Ухвала суду № 58606837, 23.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/208/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 368 (168) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2016 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Деревінського С.М.,

суддів: Бондарчука Р.А., Ткаченко Л.Я.,

секретаря Піроженко Д.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда апеляційні скарги захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від17.06.2016 року.

Цією ухвалою щодо:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця,ІНФОРМАЦІЯ_3, який одружений, на утриманні має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, працює на посаді начальника відділу землевпорядного проектування № 4 ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 корп. № 2 кв. № 54 м. Кіровоград, до кримінальної відповідальності притягується вперше,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,застосовано запобіжний західу вигляді тримання під вартою.

Кримінальне провадження розглянуто з участю:

- прокурора Кошельника Д.В.,

- захисників ОСОБА_6, ОСОБА_4,

- підозрюваного ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України або визначити заставу в розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що прокурор в судовому засіданні, а слідчий в клопотанні, погодженому прокурором, не довели наявність ризиків для обрання підозрюваному ОСОБА_5В запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які свідчать, що інший більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

ОСОБА_5 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, перебуває в зареєстрованому шлюбі та утримує малолітню дитину, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, який має ряд захворювань і на даний час знаходиться на стаціонарному лікуванні. Підозрюваний позитивно характеризується навчальним закладом, як батько дитини, що приймає активну участь у вихованні сина та шкільному житті, є членом батьківського комітету, має вищу освіту, позитивно характеризується за місцем роботи, неодноразово нагороджувався грамотами за досягнення в роботі, а як член батьківського комітету, за досягнення в спорті, також позитивно характеризується громадськими організаціями.

Зазначені обставини в сукупності, свідчать про наявність у ОСОБА_5 факторів та моральних цінностей, які вказують на те, що він, не буде переховуватись від слідства та суду, вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, а тому, на думку захисника, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків.

До того ж, захисник зазначив, що підозрюваний ОСОБА_5 добровільно надав інформацію слідчому проте, де знаходяться грошові кошти, отриманні ним від ОСОБА_8, що вказує на відсутність у нього наміру знищити, сховати або спотворити будь-яку річ чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Апелянт вважає, що визначений слідчим суддею районного суду розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_5, оскільки згідно довідки, загальна сума його доходу за період з 01.06.2015 року по 31.05.2016 року становить 56803,81 грн.

Не згоден апелянт з висновком слідчого судді про існування виключного випадку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, так як на його думку, ухвала в цій частині належно не вмотивована, а твердження про те, що соціальні звязки підозрюваного через займану ним посаду можуть свідчити про можливість внесення значної суми застави іншими особами є припущенням, яке не ґрунтується на матеріалах доданих до клопотання про обрання запобіжного заходу та суперечить вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України.

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 просять скасувати ухвалу слідчого судді районного суду та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання або зменшити встановлений слідчим суддею розмір застави до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Свої доводи апелянти обґрунтовують тим, щовсі доводи та викладені прокурором ризики є припущенням, так як не надано жодних беззаперечних доказів. Апелянти вважають, що основною підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу є те, що підозрюваному ОСОБА_5 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а тому його необхідно взяти під варту.

Слідчим не надано жодного доказу, який би підтверджував, що підозрюваний ОСОБА_5 є службовою особою, яка наділена повноваженнями вирішувати питання про проведення державної експертизи проекту землеустрою в м. Києві, а також приймати рішення про відведення земельної ділянки ОСОБА_8 для створення фермерського господарства загальною площею 62 га.

У підпорядкованому ОСОБА_5 підрозділі не перебували на виконанні заяви ОСОБА_8 про виділення йому земельної ділянки і не проводилась державна експертиза.

Слідчий суддя районного суду не перевірив обґрунтованість підозри з огляду відповідності її вимогам матеріального права, оскільки на думку апелянтів, мають ознаки фальсифікації зі сторони органу досудового розслідування.

Так, у заяві та показаннях, даних під час допиту в якості свідка ОСОБА_8 вказав, що в березні 2016 року перебував на особистому прийомі у начальника ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області ОСОБА_9, який направив його до начальника відділу державної землевпорядної експертизи ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області ОСОБА_10, а ОСОБА_10 порекомендував йому звернутися для вирішення питання до ОСОБА_5

Всупереч цим показанням, з метою створення «видимості» групи осіб, в повідомленні про підозру слідчий вказав, що ОСОБА_8 був на особистому прийомі у в.о. начальника ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області ОСОБА_11, який перебуваючи в зговорі з ОСОБА_5 щодо отримання неправомірної вигоди, направив ОСОБА_8 до ОСОБА_5 щоб той озвучив вимоги.

