Вирок № 58616507, 30.06.2016, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/3725/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2016м. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бікезіної О.В.,

за участю: секретаря Плаксіної Є.В.,

прокурорів: Кузнєцової Т.С., Чекайлова А.Є.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман об'єднане кримінальне провадження по звинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в смт. Дробишеве м. Красний Лиман Донецької області, громадянина України, українця, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, який не зареєстрований, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

1)06.12.2012 року Брянківським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

2)13.02.2013 року Перевальським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в смт. Дробишеве м. Красний Лиман Донецької області, громадянина України, українця, не одруженого, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, який не зареєстрований, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого: 24.11.2014 Краснолиманським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, який був раніше неодноразово засуджений, і судимості з якого не зняті та не погашені, 09 грудня 2015 року приблизно о 03:00 годині, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, відчинив хвіртку та увійшов на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4, що належить його знайомому ОСОБА_3 Перебуваючи на подвір'ї та скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність своїх дій, підійшов до мотоциклу з боковим причепом «МТ 10-36», державний реєстраційний номерний знак «НОМЕР_1», 1979 року випуску, що знаходився на подвір'ї вказаного домоволодіння, яким на законних підставах володіє ОСОБА_3, та не заводячи двигуна, викотив його за допомогою фізичної сили за межі подвір'я, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом. Після чого відбуксував мотоцикл до свого помешкання за адресою: АДРЕСА_2, де зберігав його на подвір'ї, сховавши за господарськими будівлями, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 1830 грн.

Крім того, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, який був раніше засуджений, і судимість з якого не знята та не погашена, в період з 13 серпня 2015 року по 17 серпня 2015 року приблизно о 22:00 годині (точну дату та час встановити не надалося можливим), за попередньою змовою між собою, керуючись єдиним злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, перелізли через огорожу та проникли у двір домоволодіння АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_4, де за допомогою гвоздодера, що принесли з собою, шляхом пошкодження навісного та врізного замків на вхідних дверях будинку, проникли до нього, звідки умисно, з корисливих мотивів, таємно, викрали наступне майно:

●плиткоріз вартістю 505,67 грн.;

●дриль марки «Энхель», вартістю 288,61 грн.;

●чавунну двоконфорочну плиту з конфорками, вартістю 319,44 грн.;

●чавунні колосники, у кількості 5 шт., вартістю 83,55 грн.;

●чавунні дверці, вартістю 72,23 грн.;

●плоскогубці марки «Зубр», вартістю 148,65 грн.;

●будівельний степлер марки «Тонекс», вартістю 139,88 грн.;

●коронку для свердління отворів під розетку діаметром 80 мм, вартістю 107,88 грн.,

чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1665,71 грн. Після чого з місця події зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, який від послуг захисника відмовився (а.с. 94 а), вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив, що така його позиція є добровільною, тобто не наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших негативних обставин, визнав, як достовірні всі докази по справі погодившись на скорочений порядок судового провадження, тобто, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та вивчення матеріалів справи, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його добровільне і наслідки, передбачені ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

При цьому показав, що дійсно, вчинив злочини в період часу, місці та за обставин, зазначених в описовій частині вироку. Так, 09 грудня 2015 року приблизно о 03:00 годині, він незаконно заволодів мотоциклом з боковим причепом «МТ 10-36», державний реєстраційний номерний знак «НОМЕР_1», що належить його знайомому ОСОБА_3, та який знаходився на подвір'ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4. Зберігав його за адресою свого мешкання в АДРЕСА_6 на подвір'ї, сховавши за господарськими будівлями. Вказаний транспортний засіб потерпілому повернуто.

Крім того, він разом з ОСОБА_2 в період з 13 серпня 2015 року по 17 серпня 2015 року приблизно о 22:00 годин (точну дату та час він не пам'ятає) шляхом пошкодження навісного та врізних замків вхідної двері за допомогою гвоздодера, що принесли з собою, проникли у будинок АДРЕСА_7 звідки викрали будівельні інструменти та чавунну двоконфорочну плиту з конфорками, чавунні колосники, чавунні дверці. Викрадене майно продали невідомим особам. Потерпілій ОСОБА_4 органом досудового слідства повернуто лише плиткоріз, більше нічого не повернуто та не відшкодовано, цивільний позов визнає у повному обсязі на суму 1160,04 грн. (а.с.95). У вчиненому щиро кається, та жалкує з приводу вчиненного, просив суд його суворо не карати.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, який від послуг захисника відмовився (а.с. 94 б), вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив, що така його позиція є добровільною, тобто не наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших негативних обставин, визнав, як достовірні всі докази по справі погодившись на скорочений порядок судового провадження, тобто, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та вивчення матеріалів справи, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його добровільне і наслідки, передбачені ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

При цьому показав, що дійсно, вчинив злочин в період часу, місці та за обставин, зазначених в описовій частині вироку. Так, він разом з ОСОБА_1 в період з 13 серпня 2015 року по 17 серпня 2015 року приблизно о 22:00 годин (точну дату та час він не пам'ятає) шляхом пошкодження навісного та врізних замків вхідної двері за допомогою гвоздодера, що принесли з собою, проникли у будинок АДРЕСА_7 звідки викрали інструменти та чавунну двоконфорочну плиту з конфорками, чавунні колосники, чавунні дверці. Викрадене майно продали невідомим особам. Потерпілій ОСОБА_4 органом досудового слідства повернуто лише плиткоріз, більше нічого не повернуто та не відшкодовано, цивільний позов визнає у повному обсязі на суму 1160,04 грн.( а.с. 95). У вчиненому щиро кається, та жалкує з приводу вчиненного, просив суд його суворо не карати.

Показання обвинувачених є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що їй на праві власності належить будинок АДРЕСА_7 в якому відбувалися ремонтні роботи, тому були будівельні інструменти. 17 серпня 2015 року їй зателефонував сусід та повідомив, що двері будинку зламані, вона прийшла та виявила, що викрадено майно, яке перелічено в обвинувальному акті. Взагалі було вкрадено майно на суму 1665,71 грн., органом досудового слідства їй повернуто лише плиткоріз, тому просить задовольнити цивільний позов в частині прямої майнової шкоди у сумі 1160,04 грн. Вона не наполягає на суворій мірі покарання для обвинувачених, сподіваючись, що вони відшкодують їй заподіяну шкоду.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що потерпіла також не оспорювала фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинувачених та потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу кожного обвинуваченого, а також письмові докази, які необхідні суду для ухвалення вироку, суд прийшов до висновку, що події правопорушень мали місце.

Вину обвинуваченого ОСОБА_1 у їх скоєнні доведено повністю, його дії вірно кваліфіковано органом досудового слідства за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення, а також за ч.1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Вину обвинуваченого ОСОБА_2 у його скоєнні доведено повністю, його дії вірно кваліфіковано органом досудового слідства за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення.

При призначенні обвинуваченим покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів (ч. 3 ст.185 КК) та до злочинів середньої тяжкості (ч.1 ст. 289 КК України), обставини вчинення злочину, дані про особи обвинувачених, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

У відповідності зі ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинувачених суд вважає їх щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 у відповідності до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив скоєння злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 має повних 23 років, свою провину у скоєнні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю та розкаюється у скоєному, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.109-110), здоровий, є працездатною за віком особою, проте суспільно корисною діяльністю не займається, офіційно не працевлаштований, постійних доходів не має, не одружений, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 111), раніше судимий (а.с.113-115), судимості не зняті та не погашені в установленому порядку, що вказує на його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та небажання стати на шлях виправлення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинені кримінальні правопорушення, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до злочину середньої тяжкості (ч. 1 ст. 289 КК України) та тяжкого злочину (ч. 3 ст. 185 КК України), характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, враховуючи дані про особу обвинуваченого, обставини, встановлені судом, які пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, обрати йому покарання, за ч. 1 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями даних статей, бо вказане покарання, за своїм видом і розміром суд вважає справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні остаточного покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України суд вважає можливим застосувати принцип часткового складання призначених покарань.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше був засуджений з з застосуванням вимог ст. ст. 75, 76 КК України, проте, продовжив злочинну діяльність, вчинив два злочини, один з яких є тяжким, підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_2 має повний 21 рік, свою провину у скоєнні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю та розкаюється у скоєному, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 117, 118), здоровий, є працездатною за віком особою, проте суспільно корисною діяльністю не займається, офіційно не працевлаштований, постійних доходів не має, не одружений, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 122), раніше судимий (а.с.119), злочин скоїв в період іспитового строку (а.с.121), що вказує на його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та небажання стати на шлях виправлення.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, враховуючи дані про особу обвинуваченого, обставини, встановлені судом, які пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, обрати йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією даної статті, бо вказане покарання, за своїм видом і розміром суд вважає справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні остаточного покарання, суд враховує, що ОСОБА_2 раніше 24.11.2014 року був засуджений Краснолиманським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки (а.с.121).

