не виконане, вважає, що відповідач не звільнений від виконання своїх зобовязань за договором позики. Загальний розмір не виконаних відповідачем зобовязань за договором, за період з 30 листопада 2011 року по 30 квітня 2016 року, складається з суми процентів за користування позикою в розмірі - 25440 гривень, інфляційних витрат за прострочення виконання зобовязання в сумі - 5275 гривень, та трьох процентів річних в сумі 765 гривень, а всього сума боргу складає 31480 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача га його користь.

Позивач ОСОБА_1 до судового не засідання з'явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився за невідомих суду причин, про місце, день та час слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному, розгляді справи, що відповідає положен ням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини з договору позики від 30 березня 2009 року.

Відповідно до ч.1 ст.509ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, суму боргу за договором позики - застави від 30 березня 2009 року в сумі 41 480 (сорок одна тисяча чотириста вісімдесят) гривень.

Як встановлено зазначеним судовим рішенням між сторонами було укладено договір позики-застави, так як позивач передав відповідачу у власність грошові кошти. Договір укладено в письмові формі та підписано сторонами. На підтвердження укладення договору позики застави, позичальник - відповідач ОСОБА_2 надав позикодавцеві - позивачеві ОСОБА_1 розписку, відповідно до якої 30 березня 2016 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг грошову суму в розмірі 6000 гривень, які зобовязався повернути 28 лютого 2010 року.

За змістом статей524 та 533 ЦК України грошовим є зобовязання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).

Отже, між сторонами склалися договірні зобовязальні правовідносин, які належать до грошових

Згідно п.2.1 умов договору позики - застави, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 на умовах позики грошові кошти в сумі 6 000 гривень строком до 28 лютого 2010 року з процентною ставкою 6 відсотків за кожен місяць користуванням позикою по день повернення позики. При несплаті щомісячно відсотків у встановлений строк їх сума плюсується до суми позики та відсотки нараховуються на загальну суму боргу, яка збільшена на рівень інфляції за період прострочки в розмірі 8 відсотків за кожен місяць нарахування боргу по день повернення. На пеню відсотки на нараховуються.

Згідно рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 04 квітня 2016 року, сума боргу за договором визначена станом на 30 листопада 2011 року в розмірі - 41480гривень та складає з суми позики 6000 грн., відсотків - 15360 грн., інфляційних витрат - 575 грн., три відсотки річних - 315 грн., пеня - 19230 грн.

За розрахунком позивача ОСОБА_1 сума боргу за договором позики-застави складається за період з 30 листопада 2001 року по 30 квітня 2016 року: з суми процентів за користування позикою в розмірі 25440 гривень, інфляційних витрат за прострочення виконання зобовязання в сумі 5275 гривень, та трьох процентів річних в сумі - 765 гривень, а всього 31480 гривень.

Звертаючись до суду з даним позовом до ОСОБА_3, позивач посилався на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по договору позики-застави від 30 березня 2016 року і до сьогодення, у зв'язку з чим він має намір стягнути з останнього проценти за користування позикою, розмір інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач же, не бажаючи приймати участь в судовому розгляді справи і реалізувати своє процесуальне право на спростування доводів позову, тим самим не оспорює наявних підстав для стягнення з нього грошових сум.

Ухвалюючи рішення суд керується наступними нормами права:

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях599, 600, 604609 ЦК України.

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобовязання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, слід дійти висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та іншими умовами договору, зокрема процентів за користування позикою.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно умов договору позики застави укладеному між сторонами 30 березня 2009 року, процентна ставка за кожен місяць користуванням позикою по день повернення позики складає 6 відсотків. При несплаті щомісячно відсотків у встановлений строк їх сума плюсується до суми позики та відсотки нараховуються на загальну суму боргу, яка збільшена на рівень інфляції за період прострочки в розмірі 8 відсотків за кожен місяць нарахування боргу по день повернення.

Визначаючи період за який виникла заборгованість за договором позики - застави від 30 березня 2009 року, суд виходить з дати 30 листопада 2011 року, оскільки станом на вказану дату стягнуто суму боргу з відповідача на користь позивача за рішенням суду від 04 квітня 2012 року та 30 квітня 2016 року, так як саме ця дата визначена позивачем в позові. В місяцях цей період складає - 53 місяця, в днях - 1610 днів.

Таким чином, сума процентів від суми позики за період з 30 листопада 2011 року по 30 квітня 2016 року за договором позики - застави складає - 25440 гривень, виходячи з розрахунку: 6000 (сума позики) х 8% : 100 х 53 (місяця).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, положеннями якої позивач обґрунтував свої вимоги при зверненні з даним позовом, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Виходячи із суми боргу 6000 гривень 3% річних за період з 30 листопада 2011 по 30 квітня 2016 року (1610 днів) складає - 788,90 гривень, виходячи з розрахунку: (6000 грн х 3% : 365 х 1610).

Іфляційні витрати: Згідно статистичних даних індекс інфляції склав: за грудень 2011 року - 100,2 %, за 2102 рік - 99,8 %, за 2013 рік -100,5 %, за 2014 рік -124,9 %, за 2015 рік 143,3 % , за січня 2016 року 100,9 %, за лютий 2016р- 99,6 %, за березень 2016р -101,0 %, за квітень 2016 р-103,5 %. З січня по квітень 2016 р 105,05%. За період з 30 листопада 2011 року по 30 квітня 2016 року індекс інфляції становить -1,88 % За цей період сума інфляції становить 5887, 20 гривень, виходячи з розрахунку: 6000 грн х (1,88% -100) :100.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в загальному розмірі - 32116 (тридцять дві тисячі сто шістнадцять) гривень 10 копійок.

Проте, позивач в позові просить стягнути на з відповідача на його користь суму боргу в розмірі - 31480 (тридцять оду тисячу чотириста вісімдесят) гривень.

З урахуванням вимог позивача, який визначив суми боргу в розмірі 31 480 гривень та положень ч.1 ст. 11 ЦПК України, відповідно до яких, суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу про яку просить позивач, а саме в розмірі - 31480 гривен.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач ОСОБА_1 був звільнений сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням наведено з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 551 гривні 20 копійок.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: місто Маріуполь, вулиця Салтикова Щедріна, будинок, 25 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2: проценти від суми позики в сумі 25440, 0 (двадцять пять тисяч чотириста сорок) гривень; суму інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання - 5040,0 ( пять тисяч сорок) гривень; 3% річних - 788 (сімсот вісімдесят вісім) гривень 90 копійок, а всього - 31268 (тридцять одну тисячу двісті шістдесят вісім) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: місто Маріуполь, вулиця Салтикова Щедріна, будинок, 25 на користь держави судові збір в сумі 551 гривні 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення, позивачем - в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя: І.М. Міхєєва.