Ухвала суду № 58591785, 12.05.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1693/16-ц

Номер провадження 2/570/828/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року

Суддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши заяву про повернення судового збору по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" до ОСОБА_1 про стягнення вартості втраченого обладання,

в с т а н о в и в:

покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди торгово-рекламного обладнання позивач у поданій до суду 21 березня 2016 року позовній заяві просить стягнути з нього вартість неповернутого обладнання у розмірі 3 962 грн. 00 коп. та понесені судові витрати.

Всіх учасників цивільного процесу відповідно до ст.ст.74-76 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, проте в судове засідання відповідач не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. У наданій до суду заяві представник позивача просить справу слухати у його відсутність, позов підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи. Зважаючи на те, що явку сторін не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності сторін в порядку заочного розгляду та згідно ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами по справі є позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» та відповідач ОСОБА_1, яка на момент укладення договору була фізичною особою-підприємцем.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальними судами вирішуються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст.ст.3, 15 ЦПК України). Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що, вирішуючи питання про відкриття провадження в справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст.17) або Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст.1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

При визначенні юрисдикційності спору слід враховувати, що критеріями розмежування цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства), по-друге, однією із сторін у спорі є, як правило, фізична особа. Тобто критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

П.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз'яснено, що на вимоги ст.ст.1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Ст.2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають, зокрема, при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

П.3 вищевказаної постанови роз'яснено, що при вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст.3 ГК України, де вказано, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

П.п.3.1 п.3 постанови роз'яснено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору господарським судом, відсутність у закону норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити із того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст.42 Конституції України). Це право закріплено і в ст.50 ЦК України. При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Тобто, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - "підприємець". Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Юридичний статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.

Суд з'ясував характер спірних правовідносин, дослідив, що метою укладення вказаного договору було використання обладнання для здійснення господарської діяльності приватним підприємцем відповідачем по справі, яка була зареєстрована у встановленому законом порядку.

Ураховуючи, що даний спір виник між двома суб'єктами господарювання у сфері їх діяльності з приводу невиконання зобов'язань по оплаті за суборенду торгово-рекламного обладнання, судом застосовано положення п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України, за приписами якої суд постановляє ухвалу про передачу справи на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. З цієї підстави справа може бути передана до іншого суду як з ініціативи суду, так і за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, керуючись п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

передати до Господарського суду Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» до ОСОБА_1 про стягнення вартості втраченого обладання.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні при її проголошенні - отримання її копії.

Суддя: Кушнір Н.В.