Ухвала суду № 58594014, 21.06.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4620/16

Справа №760/10834/16-ц

У Х В А Л А

/про залишення позовної заяви без руху/

21 червня 2016 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шереметьєва Л. А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства »ФАРТ 1» про відшкодування збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 200 00,00 гр. матеріальної шкоди та 50 000,00гр. в відшкодування моральної шкоди, завданої ненаданням необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію в порядку Закону України « Про захист прав споживачів».

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі виявлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

При зверненні до суду такий документ позивачем до позову доданий не був.

При цьому позивач посилається, як на підставу звільнення від сплати судового збору, на ст.22 Закону України « Про захист пра в споживачів».

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України № 1023-XII від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Однак, з 01.09.2015 року набув чинності Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» щодо об'єктів справляння судового збору.

Так, відповідно до ст.5 даного Закону в редакції від 01.09.2015 року споживачі при зверненні до суду від сплати судового збору не звільняються.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року « Про судове рішення в цивільній справі» у разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.

Виходячи з цього, двох законів, що мають однакову юридичну силу / Закон України « Про захист прав споживачів» та Закон України « Про судовий збір» / вимоги Закону України «Про судовий збір» у редакції від 01.09.2015 року є пріорітетнішими.

З точки зору ст. 80 ЦПК України пред'явлений позивачем позов є позовом майнового характеру.

Згідно п.1 ч.1 даної статті ціна позову визначається у позовах про стягнення грошщових коштів - сумою, яка стягується.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно ч.2 ст.4 Закону / в редакції від 01.09.2015 року/ за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто не менше 551, 20 гр. та не більше 6 890, 00гр.

Крім того, відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право впорядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистмо своїх поурених, нвеизанних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 3 та 4 статті 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи..

Звернення до суду з позовом є процесуальною дією, сплата судового збору за подачу якого передбачена Законом України «Про судовий збір»,який є спеціальним законом, положення якого не тільки передбачають необхідність сплати судового збору, а також встановлюються порядок та способи оплати судового збору, його розмір, визначають платників судового збору та об'єкти справлення судового збору, а також встановлюють звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» визначає, що з 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1 378 гривень.

Виходячи з цього, ціни позову, позивач має сплатити судовий збір у розмірі 2 500,00 гр. на:

-р/р: 31212206700010, МФО: 820019, інд. код: 38050812, код платежу: 22030101, одержувач: УДК СУ у Солом'янському районі м. Києва, банк одержувач: ГУДК в м. Києві.

Керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства »ФАРТ 1» про відшкодування збитків залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала в частині визначення розміру судового збору може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення чи протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя