Рішення № 58604026, 23.06.2016, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3302/15-ц

Провадження № 2/175/1273/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

за участю секретаря Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області, Державної Казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури , -

в с т а н о в и в:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, в якому просив стягнути на його користь з Державного Казначейства України шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України на його користь моральної шкоди у розмірі 4000000 (чотири мільйони) грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 07 липня 2010 року СВ Новомосковським МВ ГУМВС було порушено кримінальну справу за №33102222 відносно нього, ОСОБА_1 за скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. 03 березня 2011 року СВ Новомосковським МВ ГУМВС було порушено кримінальну справу за №33111299 відносно нього, ОСОБА_1 за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. 15 березня 2011 року СВ Новомосковським МВ ГУМВС було порушено кримінальну справу за №33102222/1 відносно нього, ОСОБА_1 за скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 386 КК України. Дані кримінальні справи були об'єднані в одне провадження. 27 червня 2013 року постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області дана кримінальна справа була направлена на додаткове розслідування. 26 грудня 2013 року дана постанова ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області залишена без змін. 29 січня 2014 року СВ Новомосковським МВ ГУМВС України було відкрито кримінальне провадження за №12014040350000351 за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 386 КК України. 12 березня 2014 року на підставі ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України вищезазначені кримінальні провадження були закриті у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Таким чином, порушення його прав, незаконність кримінального переслідування встановлено постановами слідчого від 12 березня 2014 року. В результаті незаконних дій органів досудового слідства та суду, йому, ОСОБА_1 було нанесено матеріальну шкоду, внаслідок протиправних дій з боку слідства, він отримав ряд хронічних захворювань - хвороба нирок, гайморит, отит лівого вуха. Крім того, коли він знаходився під вартою, у нього в квартирі без правових підстав проводився обшук помешкання, після якого зникли деякі речі з квартири. Незаконне порушення кримінальної справи нанесло суттєву моральну шкоду, шкоду його фізичному та моральному здоров'ю, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, погіршення відносин з навколишніми. Загальний строк перебування під судом та слідством становив 4 роки. Крім того, в період слідства слідчий безпідставно оголошував його двічі у розшук, хоча він з'являвся на всі допити, а також з 25 лютого 2011 ріку по 07 березня 2011 року та з 07 липня 2011 року по 09 липня 2011 року він знаходився під вартою. В цей період до нього постійно в зв'язку з загостренням хвороб приїжджала швидка допомога. Внаслідок того, що він хворий утримувався під вартою, та не отримував належного лікування, хвороби стали хронічними, та він систематично змушений знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні. Відповідно до постанови слідчого від 28.02.2011 року, останній просив помістити його до психіатричної лікарні для визначення психічного стану, не зважаючи на численні довідки, що він не знаходиться на обліку у лікаря психіатра, що в свою чергу спричинило йому тяжкі моральні страждання. Факт притягнення до кримінальної відповідальності зганьбив його ім'я, принизив честь та гідність, зіпсував репутацію серед мешканців міста. Незаконні дії працівників правоохоронних органів стали приводом до переживань і тривоги, які він відчував протягом усього часу доки тривало кримінальне провадження, змушений був виправдовуватися, доводити свою невинуватість. Моральну шкоду, причинену незаконними діями працівників органів дізнання, прокуратури та суду, незаконне тримання під вартою він оцінює в сумі 4 000 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позові.

Представник відповідача Новомосковського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області в судове засідання не зявився, про час слухання справи повідомлений належним чином (а.с.194).

Представник відповідача ОСОБА_2 Дніпропетровської області за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача Державної Казначейської служби України у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (том №2 а.с.197).

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши в сукупності докази, суд вважає, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 1 ст. 14 ЦПК України, встановлено, щосудові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, у тому числі прокуратури, встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури та суду». Так, ст. 1 Закону передбачено вичерпний перелік підстав, з яких шкода, завдана громадянинові, підлягає відшкодуванню, а саме внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, 07 липня 2010 року СВ Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу за №33102222 відносно ОСОБА_1 за скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. 03 березня 2011 року СВ Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу за №33111299 відносно ОСОБА_1 за скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (том №1 а.с.11). Окрім цього, 15 березня 2011 року СВ Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу за №33102222/1 за скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 386 КК України (том №1 а.с.22).

Постановою слідчого СВ Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06 квітня 2011 року вищевказані кримінальні справи були обєднані в одне провадження (том №1 а.с.12).

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2013 року, яка ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року була залишена без змін (том №1 а.с.30-32), дану кримінальну справу було направлено Новомосковському міжрайонному прокурору Дніпропетровської області для організації проведення досудового розслідування (том №1 а.с.28-29). Так, слідчим СВ Новомосковського МВ ГУМВС України 29 січня 2014 року на підставі п. 12 Перехідних положень КПК України, було внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування (ЄРДР) за №№ 12014040350000349, 12014040350000352 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України щодо хуліганських дій ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 та спричинення останньому тілесних ушкоджень. Окрім того, того ж дня слідчим СВ Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області було внесено відомості до ЄРДР за №12014040350000351 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України за фактом залякування, перешкоджання з'явлення свідка ОСОБА_5 в органи досудового розслідування. За результатами досудового розслідування слідчим СВ Новомосковського MB ГУМВС України в Дніпропетровській області 12 березня 2014 року були винесені постанови про закриття вказаних проваджень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (том №1 а.с.25,26,27).

Судом встановлено, що під час перебування в провадженні суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, постановами в.о. Новомосковського міжрайонного прокурора Крамаренка І.П. від 29 вересня 2015 року, постанови слідчого СВ Новомосковського MB ГУМВС України від 12 березня 2014 року про закриття кримінальних проваджень скасовані на підставі п. 7 ч. 2 ст. 36 КПК України, відновлено досудове розслідування, а матеріали досудового розслідування №12014040350000352, №12014040350000349, №12014040350000351 направлені слідчому для подальшого досудового розслідування (том №1 а.с.56-57, 58-59, 60-61).

Постановою слідчого СВ Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 26 січня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014040350000349 від 29 січня 2014 року, було закрито у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення (том №1 а.с.149), про що було повідомлено ОСОБА_1 Окрім цього, постановами слідчого СВ Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 19 лютого 2016 року кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014040350000352 та №12014040350000351 від 29 січня 2014 року, були закриті у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення (том №1 а.с.148,150), про що також було повідомлено ОСОБА_1, який в свою чергу не скористався своїм правом щодо уточнення позову та збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності (п.п. 1-4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної шкоди, та її порядок встановлюється Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зокрема статтею 3 визначено, що у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних, життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до приписів ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади їх посадові або службові особи, відшкодовується державою незалежно від їх вини.

Пленум Верховного Суду України в пункті 3 постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розяснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (п. 5 вказаної постанови).

За роз'ясненнями які містяться в п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.

Аналізуючи вищевикладені обставини суд прийшов до висновку про те, що дійсно позивачу було завдано моральної шкоди та її необхідно відшкодовувати, така шкода відповідно до ст. 1176 ЦК України має бути відшкодована державою у розмірі встановленому законом.

Відповідно до ч. ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви ОСОБА_1 останній перебував під слідством з 07 липня 2010 року по 12 березня 2014 року, тобто 3 роки 8 місяців 5 днів (44 місяці 5 днів).

Станом на день звернення позивача до суду, статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» установлено в період з 01 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі 1218 гривень. Виходячи із такого розрахунку розмір моральної шкоди становить 53788 грн. 45 коп.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, суд вважає за необхідне судовий збір віднести за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 11, 23, 1176 ЦК України, ст. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», ст. 10, 14, 57-60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новомосковського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області, Державної Казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 53788 грн. 45 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Озерянська Ж.М.