Постанова № 58610500, 13.06.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5512/16-а

Провадження № 2-а/643/177/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016 року м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Горбунова Я.М., розглянувши у скороченому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та поновлення виплати пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та поновлення виплати пенсії.

В обґрунтування позову посилається на те, що вона є пенсіонером з 08.03.1972 року і отримувала пенсію за місцем свого проживання та реєстрації у м. Дзержинську, пмт Ленінське, вул. Московська, 15/1. У зв'язку з проведенням поруч з місцем її проживання АТО, була вимушена виїхати проживати до своєї доньки у м. Харків. 26.01.2015 р. позивач оформила відповідно до чинного законодавства довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якою засвідчила місце проживання ВПО. 24.02.2015 р. до УПФУ у Московському районі м. Харкова надійшла електронна пенсійна справа позивача та 01.03.2015 р. вона почала отримувати пенсію за віком на свою банківську картку. З 01.03.2015 р. виплату пенсії було припинено, на усні звернення до органів УПСЗН та УПФУ у Московському районі м. Харкова було повідомлено, що ОСОБА_1 потрапила у так звані «списки СБУ» та порадили особисто звернутися до УПСЗН в якому вона зареєстрована, щоб підтвердити місце свого проживання на підконтрольній Україні території, після чого пенсійні виплати їй буде відновлено. Після чого позивач особисто звернулась до органів ПФУ та 06.04.2016 р., з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 та повторною довідкою соціального захисту населення адміністрації Московського району ХМР про підтвердження адреси фактичного місця проживання. Проте позивачу було відмовлено в поновленні пенсійних виплат та на її письмові звернення було отримано відповідь з посиланням на неурегульованість даного факту на законодавчому рівні. У зв'язку з чим, на думку позивача дії УПФУ є протиправними та незаконними.

На адресу відповідача направлено копію ухвали про відкриття скороченого провадження, копію позовної заяви та додані до неї документи.

Відповідач подав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд, розглянувши адміністративну справу в межах позовних вимог, на підставі вивчених документів, які є у справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що позивач, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта та є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

З заперечень УПФУ у Московському районі м. Харкова вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Управління 26.01.2015 з заявою про запит своєї пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області та надала довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 26.01.2015 р. № НОМЕР_1, видану управлінням праці та соціального захисту населення 26.01.2015 р., за контактною адресою: 61144, вул. Академіка Павлова, буд.160 Г, кв. 24 (відмітка територіального підрозділу Державної міграційної служби про реєстрацію місця проживання в довідці відсутня).

24.02.2015 р. до Управління надійшла електронна пенсійна справа, позивача взято на облік в УПФУ в Московському районі з 01.03.2015 р. за матеріалами електронної пенсійної справи (особового рахунку), вивантаженої із центральної бази даних одержувачів пенсій.

За матеріалами електронної пенсійної справи пенсію обчислено від середньомісячної заробітної плати 3276,00 грн., при загальному стажі роботи 35 років 1 місяць 8 днів (стаж зараховано по 28.03.1995 р.) як непрацюючій особі, розмір пенсії склав 3613, 47 грн.

16.03.2015 р. з управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до Управління надійшла паперова пенсійна справа ОСОБА_1

Нарахування пенсії для виплати у березні 2016 року проводилось з урахуванням переданих органами праці та соціального захисту населення даних за результатами звірки з "Єдиною інформаційною базою даних переміщених осіб", у зв'язку з чим з 01.03.2016 р. виплату пенсії позивачці було припинено.

06.04.2016 р. ОСОБА_1 звернулася до Управління з заявою про поновлення виплати пенсії та надала довідку від 26.01.2015 № НОМЕР_1, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видану управлінням праці та соціального захисту населення 03.02.2016. із зазначенням адреси: АДРЕСА_2 (відмітка ДМС відсутня).

Так, статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" закріплено право внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб'" від 20.10.2014 № 1706-У1І (із змінами) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього закону. Для отримання довідки, така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 9 ст. 4 Закону № 1706-УІІ порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 6 Закону № 1706-УІІ, оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

Згідно довідки від 26.01.2015 р. №6343008329 ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, обставини викладені позивачем в обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження при дослідженні наданих належних та допустимих доказів.

Стаття 56 Конституція України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта

владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно

правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно

правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.п. 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди судвизначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що позивачем по справі не було надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями УПФУ у Московському районі м. Харкова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 71, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, щодо незаконної невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі нарахованого розміру пенсії.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 нараховану але не виплачену суму пенсії за період з 01 березня 2016 року по травень 2016 року в розмірі 10 840 грн. (десять тисяч вісімсот сорок) 41 коп., а також заборгованість, що буде накопичуватись з дня подання адміністративного позову, а саме з 10.05.2016 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити виплату пенсії ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя: Я.М.Горбунова