Отже, якщо вірити обставинам, викладеним в повідомленні про підозру, то свідок ОСОБА_8 повідомив неправдиві свідчення щодо ОСОБА_10, а якщо вірити показанням свідка ОСОБА_8 про відвідування ним ОСОБА_10, який направляв до ОСОБА_5, то стає зрозумілим, що слідчий переклав дії ОСОБА_10 на ОСОБА_11

Також, слідчий суддя районного суду не звернув уваги на те, що наказ про затвердження документації щодо виділення в оренду ОСОБА_8 земельної ділянки був підписаний та зареєстрований ОСОБА_11 01.06.2016 року, а останній призначений в.о. начальника ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області - 02.06.2016 року, згідно наказу № 676. Грошові кошти ОСОБА_5 отримані від ОСОБА_8 15.06.2016 року, через дві неділі після підписання наказу про виділення в оренду земельної ділянки.

Крім того, апелянти зазначили, що є помилковим твердження слідчого судді про те, що підозрюваний може впливати на свідка та іншого підозрюваного, так як вони не допитані, а маючи можливість вільного пересування та контакти, ОСОБА_5 може вчинити з іншим учасником спільний план заходів надання показань у кримінальному провадженні, в тому числі можливість повідомляти неправдиві відомості щодо власних дій з метою уникнути кримінальної відповідальності та покарання. Так, в матеріалах клопотання про обрання запобіжного заходу є протокол допиту в якості свідка ОСОБА_8 і протокол допиту в якості підозрюваного ОСОБА_11, тому свідок і підозрюваний вже допитані до розгляду клопотання в суді. Кожний з підозрюваних має захисника та право мати зустрічі з ним, якщо є необхідність узгодити спільні показання, це можна зробити через захисників і жодне тримання під вартою цьому не перешкодить. Крім того, знаходження під вартою в одному СІЗО, дає можливість передачі даних та спілкування.

Підозрюваний ОСОБА_5 сприяв слідству в поверненні грошових коштів, добровільно повідомив про їх місце знаходження, а тому посилання слідчого судді, що є можливість знищити, сховати грошові кошти, частина яких органом досудового розслідування не вилучена, є помилковим.

На думку апелянтів, при визначені розміру застави не враховано обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, який є нестабільним, так як він часто бере гроші в борг (підтверджується показами свідка ОСОБА_12В.), не враховано сімейний стан, а саме наявність на утриманні підозрюваного дружини та неповнолітньої дитини.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.06.2016 року задоволено клопотання слідчого з ОВС СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_13, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_14 та до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 13 год. 57 хв. 15.06.2016 року до 13 год. 57 хв. 13.08.2016 року.

Визначено заставу, 400 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 551200 грн., а у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 покладено обовязки, передбачені п. 1,2,3,4 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 повідомлено про підозру у тому, що він, будучи начальником відділу землевпорядного проектування № 4 ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», за попередньою змовою з в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_11, з метою одержання неправомірної вигоди, шляхом використання свого службового становища, вимагав від ОСОБА_8, неправомірну вигоду в сумі 15 000 доларів США, за позитивне вирішення питання про проходження державної експертизи проекту землеустрою (виправлення недоліків проекту із зауваженнями) щодо відведення в оренду земельної ділянки для створення фермерського господарства загальною площею 62 га та затвердження вказаного проекту землеустрою і передачу цієї ділянки в оренду ОСОБА_8, отримав за попередньою змовою з ОСОБА_11 24.05.2016 року приблизно о 14 год. 55 хв. 3500 доларів США в якості першої частини від загального розміру неправомірної вигоди, а приблизно о 11 год. 15.06.2016 року отримав грошові кошти 11 000 доларів США в якості другої частини від загального розміру неправомірної вигоди.

Задовольняючи клопотання слідчого, погоджене прокурором і застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя районного суду своє рішення мотивував тим, що матеріали клопотання містять достатні дані про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Також наявні ризики, передбачені п. 1,2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому не може бути застосований більш мякий запобіжний захід ніж тримання під вартою.

