Рішення № 58605745, 23.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/7653/15-ц 22-ц/774/984/К/16

Справа № 212/7653/15-ц Головуючий в І інстанції

Категорія № 44 (4) Дехта Р. В.

Провадження № 22-ц/774/984/К/16 Доповідач - Братіщева Л. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Братіщевої Л. А.,

суддів: Грищенко Н. М., Михайлів Л.В.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника третьої особи - Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради - Грабарчук Олени Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6, яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: Жовтневий районний відділ в місті Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Виконавчий комітет Жовтневої районної у місті ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року позивач ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання осіб, таким, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй, а також її дітям ОСОБА_7, 2005 року народження та ОСОБА_8, 2010 року народження на праві спільної частково власності в рівних частках належить кімната № НОМЕР_1 будинку № АДРЕСА_1. Зазначене житло являє собою кімнату в гуртожитку. З метою поліпшення своїх житлових умов, вона домовилась з відповідачем ОСОБА_2 про те, що вона дає свою згоду на вселення та реєстрацію відповідачів в належній їй кімнаті гуртожитку, а ОСОБА_2 не пізніше одного року купує зазначену кімнату.

Вона виконала всі домовленості, 29 травня 2014 року відповідачів було зареєстровано в належному їй та її дітям житлі, в якому відповідачі почали проживати, однак після спливу одного року відмовились укласти договір купівлі-продажу спірного житла, або висилитися та знятися з реєстраційного обліку в ньому, чим грубо порушують обумовлені домовленості та майнові і житлові права її та її дітей.

Просила суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування кімнатою № НОМЕР_1 у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виселити відповідачів з даної кімнати.

В жовтні 2015 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів, який 09.03.2016 року уточнила та обґрунтування зазначила, що 30 травня 2014 року вона згідно попередньої домовленості та з метою покупки у майбутньому кімнати № НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, передала власнику ОСОБА_6 у якості авансу грошову суму в розмірі 2000 доларів США, що підтверджується розпискою. Остаточну суму за кімнату в розмірі 4000 доларів США вона планувала передати 01.06.2015 року, однак через економічну ситуацію у країні не змогла сплатити вказану суму. Про це вона повідомила ОСОБА_6 та попросила повернути суму авансу, однак їй було відмовлено та подано до суду позов про визнання її та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення.

Зазначає, що вона та ОСОБА_4 були зареєстровані у спірній кімнаті з дозволу власника, вона сплачує всі комунальні послуги та на даний час не може придбати собі інше житло у зв'язку з відсутністю коштів.

Просила суд стягнути з ОСОБА_6 суму отриманого авансу в розмірі 2000 доларів США, що за курсом НБУ 27,21 становить 54420 грн.

Крім того, 20 червня 2014 року нею було сплачено комунальні борги за спірну кімнату в гуртожитку в розмір 4260 грн., що було прописано в розписці, в також сплачено борг за послуги домофону в розмірі 235 грн., всього - 4495 грн., які також просила стягнути з ОСОБА_6, а всього стягнути 58915 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2016 року, резолютивну частину якого було уточнено ухвалою суду від 19.04.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання осіб, таким, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення - задоволено частково.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування кімнатою № НОМЕР_1 у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_4 з кімнати № НОМЕР_1 у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 суму грошових коштів у розмірі 53034,78 грн., що еквівалентно 2 000 доларів США за офіційним курсом гривні до іноземних валют, що встановлений НБУ на дату винесення рішення суду.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 суми грошових коштів в розмірі 4495 грн. в якості відшкодування (компенсації) за сплачені комунальні послуги - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 суму грошових коштів в розмірі 500 грн. в якості судових витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про стягнення з ОСОБА_6 сплачених комунальних послуг в розмірі 4495 грн. та ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини, які мають значення для вирішення справи, не прийняв до уваги, що ці кошти були сплачені за заборгованість по комунальним платежам в рахунок подальшого розрахунку при укладенні договору купівлі-продажу квартири.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про стягнення грошових коштів за сплачені комунальні послуги - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а саме: неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам Закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 разом з неповнолітніми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 є власниками кімнати № НОМЕР_1 у гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № 579 від 22 лютого 2013 року, виданим виконавчим комітетом Жовтневої у місті Ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (а.с. 3-6).

Разом з позивачами, за адресою: кімната № НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з 29 травня 2014 року з 29 травня 2014 року зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 7).

Відповідно до розписки (а.с. 20), ОСОБА_6 отримала, а ОСОБА_2 передала суму в розмірі 2000 доларів США за кімнату № НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_1 Також вказано, що залишок суми в розмірі 4000 доларів США ОСОБА_2 зобов'язалась передати через рік. Зазначене сторонами не заперечувалось.

Як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду оскаржується тільки в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_6 сплачених комунальних послуг в розмірі 4495 грн. в рахунок заборгованості по комунальним послугам та за домофон, а тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Відмовляючи в стягненні грошового відшкодування за сплачені комунальні послуги у розмірі 4495 грн., суд першої інстанції виходив з того, вказані вимоги не ґрунтуються на законі, а також ОСОБА_2 не надано доказів про те, що вказана сума є авансом в рахунок майбутніх платежів та отримана ОСОБА_9, або у сторін існували інші правовідносини, які стосуються вказаної суми, внаслідок чого у ОСОБА_6 існує зобов'язання про повернення даної суми грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно ОСОБА_2 20 червня 2014 року було сплачено в рахунок погашення заборгованості за комунальні послуги за період з 01.05.2014 року по 31.03.2014 року - 4260 грн. (а.с. 26), що підтверджується розпискою, в якій зазначено, що вона 20.06.2014 року оплатила борг по комунальним платежам в розмірі 4260 грн. і вказана сума вираховується з суми боргу за кімнату (по погодженню ОСОБА_6.) (а.с. 25), а також підтверджується квитанцією по оплаті за комунальні послуги в розмірі 4260,00 грн. (а.с. 26), оригінал якої знаходиться саме у ОСОБА_2 і був наданий для огляду апеляційному суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині, а тому з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова сума в розмірі 4260 грн.

Разом з тим, вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_6 сплаченого боргу за послуги домофону в розмірі 235 грн., на думку колегії, задоволенню не підлягають, оскільки зазначена сума не була оговорена в розписці про передачу та отримання коштів (а.с. 25).

З урахуванням викладеного, матеріалів справи, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_6 грошових коштів в розмірі 4495 грн., з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення вказаних вимог. В іншій частині зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги в сумі 648 грн. 07 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2016 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за сплачені комунальні послуги в розмірі 4495 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів в розмірі 4495 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого за подачу апеляційної скарги судового збору у розмірі 648 грн. 07 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: Н.М. Грищенко

Л.В. Михайлів