Рішення № 58596294, 15.06.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6881/15-ц

Провадження № 2/487/193/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді Разумовської О.Г.,

при секретарі Кожині В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк», -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк» квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 29.08.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1406/0808/45-008, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 38000,00 доларів США розрахунку 12,5 % річних за користування кредитом на строк з 29.08.2008 року до повного повернення кредиту. 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги і по кредитному договору № 1406/0808/45-008. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним договором про надання кредитних коштів, іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № 1406/0808/45-008 -Z-1 від 29.08.2008 року передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, що належить йому на праві приватної власності. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобовязань згідно умов кредитного договору та договору іпотеки. Відповідно до ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя, існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю. На підставі вищевикладеного, просить суд позов задовольнити, звернувши стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_1, а саме квартиру АДРЕСА_3 та визнавши за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказану квартиру. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримував в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнавав, проти задоволення позову заперечував, суду надав заперечення проти позову, в яких пояснює наступне. З урахуванням положень ч. З ст. 33, ст. 36 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, який є предметом іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання. В позові не зазначено правових підстав для задоволення вимог банку про визнання права власності на предмет іпотеки. У відповідності до п. 41 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Кредит надавався відповідачу у 2008 році з метою придбання житла - однокімнатної квартири в сумі 38 000 доларів США. Строк дії договору та повернення кредиту - 30 років. Відповідач планував своє життя і мав розрахунок та надію за цей період виплатити кредит. Натомість світова фінансова криза, економічний спад економіки в нашій країні, подорожчання долару США більше ніж в три рази стали причиною виникнення заборгованості за кредитом. Враховуючи такі засади цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність, то прошу врахувати ті факти, що потужні фінансові установи - банки наша держава всіляко підтримує (надає кошти на підтримання ліквідності, дотації з НБУ та інше, навіть звільнення від сплати судового збору), натомість всі ризики у валютних кредитах несуть фізичні особи - прості люди, які за рахунок кредитних коштів придбали собі єдине житло. Банк навіть не надіслав досудову вимогу про наявність заборгованості, не приймає пропозицій щодо мирного врегулювання конфлікту, не надає «канікул» або розстрочки, тобто жодним чином не йде на поступки своєму клієнту. Не виконав банк і вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», не направив відповідачу повідомлення, а надані копії поштових квитанцій не тільки не підтверджують факт вручення, але й факт відправки ОСОБА_1 іпотечного повідомлення. Також банком не надано оцінки вартості предмету іпотеки, що необхідно для ухвалення законного рішення суду. Банком не були використані і вимоги Закону України «Про іпотеку» щодо досудового вирішення спору (ст. 36). На підставі вищевикладеного, просить суд в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.08.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1406/0808/45-008, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 38000,00 доларів США розрахунку 12,5 % річних за користування кредитом на строк з 29.08.2008 року до повного повернення кредиту.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги і по кредитному договору № 1406/0808/45-008.

Таким чином, керуючись договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обовязків нового кредитора.

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним договором про надання кредитних коштів, іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № 1406/0808/45-008-Z-1 від 29.08.2008 року передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, що складається з 1 (однієї) житлової кімнати, загальною площею 38,7 кв.м., житловою площею 19,2 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2, 29.08.2008р., за № 4386 зареєстрований у Державному Реєстрі правочинів 29 липня 2008р. за №3106181.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. На підставі ст.514 ЦК України та вказаного Договору до ПАТ «Дельта банк» перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Відповідно о ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до п.11 іпотечного договору, іпотекодавець набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобовязання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають із основного зобовязання, а також в інших випадках, передбачених основним зобовязанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобовязання (як основного боргу так і процентів за ним).

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобовязання та зобовязань, передбачених цих договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

В позовній заяві позивач вказує на те, що 21.08.2015 року відповідачу було направлено Лист-вимогу щодо сплати простроченої (поточної) заборгованості за кредитним договором.

В той же час позивачем не надано жодних доказів в підтвердження вищевказаного.

Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у абзаці другому пункту 11 іпотечного договору тридцяти денний строк починає підліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням звязку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобовязання з повідомленням про вручення, або дата зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.

Однак, матеріали справи не містять а ні поштового повідомлення про вручення іпотекодавцю вказаного листа-вимоги, а ні підтвердження про вручення вказаної вище вимоги іпотекодавцю особисто під розписку.

Згідно з п.73 Постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року «Про затвердження Правил надання послуг поштового звязку», у разі відправлення згрупованих поштових відправлень відправник складає їх список, під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.

Позивач надав суду копії поштових реєстрів, які не оформлені належним чином, а саме: вказані вище реєстри не прошито та не пронумеровано. Також кожна сторінка поштового реєстру повинна бути належним чином завірена, а саме на кожній сторінці повинен стояти відбиток календарного штемпеля відділення поштового звязку Укрпошти, чого на наданих позивачем копіях поштових реєстрів немає.

Разом з копіями поштових реєстрів позивач надав суду копії квитанцій про відправку листа вимоги відповідачу, в той час, коли повинен був надати саме оригінали вказаних вище квитанцій.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги надані позивачем докази, так як вони подані з порушенням вимог законодавства України. Тому у суду виникають сумніви стосовно того, що вказаний вище Лист-вимога взагалі направлявся відповідачу.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк» слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 208-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк» квартири, визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на квартиру відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів після його оголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва в порядку, передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя О.Г. Разумовська