При цьому, слідчий суддя врахував серйозність повідомлення про підозру, оголошеного ОСОБА_5, що свідчить про велику суспільну небезпеку кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості, особу підозрюваного, його соціальні звязки. Слідчий суддя вказав, що маючи можливість вільного пересування та контакти, підозрюваний може визначати з іншим співучасником спільний план заходів надання показань у кримінальному провадженні, в тому числі можливість повідомляти неправдиві дані щодо власних дій, з метою уникнути кримінальної відповідальності та покарання.

Урахувавши, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначив розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.

Заслухавши доповідача, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляцій, просили ухвалу слідчого судді районного суду скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобовязання, або зменшити розмір застави до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Заслухавши прокурора, який просив апеляційні скарги сторони захисту залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді районного суду без змін, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляцій в межах, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Дослідженням матеріалів клопотання колегія суддів переконана, що слідчий суддя районного суду дійшов правильного висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_5 підтверджується матеріалами клопотання, а саме : - протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_8 від 16.05.2016 року, згідно якого свідок показав про обставини вимагання у нього ОСОБА_5 і ОСОБА_15 грошових коштів в сумі 15000 доларів США за позитивне вирішення питання про проходження державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для створення фермерського господарства загальною площею 62 га та затвердження вказаного проекту землеустрою і передачу цієї ділянки в оренду, передачі першої частини неправомірної вигоди 3500 доларів США; - протоколом огляду предметів від 17.05.2016 року, згідно якого оглянуто компакт-диску із записами розмови ОСОБА_8 з ОСОБА_5; - протоколом огляду місця події у невідкладному випадку із застосуванням відеозапису від 15.06.2016 року та протоколом затримання ОСОБА_5 від 16.06.2016 року, якими зафіксовано затримання працівниками УСБУ ОСОБА_5 після одержання ним грошових коштів 11 000 доларів США від ОСОБА_8 в якості другої частин неправомірної вигоди , передачу 2500 доларів США ОСОБА_12 як повернення боргу. Також зафіксовано виявлення і вилучення у ОСОБА_5 при особистому обшуку грошових коштів, серед яких були заздалегідь ідентифіковані (помічені) купюри, які передавалась 24.05.2016 року ОСОБА_8 в якості першої частин неправомірної вигоди; - протоколами огляду місця події у невідкладних випадках із застосуванням відеозапису від 15.06.2016 року та протоколами обшуку затриманих ОСОБА_11 і ОСОБА_5 від 16.06.2016 року, під час яких у ОСОБА_11 виявлено та вилучено частину грошових коштів в сумі 670 доларі США, у ОСОБА_5 виявлено при особистому обшуку грошові кошти, серед яких були заздалегідь ідентифіковані (помічені) купюри, копія наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельні ділянки у власність ОСОБА_8; - протоколами отримання зразків із застосуванням відеозйомки під час проведення яких зафіксовано відібрання з рук та кишень одягу ОСОБА_5 і ОСОБА_11 змиви на ватяні тампони, які упаковані в паперові конверти, опечатані підписами присутніх; - заявою ОСОБА_12 та протоколом його допиту в якості свідка від 16.06.2016 року, згідно якого він позичав ОСОБА_5 2500 доларів США, а 15.06.2016 року приблизно о 13 год., ОСОБА_5 повернув йому борг 2500 доларів США купюрами по 100 доларів США, які добровільно передав слідству; - протоколами обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 і ОСОБА_5; - протоколами огляду автомобіля НОМЕР_1, під час якого виявлено та вилучено грошові кошти - 591 доларів США; - матеріалами проведених негласних-слідчих (розшукових) дій, під час яких зафіксовано факти зустрічей та переговорів між ОСОБА_8 з ОСОБА_5 та ОСОБА_11, а також одержання ОСОБА_5 від ОСОБА_8 грошових коштів 3500 доларів США та 11000 доларів США з подальшим їх розподілом; - протоколами допиту підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_11 від 16.06.2016 року.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляцій сторони захисту про необґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також про фальсифікацію повідомлення про підозру.

