Постанова № 58599752, 29.06.2016, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/3488/16-а

Провадження № 2-а/520/372/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України

в Київському районі міста Одеси

про визнання дій та рішення неправомірними,

зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29 березня 2016 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Київському районі в м. Одесі про визнання дій та рішення неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, в якому просить суд: визнати дії та рішення №832505 від 08.03.2016 року управління Пенсійного фонду України у Київському районі в м. Одесі щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії неправомірними; зобовязати управління Пенсійного фонду України у Київському районі в м. Одесі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції закону України №2663-ІІІ від 12.07.2001 року у розмірі 90% від середнього заробітку на підставі довідки №381 від 24.02.2016 року, виданої прокуратурою Одеської області, починаючи з 2 березня 2016 року; стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що він з 20 січня 1993 року по 26 квітня 2010 року працював в органах Південноукраїнської транспортної прокуратури та прокуратури Одеської області, та згідно наказу №340-к від 26 квітня 2010 року був звільнений з посади начальника організаційно-контрольного відділу прокуратури Одеської області на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». З 24 грудня 2008 року він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси та йому була призначена пенсія за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» із розрахунку 90 відсотків від заробітку, без будь-яких яких обмежень її максимального розміру. На час призначення пенсії стаж роботи позивача становив понад 20 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 15 років 6 місяців 7 днів. У зв'язку зі збільшенням посадового окладу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», 02 березня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої долучив довідку прокуратури Одеської області від 24.02.2016 №381, згідно якої встановлено збільшений розмір посадового окладу начальника відділу прокуратури області. Рішенням управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 08.03.2016 року за №832505, йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №213 від 02.03.2015 р., який набирає чинності з 01 квітня 2015 року, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення (перерахунку всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Позивач вважає вказані дії та рішення управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси неправомірними та такими, що порушують його права гарантовані Конституцією України, у звязку з чим був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, просив суд розгляд справи провести за його відсутності.

Представник управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси у судове засідання не зявився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, надав до суду заперечення проти задоволення позову, в яких посилається на те, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213, на підставі якого з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначенихЗУ «Про прокуратуру»не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Вивчивши наявні документи в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20 січня 1993 року по 26 квітня 2010 року працював в органах Південноукраїнської транспортної прокуратури та прокуратури Одеської області, та згідно наказу №340-к від 26 квітня 2010 року був звільнений з посади начальника організаційно-контрольного відділу прокуратури Одеської області на підставі ст.38 КЗпП України, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

З 24 грудня 2008 року він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси та йому була призначена пенсія за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» із розрахунку 90 відсотків від заробітку, без обмежень її максимального розміру.

На час призначення пенсії стаж роботи позивача становив понад 20 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 15 років 6 місяців 7 днів.

24 лютого 2016 року прокуратурою Одеської області було видано ОСОБА_1 довідку за №381, у зв'язку зі збільшенням посадового окладу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

02 березня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси з заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки від 24.02.2016 №381, виданої прокуратурою Одеської області, згідно якої встановлено збільшений розмір посадового окладу начальника відділу прокуратури області.

Рішенням управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 08.03.2016 року за №832505, ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №213 від 02.03.2015 р., який набирає чинності з 01 квітня 2015 року, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення (перерахунку всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Відповідно до вимогч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 22 Конституції Українивстановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На підставі вимогст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Пенсія призначається в розмірі 90 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Обчислення пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до вимог ч. 18 ст. 50-1 Закону, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у звязку з підвищенням заробітної плати. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно до вимог статей22,64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно дост. 22 Конституції Українине допускається.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно доЗаконів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Суд вважає, що вказані норми закону, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, зазначені положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Тому, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи, що позивач 02.03.2016 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а не із заявою про призначення пенсії, відповідач повинен був керуватисяст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, в редакції чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є неправомірною.

При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесеніЗаконом № 213-VIII від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»зміни до ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру»щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1Закону України «Про прокуратуру», які змін у зв'язку із прийняттямЗакону № 213-VIII від 02.03.2015не зазнали.

Отже, відповідач повинен провести перерахунок пенсії позивачу на підставі заяви від 02.03.2016 року, документів пенсійної справи, довідки прокуратури Одеської області від 24.02.2016 року №381 про заробітну плату та частин 13, 18 ст. 50-1ЗУ «Про прокуратуру»(зі змінами, внесеними згідно ізЗаконом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ)зрозрахунку 90% від середнього щомісячного (чинного) заробітку відповідної посади робітника прокуратури з 01.03.2016 без обмеження граничного розміру пенсії.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно-правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, зокрема висловлені у постановах Верховного Суду України від 17.12.2013 року (справа №21-445а13), від 10.12.2013 року (справа №21-348а13),від 06.10.2015 року (справа №127/11720/14-а). Відповідно до постанови Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, вказано, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Крім цього, відповідно дорішення Конституційного Суду України№1-рп/99 від 09.02.1999 рокуу справі щодо офіційного тлумачення положення частини першоїстатті 58 Конституції України(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Врішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 року(у справі щодо права на пільги) та №5-рп/2002 від 20.03.2002 року (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, щоКонституція Українивиокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно дост.17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013(справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

Урішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 рокузазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України (стаття 1, частини перша, друга статті8, частина друга статті19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина першастатті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першоїстатті 92 Конституції України).

Відповідно дост. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також,Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до пункту 2Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскількиКонституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідностіКонституціїта у всіх необхідних випадках застосовуватиКонституцію, як акт прямої дії.

Судові рішення повинні ґрунтуватись наКонституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Крім того, відповідно до ч. 1ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 3ст. 8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції України- гарантується.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу за вислугою років відповідно дост. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001), відповідач порушує соціальні права і свободи позивача.

У відповідності до ч.4ст.45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та додатковими документами 02 березня 2016 року, перерахунок мав бути проведений починаючи з 01 березня 2016 року.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 71, 86, 94, 158, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання дій та рішення неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати дії та рішення №832505 від 08.03.2016 року управління Пенсійного фонду України у Київському районі в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси здійснити з 01 березня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії відповідно до ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру»в редакціїЗакону України №2663-ІІІ від 12.07.2001 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури"в розмірі 90% від суми місячного заробітку на підставі довідки виданої прокуратурою Одеської області від 24.02.2016р. за №381, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьоїстатті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий Калініченко Л. В.