Ухвала суду № 58606355, 22.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1165/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

22.06.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Голованя А.М., Письменного О.А.

за участю секретаря: Діманової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_3 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності, усунення перешкод в користуванні та поділ майна,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернлася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням будинком № 20 по вул. Кармелюка, м. Олександрія, Кіровоградська область, без надання іншого жилого приміщення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначила, що вона є власником будинку, розташованого за адресою: вул. Кармелюка, 20, м. Олександрія, Кіровоградська область.

Крім того в будинку зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_4.

На підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2011 року було розірвано шлюб між позивачкою та ОСОБА_4

В 2011 році ОСОБА_4 переїхав до найманої квартири та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_3 зазначено, що в період з 2011 року відповідач жодного разу не зявлявся до вищевказаного будинку, а тому всі обовязки та матеріальні затрати по утриманню житлового приміщення вона несе сама.

В серпні 2015 року ОСОБА_3 подала заяву про зміну позовних вимог в якій просила:

-визнати за нею право власності на ? частину садового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: вул. Жовтнева, буд. 234, садове товариство «Жовтень», м. Олександрія, Кіровоградської області;

-визнати за нею право власності на ? автомобіля ГАЗ 31029, д.н.з 27829 ОН, 1993 року випуску, двигун № НОМЕР_1, шасі № 84114, кузов № НОМЕР_2.

Зазначила, що під час шлюбу з ОСОБА_4 було придбано вищевказаний автомобіль вартість якого відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу складає 26244,00 грн.

Крім того, 27 жовтня 1989 року був побудований та введений в експлуатацію садовий житловий будинок,який розташований в садовому товаристві «Жовтень» по вул. Жовтнева, буд. 234, м. Олександрія, Кіровоградської області вартість якого відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна-садового будинку складає 35660,00 грн.

В січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з зустрічною позовною заявою в якій просить: на підставі ст. 22 Кодексу про шлюб та сімю України, ч. 1 ст. 356 ЦК України визнати, що житловий будинок жилою площею 41.5 м2, до якого примикають надвірні будівлі: сарай - літня кухня літ 2-Б, погріб літ 3-пд, уборна літ. 4-В, водопровід літ 5-в, огорожа - 6, що розташований на земельній ділянці площею 600 м2 по провулку Кармелюка № 20 в м.Олександрії Кіровоградської області, що належить на праві спільної часткової власності, по ? в ідеальній частці кожному, йому, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

На підставі ч.1 ст. 383, ч. 1 ст. 391 ЦК України рішенням суду усунути йому, ОСОБА_4 перешкоди у наданні у натурі володіння та користування належною йому на праві власності 1/2 ідеальної частки житлового будинку, вселивши його, ОСОБА_4 у житловий будинок № 20 по провулку Кармелюка в м. Олександрії Кіровоградської області та встановивши наступний порядок користування спірним домоволодінням:

-виділити йому, ОСОБА_4, у користування житлову кімнату площею 20.5 м2, яка на поверховому плані житлового будинку літ А-1 позначена під номером 1-5;

-виділити ОСОБА_3 у користування спальню площею 6.60 м2 , яка на поверховому плані житлового будинку літ. А-1 позначена під номером 1-4, та житлову кімнату площею 14.40 м2, яка на поверховому плані житлового будинку літ. А-1 позначена під номером 1-6;

-приміщення коридору площею 6.70 м2 , кладової площею 2.50 м2, коридору площею 5.20 м2 , кухні площею 14.40 м2 , які на поверховому плані житлового будинку літ. А-1 позначені під номерами 1-1, 1-2, 1-3 та 1-7 відповідно, залишити у спільному володінні та користуванні співвласників будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_3;

-надвірні будівлі сарай - літня кухня літ 2-Б. погріб літ. 3-пд, уборна літ. 4- В, водопровід літ. 5-в, огорожа - 6 залишити у спільному володінні та користуванні співвласників житлового будинку та надвірних будівель ОСОБА_4 та ОСОБА_3;

На підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 СК України рішенням суду поділити у натурі меблі та побутову техніку, що було придбано у шлюбі, присудивши йому , ОСОБА_4 у натурі 1/2 частину цього майна оціночною вартістю 10500 гривень, а саме:

Кімнатний гарнітур «Калина 5» вартістю 3000 грн.

Кутовий диван з кріслом вартістю 2500 грн.

Телевізор «RENFORD» вартістю 1000 грн.

Мікрохвильова піч вартістю 500 грн.