До того ж колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Водночас, не може колегія суддів залишити поза увагою, що в апеляційній скарзі сторона захисту поставила під сумнів обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, однак просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою, зокрема особисте зобовязання або домашній арешт, або зменшити розмір застави.

Така позиція захисту, явно суперечить вимогам ч. 3 ст. 132 КПК України, так як у разі якщо не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, то застосування заходів забезпечення кримінального провадження є недопустимим.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 є тяжким, санкцією даної частини статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

Ураховуючи серйозність висунутої проти ОСОБА_5 підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також беручи до уваги дані про особу підозрюваного та обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду міг з певною вірогідністю погодитись з твердженням, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, у звязку з тим, що не всі грошові кошти, отримані як неправомірна вигода, вилучені, їх місце знаходження підозрюваним не вказане,а органу досудового розслідування не відоме, ОСОБА_16 може знищити або сховати речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Також підозрюваний може впливати на свідків та іншого співучасника, а тому не буде виконувати покладені на нього процесуальні обовязки.

Аналізуючи викладене та доводи апеляцій сторони захисту в їх сукупності, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано встановив, що в даному кримінальному провадженні існують ризики, передбаченіп. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, практика ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Так, у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, ЄСПЛ вказав, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Обґрунтованість зазначеного висновку слідчого судді, не спростовують доводи апеляцій сторони захисту, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, перебуває в зареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, який хворіє, і на даний час перебуває на стаціонарному лікуванні, позитивно характеризується навчальним закладом, як батько дитини, що приймає активну участь у вихованні сина та шкільному житті, є членом батьківського комітету, має вищу освіту, позитивно характеризується за місцем роботи, неодноразово нагороджувався грамотами за досягнення в роботі, а також як сумлінній член батьківського комітету за спортивні досягнення, позитивно характеризується з боку громадських організацій.

Отже, колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляцій сторони захисту про відсутність і недоведеність ризиків, передбачених п. 1,2,3,ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та застосував до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш мякі запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обовязків.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи ОСОБА_5

Застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження, серйозності висунутої проти ОСОБА_5 підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, колегія суддів не може не зазначити, що в апеляції захисник ОСОБА_6 просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, але не вказав адреси за якою до ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід домашній арешт. Згідно анкетних даних, підозрюваний має дві адреси, по одній проживає, а по іншій адресі зареєстрований. Також захисник не надав колегії суддів доказів, що підтверджують згоду власника житлана те щоб працівники поліції зявлялися в житло з метою контролю за поведінкою підозрюваного, не надав доказів, якими підтверджується факт реєстрації підозрюваного за будь-якою із адрес, вказаною ОСОБА_5

У свою чергу, захисник ОСОБА_4 і підозрюваний ОСОБА_5 в обґрунтування своєї апеляції вказали на можливість з їх боку перешкоджати кримінальному провадженню шляхом узгодження через захисників показань співучасників кримінального правопорушення, навіть під час перебування підозрюваних в умовах СІЗО, що підтверджує висновок слідчого судді про наявність у кримінальному провадженні ризиків.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу не повязаного з позбавленням волі, у тому числі й домашній арешт або особисте зобовязання спростовуються викладеним, оскільки ці запобіжні заходи не зможуть забезпечити мети їх застосування, визначеної у ст. 177 КПК України.

Ураховуючи обставини кримінального провадження, великий розмір неправомірної вигоди, участь групи осіб, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особута встановлені ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в їх сукупності, слідчий суддя районного суду дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку межі застави, передбачені п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України, не здатні забезпечити виконання ОСОБА_5, покладених на нього обовязків. Тому визнавши даний випадок виключним, відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України визначив заставу 400 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 551200 грн., яка достатня для забезпечення виконання покладених на ОСОБА_5 обовязків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Менший розмір застави, на який в апеляції вказує сторона захисту, на переконання колегії суддів, не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього слідчим суддею обовязків, а тому доводи апеляції сторони захисту в цій частині не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту, а тому ухвалу слідчого судді районного суду залишає без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 376, 422 КПК України, колегія суддів.

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6, ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.06.2016 року, якою задоволено клопотання слідчого з ОВС СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_13, погоджене з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_14 та до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 13 год. 57 хв. 15.06.2016 року до 13 год. 57 хв. 13.08.2016 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

С.М.ОСОБА_17ОСОБА_18Ткаченко