Інкримінований злочин вчинив після постановлення Краснолиманським міським судом Донецької області вироку, але до повного відбуття покарання за ним, тому на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупності вироків слід обрати з застосуванням принципу часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до покарання, призначеного даним вироком.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 продовжив злочинну діяльність, не відбувши попередньо призначене покарання, обране з застосуванням вимог ст. ст. 75, 76 КК України, підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України відсутні.

Матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_3 відшкодована шляхом повернення мотоциклу з боковим причепом «МТ 10-36», державний реєстраційний номерний знак «НОМЕР_1», 1979 року випуску, вилученого під час досудового розслідування. Цивільний позов потерпілим ОСОБА_3 не заявлений.

Матеріальна шкода потерпілій ОСОБА_4 відшкодована частково шляхом повернення викраденого майна, вилученого під час досудового розслідування на суму 505,67 грн., матеріальна шкода на суму 1160,04 грн. потерпілій не відшкодована.

Потерпілою ОСОБА_4 на досудовому слідстві був заявлений цивільний позов на суму 1160,04 грн., який підтриманий нею у судовому засіданні та у повному обсязі визнаний обвинуваченими (а.с.95).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Враховуючи, що визнання цивільного позову цивільним відповідачем не суперечить вимогам закону (ст. ст. 16, ч.1 ст. 1167, ч. 2 ст. 1192 ЦК України України), керуючись ч.4 ст.174 ЦПК України, суд приходить до висновку, що цивільний позов щодо стягнення з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно завданої майнової шкоди в розмірі 1160,04 грн. підлягає до задоволення.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Краснолиманського міського суду від 26.04.2016 року був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 24.06.2016 року. Прокурор з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченим після закінчення строку дії вказаної ухвали до суду не звертався.

У зв'язку з наведеним, враховуючи особи обвинувачених, з метою забезпечення виконання вироку, слід обрати відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Артемівскому СІЗО УДПтС України в Донецькій області, до набрання вироком законної сили, взявши їх під варту із зали суду.

Строк покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рахувати з дня взяття їх під варту, тобто з 30.06.2016 року, зарахувавши їм до строку покарання у виді позбавлення волі перебування в слідчому ізоляторі з 30 червня 2016 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день перебування в слідчому ізоляторі за два дні позбавлення волі.

На підставі ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів необхідно вирішити таким чином: мотоцикл з боковим причепом «МТ 10-36», державний реєстраційний номерний знак «НОМЕР_1», 1979 року випуску та мотоколяску до нього, який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 (а.с. 145-146); плиткоріз, який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 (а.с. 106-107) після набрання вироком законної сили - залишити у їх власності.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

●за ч. 1 ст. 289 КК України, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

●за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, призначити покарання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Артемівському СІЗО УДПтС України в Донецькій області до набрання вироком законної сили, взявши його під варту із зали суду.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з дня взяття його під варту, тобто з 30.06.2016 року, зарахувавши йому до строку покарання у виді позбавлення волі перебування в слідчому ізоляторі з 30 червня 2016 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день перебування в слідчому ізоляторі за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначенного покарання та покарання, призначеного вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 24.11.2014 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, остаточно призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Артемівському СІЗО УДПтС України в Донецькій області до набрання вироком законної сили, взявши його під варту із зали суду.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з дня взяття його під варту, тобто з 30.06.2016 року, зарахувавши йому до строку покарання у виді позбавлення волі перебування в слідчому ізоляторі з 30 червня 2016 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день перебування в слідчому ізоляторі за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_3, солідарно на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, матеріальну шкоду в розмірі 1160,04 грн.

Речові докази: мотоцикл з боковим причепом «МТ 10-36», державний реєстраційний номерний знак «НОМЕР_1», 1979 року випуску та мотоколяску до нього, який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3; плиткоріз, який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4, після набрання вироком законної сили - залишити у їх власності.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя