Рішення № 58611340, 09.06.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6011/15-ц

Провадження № 2/635/2769/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді -Караченцева І.В.,

при секретарі -Ус Ю.В.,

представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2П

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспо ртної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_4, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про солідарне стягнення матеріальних збитків у сумі 41185 грн. 00 коп. заподіяних внаслідок пошкодження автомобіля та моральної шкоди заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 10000 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 в своєму позові зазначив, що 27.10.2014 р. відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобіля НОМЕР_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме допустив зіткнення з двома автомобілями: НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 26.11.2014 р. ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено за скоєння вказаного адміністративного правопорушення штраф в розмірі 340 грн. 00 коп.

Позивачу ОСОБА_3 нанесено істотні матеріальні збитки повязані з технічним ушкодженням автомобіля НОМЕР_4 під час вказаної дорожньо-транспортної пригоди, розмір яких підтверджено страховим актом № 000021851/01 становить 41185 грн. 00 коп.

Крім матеріальних збитків, позивач ОСОБА_3 вважає, що від неправомірними діями відповідача ОСОБА_4 йому заподіяно моральну шкоду в сумі 10000 грн. 00 коп., яка виразилась у тому, що позивач є інвалідом 2 групи за хворобою повязаною з рухоопорними частинами тіла, а тому автомобіль НОМЕР_4 використовувався ним як повсякденний засіб руху для вирішення необхідних щоденних питань. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди винним у якій постановою Харківського районного суду Харківської області від 26.11.2014 р. визнаний ОСОБА_4 Позивач ОСОБА_3 тривалий час не має можливості користуватися належним йому автомобілем, що призвело до істотних моральних переживань від неможливості своєчасно виконувати свої плани та забезпечувати щоденні потреби своєї сімї через необхідність вирішувати питання щоденного пересування. Моральні страждання також виникли внаслідок того, що відповідач ОСОБА_4 ухилявся від відшкодування нанесених ним збитків та вирішення питання про ремонт автомобіля ОСОБА_3, у позивача виникли моральні страждання внаслідок того що у нього стали виникати постійні болі в суглобах ніг від постійного пересування пішки, постійні стреси та хвилювання, переживання викликані неправомірними діями відповідача.

Відповідачем ОСОБА_4 було надано позивачу ОСОБА_3 поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_4 і ПАТ «УСК «Гарант-Авто» № АІ/6950717 від 28.04.2014 р..

02.03.2015 р. ОСОБА_3, на підставі наданого йому ОСОБА_4 страхового договору звернувся до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» з письмовою заявою про відшкодування йому матеріальних збитків завданих внаслідок цього ДТП.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 надав суду свої письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними, та суперечать фактичним обставинам та положенням чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню, а саме: відповідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України відповідач ОСОБА_4 не є належним відповідачем по справі, так як автомобіль НОМЕР_5, яким він управляв на момент дорожньо-транспортної пригоди, на підставі договору найму транспортного засобу від 14.04.2011 р. знаходився у користуванні ТОВ «Торговий дім «Семагро плюс», вказана організація, на думку представника відповідача ОСОБА_2 і повинна відповідати в якості належного відповідача по цій справі замість ОСОБА_4 Вимоги позивача ОСОБА_3 про солідарне стягнення матеріальної і моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 як з особи яка скоїла адміністративне правопорушення і відповідача ПАТ «УСК «Гарант-Авто» є необґрунтованими, тому що суперечать вимогам ст. 541, ст. 543 ч. 1 ЦК України, де передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів нанесеного матеріального збитку у сумі 41185 грн. 00 коп. в результаті механічного пошкодження його автомобіля до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто», яка відповідно до положень ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є правомірною та обґрунтованою, водночас, по відношенню до ОСОБА_4 вимога про стягнення 41185 грн. 00 коп. збитків є безпідставною та необґрунтованою, мотивуючи тим, що в якості доказу в обґрунтування розміру заподіяних йому збитків, позивач посилається на страховий Акт № 000021851/01. Вказаний страховий Акт № 000021851/01 може бути прийнятий судом в якості належного доказу лише щодо стягнення страхового відшкодування з ПАТ «УСК «Гарант-авто», оскільки він визначає розмір грошового зобовязання на користь позивача виключно ПАТ «УСК «Гарант-авто». (а.с. 53-56).

Представник відповідача публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав. (а.с. 40, 43).

Суд, дослідивши зібрані докази по справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.10.2014 р. о 16 год. 50 хв. на 4 км. + 400 м. підїзної дороги зі сторони м. Києва в сторону аеропорту дороги зі сторони м. Києва в сторону аеропорту м. Харків відповідач, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «КIА CEED», д.н. AX 2857 СE, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_5, автомобілем НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_3 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 26.11.2014 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп. (а.с. 7).

Вказана постанова Харківського районного суду Харківської області від 26.11.2014 р., відповідно до діючого законодавства, являється преюдиційною з питання встановлення вини ОСОБА_4 у вказаному ДТП, внаслідок якого було завдано механічні пошкодження автомобілю НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_3

Відповідачем ОСОБА_4 було надано Поліс № АІ/6950717 від 28.04.2014 р. обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного ним з відповідачем ПАТ «УСК «Гарант-авто». (а.с. 8).

Відповідно до страхового акту № 000021851/01 від 16.04.2015 р. про визначення вартості відновлюваного ремонту належного ОСОБА_3 автомобіля НОМЕР_7, вартість ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає - 41185 грн. 00 коп. (а.с.10). Вказану суму вартості ремонту автомобіля НОМЕР_7 в судовому засіданні не оспорював представник відповідача ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» 02.03.2015 р. з письмовою заявою про відшкодування йому матеріальних збитків від механічного ушкодження автомобіля в результаті ДТП 27.10.2014 р., але, відшкодування страховою компанією не було проведено у звязку із тим, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто» знаходиться у стані ліквідації (а.с. 9).

На скаргу позивача до Голови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо невиконання ПАТ «УСК «Гарант-авто» взятих на себе зобовязань відповідно до страхового полісу № АІ/6950717 від 28.04.2014 р. (а.с. 63-64) отримано відповідь, що у звязку з систематичним невиконанням ПАТ «УСК «Гарант-Авто» зобовязань за укладеними договорами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розпорядженням Нацкомфінпослуг від 28.05.2015 р. № 1169 анульовано дію ліцензії ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на провадження страхової діяльності та рекомендовано звернутись до особи, яка завдало шкоду відповідно до ст. 528 ч. 2, ст. 1166 ч. 1, ст. 1187 ч. 2 ЦК України.

В звязку із цим, представник позивача за довіреністю ОСОБА_1, на підставі ст. 31 ч. 2, ст. 38 ч. 1 ЦПК України в судовому засіданні відмовився від позову до страхової компанії ПАТ «УСК «Гарант-Авто».

На думку суду, відмова представника позивача ОСОБА_1 від позову до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» повністю узгоджується з правововою позицією, яка висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2008пс15, де вказано, що «право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована».

Суд також вважає безпідставними посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що його довіритель - ОСОБА_4 являється неналежним відповідачем по цій справі, так як передав належний йому автомобіль НОМЕР_5 у користування ТОВ «Торговий дім «Семагро плюс», на підставі договору найму транспортного засобу від 14.04.2011 р. При цьому суд враховує, що представника відповідача ОСОБА_2 не надав суду договору між ОСОБА_4 та ТОВ «Торговий дім «Семагро плюс» від 14.04.2011 р., на якій він посилається, а також не надав документів, які б підтверджували перерахування коштів від ТОВ «Торговий дім «Семагро плюс» за користування вказаним автомобілем ОСОБА_4, та сплату відповідних податкових платежів по цій угоді. У наданому суду представником відповідача ОСОБА_2 акті приймання передачі до договору найму (оренди) транспортного засобу від 14.04.2011 р. не вказаний строк дії договору.

Окрім цього, достовірно встановлено, що під час ДТП ОСОБА_4 сам знаходився за кермом належного йому автомобіля НОМЕР_8, тобто на відповідній правовій основі праві власності володів вказаним транспортним засобом під час ДТП і до вказаної дорожньо-транспортної пригоди працівники ТОВ «Торговий дім «Семагро плюс» ніякого відношення не мають.

Згідно із техпаспортом на автомобіль НОМЕР_5 його власником являється - ОСОБА_4, відмітки про наявність будь-яких прав по володінню цим автомобілем у ТОВ «Торговий дім «Семагро плюс» в техпаспорті відсутні.

Відповідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України: «Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».

Таким чином, суд вважає ОСОБА_4 належним відповідачем по цій справі.

Вирішуючи питання про стягнення заподіяної ОСОБА_3 моральної шкоди, суд вважає, що неправомірними діями ОСОБА_4 дійсно завдано моральну шкоду ОСОБА_3, яка виразилась у тому що він, являючись інвалідом 2 групи, і, у звязку із цим має проблеми у пересуванні, які загострились у звязку із відсутністю у нього засобу для руху до якого він звик, внаслідок чого значно ускладнилося його життя. Позивач ОСОБА_3 тривалий час не має можливості користуватися належним йому автомобілем, що призвело до істотних моральних переживань від неможливості своєчасно виконувати свої плани та забезпечувати щоденні потреби своєї сімї через необхідність вирішувати питання щоденного пересування. Моральні страждання також виникли внаслідок того, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від відшкодування нанесених ним збитків та вирішення питання про ремонт автомобіля ОСОБА_3, у позивача виникли моральні страждання внаслідок того що у нього стали виникати постійні болі в суглобах ніг від постійного пересування пішки, постійні стреси та хвилювання, переживання викликані неправомірними діями відповідача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За встановлених обставин суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода, розмір якої, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінює в 5000 , 00 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_4 в добровільному (позасудовому) порядку, не відшкодував шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась з його вини, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166 ч. 1, 1167 ч. 1, 1187 ч. 2, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди - 41185 грн. 00 коп. (сорок одну тисячу сто вісімдесят гривень нуль копійок) та на відшкодування завданої йому моральної шкоди - 5000 грн. 00 коп. (пять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення, через Харківський районний суд Харківської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В.Караченцев