Набір меблів для вітальні вартістю 1500 грн.

Компютер ( системний блок, монітор) вартістю 2000 грн.

Присудити ОСОБА_3 у натурі 1/2 частину меблів та побутової техніки оціночною вартістю 11200 гривень, а саме:

Набір меблів для спальні вартістю 3000 грн.

Кухонний гарнітур вартістю 1000 грн.

Крісло вартістю 200 грн.

Холодильник «LG» вартістю 2000 грн.

Ліжко односпальне вартістю 200 грн.

Шафа - купе вартістю 1500 грн.

Газова плита вартістю 800 грн.

Душова кабіна вартістю 2500 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_5 задовольно частково.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину автомобіля НОМЕР_3 , 1993 року випуску, двигун № НОМЕР_1, шасі № 84114, кузов № р0083925.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку № 20 по пров. Кармелюка в м.Олександрії Кіровоградській області .

Усунуто перешкоди ОСОБА_4 в користуванні житловим будинком № 20 по пров. Кармелюка в м.Олександрії Кіровоградській області.

Виділено ОСОБА_4 у користування житлову кімнату площею 20.5 м2, яка на поверховому плані житлового будинку літ А-1 позначена під номером 1-5;

Виділено ОСОБА_3 у користування спальню площею 6.60 м2 , яка на поверховому плані житлового будинку літ. А-1 позначена під номером 1-4, та житлову кімнату площею 14.40 м2, яка на поверховому плані житлового будинку літ. А-1 позначена під номером 1-6;

Приміщення коридору площею 6.70 м2 , кладової площею 2.50 м2, коридору площею 5.20 м2 , кухні площею 14.40 м2 , які на поверховому плані житлового будинку літ. А-1 позначені під номерами 1-1, 1-2, 1-3 та 1-7 відповідно, залишено у спільному володінні та користуванні співвласників будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_3;

Надвірні будівлі сарай - літня кухні літ 2-Б. погріб літ. 3-пд, уборна літ. 4- В, водопровід літ. 5-в, огорожа - 6 залишено у спільному володінні та користуванні співвласників житлового будинку та надвірних будівель ОСОБА_4 та ОСОБА_3;

В порядку поділу майна виділено ОСОБА_4 наступне майно:

Кімнатний гарнітур «Калина 5» вартістю 3000 грн.

Кутовий диван з кріслом вартістю 2500 грн.

Телевізор «RENFORD» вартістю 1000 грн.

Мікрохвильову піч вартістю 500 грн.

Набір меблів для вітальні вартістю 1500 грн.

Компютер ( системний блок, монітор) вартістю 2000 грн.

Виділено ОСОБА_3 наступне майно:

Набір меблів для спальні вартістю 3000 грн.

Кухонний гарнітур вартістю 1000 грн.

Крісло вартістю 200 грн.

Холодильник «LG» вартістю 2000 грн.

Ліжко односпальне вартістю 200 грн.

Шафа - купе вартістю 1500 грн.

Газова плита вартістю 800 грн.

Душова кабіна вартістю 2500 грн.

Додатковим рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2016 року.

Вселено ОСОБА_4 в житловий будинок № 20 по пров. Кармелюка в м.Олександрії Кіровоградській області.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 243 грн. 60 коп. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1019 грн. 09 коп. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 19 грн. 31 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно зясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_6, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 серпня 1972 року по 16 лютого 2011 року.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 03 грудня 2003 року ОСОБА_3 придбала житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в місті Олександрії Кіровоградської області по провулку Кармелюка,20. Право власності на зазначений будинок зареєстровано в бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3.

Судом першої інстанції також встановлено, що вказаний будинок придбано в період перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та за рахунок спільних коштів.

Згідноч. 1 ст.60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно дост. 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Такожст. 70 СК Українипередбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 22, 23, 24постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"(далі по тексту постанова Пленуму ВСУ), вартість майна, яке підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя.

Відповідно до вимогст.71 СК Українимайно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.2ст.71 СК). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України(ч.4ст.71 СК).

Само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу ( п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна»).

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема при встановленні порядку користування будинком кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку, виходячи із його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розяснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що сторонами за час шлюбу за спільні кошти придбано автомобіль та побудовано житловий будинок з надвірними будівлями №20 по вул. Кармелюка в м. Олександрії Кіровоградської області, які є спільною сумісною власністю та підлягають виділенню в рівних частках, оскільки жодних підстав для відступу від засад рівності від часток подружжя матеріали справи не містять.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді: