Ухвала суду № 58596705, 29.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/241/16-ц 29.06.2016 29.06.2016 29.06.2016

Провадження №22-ц/784/1517/16

Справа 487/241/16-ц

Провадження 22ц-/784/1517/16 Головуючий по 1 інстанції Нікітін Д.Г.

Категорія 31 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2016р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Царюк Л.М.,

з участю: секретаря судового засідання Богуславської О.М., представника позивача Лисогор А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „Нібулон"

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2016р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

встановила:

У січні 2016р. ТОВ СП „Нібулон" пред'явило позовдо ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину.

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 є директором ТОВ „Надежда" з яким у 2008р. було укладено договір на зберігання сільськогосподарських культур. Неповернуті залишки зерна пшениці 6 класу, зерна кукурудзи склали відповідно 448,268т. та 6559,917т. на загальну суму 23151064 грн. 93 коп. і пов'язані з неналежним виконанням відповідачем службових обов'язків.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2015р. ОСОБА_3 звільнено за вчинення вказаного діяння від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК у зв'язку із закінченням строків давності.

Посилаючись на те, що питання відшкодування шкоди відповідачем в порядку кримінального судочинства не вирішувалось, позивач на підставі ст.1166 ЦК просив про задоволення його вимог.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2016р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Представник відповідача, в поданих запереченнях на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2008р. між ТОВ СП „Нібулон" і ТОВ „Надежда" укладено договір складського зберігання зерна.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24 січня 2011р. з ТОВ „Надежда" на користь ТОВ СП „Нібулон" стягнуто 10702350,99 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору складського зберігання зерна від 01 грудня 2008р., а саме втратою 448,268т. зерна пшениці 6 класу та 6559,917т. зерна кукурудзи.

ОСОБА_3 з 11 лютого 2008р. по 27 жовтня 2010р. працюючи директором ТОВ „Надежда" неналежним чином здійснював свої службові обов'язки, через що допустив службову недбалість, яка призвела до спричинення тяжких наслідків інтересам ТОВ СП „Нібулон". Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2015р. ОСОБА_3 за названі правопорушення звільнено від кримінальної відповідальності по ч.2 ст.367 КК у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження.

За таких обставин, а саме заподіяння ОСОБА_3 шкоди ТОВ СП „Нібулон" під час перебування у трудових відносинах з ТОВ „Надежда", а також враховуючи наявність рішення Господарського суду Харківської області від 24 січня 2011р., яким врегульовано спір щодо відшкодування збитків у зв'язку з втратою 448,268т. зерна пшениці 6 класу та 6559,917т. зерна кукурудзи, тобто такого ж майна, що і за даним провадженням, то висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є правомірним.

Аргументи апелянта щодо неправильного застосування норми матеріального права є безпідставними, тому що за правилами ч.1 ст.1172 ЦК саме на юридичну особу покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана норма права відноситься до спеціального делікту, який передбачає особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - роботодавця). Відповідач не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із юридичною особою. У зв'язку з чим правила генерального делікту (ст.1166 ЦК) не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання апелянта на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи теж є безпідставними, так як в рішенні суду наведені факти, якими обґрунтовувались позовні вимоги, а правовідносинам сторін дана правильна кваліфікація. Сам по собі факт притягнення працівника до кримінальної відповідальності або закриття щодо нього кримінального провадження з нереабілітуючих мотивів не надає потерпілому права на пред'явлення до останнього позову з інших підстав ніж це передбачено ст.1172 ЦК, оскільки відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31 березня 1989р. „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" вирішуючи при постановлені вироку

питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися

відповідними нормами цивільного, трудового та іншого

законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду,

заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям,

державі.

З огляду на вищенаведене, а саме ухвалення судом першої інстанції рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ТОВ СП „Нібулон" відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2016р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів.

Головуючий: Судді: