Рішення № 58591510, 09.06.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13051/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого-судді Бучко Т.М.

секретар Соломон О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городищенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області про скасування дисциплінарних стягнень, виплату надбавки та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог визнати незаконними та скасувати накази від 24 липня 2015 року № 194 та від 27 липня 2015 року № 196 про винесення їй догани; визнати незаконними та скасувати наказ № 40 о/с від 27 липня 2015 року про зняття з неї надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 40 %, зобовязати відповідача виплатити надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 40 %, починаючи з дня припинення її виплати; стягнути з відповідача шкоду в сумі 15000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю та з аналогічних підстав. Пояснила, що з часу поновлення її на роботі в 2013 році керівництво Городищенської виправної колонії до неї ставиться упереджено та всілякими способами намагається примусити звільнитися з роботи. Згідно із наказом № 194 від 24 липня 2015 року на неї накладено дисциплінарне стягнення за надання копій службових документів без дозволу начальника установи. Відповідно до наказу ДПтС України № 109 вона мала повне право робити копії документів, оскільки є керівником структурного підрозділу. Згідно із наказом № 196 від 27 липня 2015 року на неї накладено дисциплінарне стягнення за реєстрацію договорів, які не підлягають реєстрації службою діловодства. Вважає, що як завідувач канцелярії зобовязана реєструвати вхідну кореспонденцію, в тому числі договори, на підставі п.1.6 Типової інструкції з діловодства, якою вона керується у роботі. Надбавку зняли через наявність безпідставних доган та через те, що вона не справляється з роботою, хоча начальник установи до неї претензій не має. Крім того, відповідачем порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, так як її не ознайомили ні з доповідною, ні з рапортом, на підставі яких мала давати пояснення. Моральну шкоду зазнала через моральний та матеріальний тиск на неї та неправдиву характеристику. Просить позов задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву. Пояснили, що позивач не мала права використовувати службові документи у власних цілях та повинна була погодити це з начальником установи, оскільки перебуває у його прямому підпорядкуванні. Щодо реєстрації договорів, то позивачу неодноразово зверталася увага на необхідність дотримання вимог інструкції з діловодства, однак вона свідомо продовжує її порушувати. Надбавку зняли наказом по особовому складу на підставі протоколу балансової комісії про наявність факту притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності та попередніх дисциплінарних стягнень. Строки притягнення до дисциплінарної відповідальності не порушені, оскільки їх необхідно обчислювати з дня виявлення проступку, а не факту порушення. Просять застосувати строки позовної давності щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 40 о/с від 27 липня 2015 року про зняття надбавки за високі досягнення у праці. В задоволенні позову просять відмовити повністю.

Свідок ОСОБА_5 показала, що являється безпосереднім керівником позивача. Позивач не у повній мірі виконувала вимоги щодо ведення діловодства, оскільки, реєструючи договори, які мала б одразу передавати у юридичний відділ, породжувала подвійну реєстрацію. На звернення позивача з цього приводу радила реєструвати договори у контрольно-пакетному журналі, але ОСОБА_1 продовжувала реєструвати договори, хоча не має права цього робити. Щодо видачі копій документів, то службова інформація може бути видана лише на відповідний запит.

Свідок ОСОБА_6 показав, що як психолог на запит керівництва Городищенської виправної колонії здійснював візуальну психо-діагностику позивача. Від проведення стандартизованих методик вона відмовилася. Діагностику проводив шляхом візуального спостереження за поведінкою позивача під час робочого часу протягом трьох днів та дослідження особової справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, зясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що позивач працює на посаді завідувача канцелярії Городищенської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області ( № 96 ), що підтверджується наказом № 52 о/с від 28 серпня 2009 року.

Наказом № 194 від 24 липня 2015 року на позивача накладено адміністративне стягнення у виді догани за порушення вимог п.1.6 та п.2.3.51 наказу ДПтС України від 29 лютого 2012 року № 109.

Як вбачається із вказаного наказу, 16 червня 2015 року ( дата змінена на підставі наказу № 258 від 2 листопада 2015 року ) позивач у судовому засіданні в адміністративній справі надала копії службових документів без дозволу начальника установи.

Відповідно до п.76 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» та п.2.3.51 наказу ДПтС України від 29 лютого 2012 року № 109 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства в органах,

установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і навчальних закладах,

що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України» копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника органу, його першого заступника та заступника або керівника структурного підрозділу.

Згідно зі штатом Городищенської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області ( № 96 ) канцелярія є структурним підрозділом вказаної установи.

Таким чином, позивач як керівник структурного підрозділу має право виготовляти та видавати копії документів установи.

Покликання представників відповідача на те, що позивачем копії документів виготовлялися в особистих цілях, а тому для їх виготовлення та видачі необхідний дозвіл керівника установи, не заслуговують на увагу, оскільки нормативні акти, за порушення вимог яких на позивача накладено дисциплінарне стягнення, не містять таких положень.

За таких обставин суд вважає, що наказ № 194 від 24 липня 2015 року підлягає скасуванню в звязку з відсутністю в діях позивача порушень вимог п.76 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» та п.2.3.51 наказу ДПтС України від 29 лютого 2012 року № 109.

Наказом № 196 від 27 липня 2015 року позивачу оголошено догану за порушення функціональних обовязків, а саме - безпідставної реєстрації договорів установи.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Городищенської виправної колонії, затвердженими 17 травня 2013 року, встановлені основні обовязки працівників. Згідно із п.15.2, 17 зазначених правил працівники повині працювати чесно і сумлінно, додержуватися дисципліни праці та виконувати коло обовязків ( робіт ), які визначаються посадовими інструкціями і положеннями, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до посадової інструкції завідувача канцелярії № 53, затвердженої начальником Городищенської виправної колонії 6 грудня 2013 року, завідувач канцелярії, зокрема, організовує документообіг установи : облік вхідної та вихідної кореспонденції, формування справ, їх зберігання, перегляд, знищення. У своїй діяльності завідувач канцелярії керується, в тому числі, Типовою інструкцією з діловодства в органах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і навчальних закладах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, затвердженої наказом Державної пенітенціарної служби України № 109 від 29 лютого 2012 року ( далі - Інструкція ).

Відповідно до п.1.4 Інструкції за організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах органів ( установ ) відповідають їх керівники.

Основним завданням служби діловодства є встановлення в органі ( установі ) єдиного порядку документування управлінської інформації і роботи з документами із застосуванням сучасних автоматизованих систем, методичне керівництво і контроль за дотриманням установленого порядку роботи з документами в структурних підрозділах органу ( установи ) ( п.1.6 Інструкції ).

Ефективна організація документообігу згідно із п.3.1.2 Інструкції передбачає, зокрема, проходження документів в органі ( установі ) найкоротшим шляхом; одноразовість операцій з опрацювання документів, уникнення дублювання під час роботи з ними.

Реєстрації документів в установі, порядок якої регулюється п.3.5 Інструкції, передують два етапи, які проходять документи, а саме - приймання та первинне опрацювання документів, що надходять до органу ( установи ) ( п.3.3 ) та попередній розгляд документів ( п.3.4 ).

Відповідно до п.3.4.5 Інструкції на стадії попереднього розгляду здійснюється відбір документів, що не підлягають реєстрації службою діловодства ( додаток 9 ), а також таких, що передаються для реєстрації структурним підрозділам.

В додатку 9 до Інструкції до переліку документів, що не підлягають реєстрації службою діловодства, віднесено договори ( п.12 додатку ).

Таким чином, реєстрація позивачем договорів суперечить вимогам вказаної Інструкції.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що позивачу розяснювалася хибність її трактування положень Інструкції щодо реєстрації договорів. Крім того, позивач і в позовній заяві, і в судовому засіданні зазначила, що і надалі буде вчиняти реєстрацію договорів, що свідчить про свідоме порушення вимог нормативного акта, дотримання якого входить в її посадові обовязки.

Покликання позивача на те, що вона реєструє договір не як договір, а як вхідну кореспонденцію, суд не приймає, оскільки реєстрація вхідної кореспонденції відбувається після попереднього розгляду документів.

Також не заслуговує на увагу твердження позивача про порушення відповідачем строку для застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно із ст.148 Кодексу законів про працю дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Доповідна записка юрисконсульта юридичної групи установи ОСОБА_3 про порушення позивачем інструкції з діловодства щодо реєстрації договорів надійшла до відділу по роботі з персоналом 25 червня 2015 року.

Дисциплінарне стягнення до позивача застосовано 27 липня 2015 року.

З наказу № 29 о/с від 15 червня 2015 року вбачається, що позивач з 30 червня 2015 року по 3 липня 2015 року перебувала у щорічній відпустці.

Отже, наказ № 196 від 27 липня 2015 року виданий у відповідності до вимог ст.148 КЗпП.

В судовому засіданні позивач підтвердила, що їй пояснювали з приводу якого порушення має надати пояснення, але не дали можливості ознайомитися з доповідною запискою.

Кодекс законів про працю не встановлює форми та способу, в який власник або уповноважений ним орган до застосування дисциплінарного стягнення повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, та не передбачає обовязку власника або уповноваженого ним органу надати порушнику для ознайомлення документи, на основі яких було виявлено проступок.

З огляду на наведене, суд вважає, що наказ № 196 від 27 липня 2015 року винесений відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства щодо застосування дисциплінарного стягнення, тому позовні вимоги в частині скасування вказаного наказу до задоволення не підлягають.

Наказом № 40 о/с від 27 липня 2015 року скасовано виплату ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення у праці у повному розмірі з 1 серпня 2015 року.

Умови оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, встановлені наказом Міністерства юстиції України № 957/5 від 17 червня 2014 року.

Відповідно до пп.2 п.6 вказаного наказу керівник установи та організації має право встановлювати працівникам у межах затвердженого в кошторисах фонду заробітної плати надбавки у розмірі до 50 відсотків посадового окладу ( ставки заробітної плати, тарифної ставки ) за високі досягнення у праці. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються. Аналогічна надбавка встановлена в додатку до колективного договору між уповноваженим органом та первинною профспілковою організацією Городищенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області ( № 96 ) на 2013-2015 роки.

Підставою для прийняття наказу № 40 о/с від 27 липня 2015 року став протокол № 16 від 27 липня 2015 року балансової комісії, до повноважень якої згідно із положенням про балансову комісію, затвердженого наказом начальника Городищенської виправної колонії № 76 від 16 березня 2015 року, входить, серед іншого, надання пропозицій щодо преміювання ( де преміювання ) керівників та інших посадових осіб установи.

Зі змісту протоколу № 16 вбачається, що балансова комісія вирішила позбавити надбавки за високі досягнення у праці завідувача канцелярії ОСОБА_1, так як вона має три непогашені стягнення за прорахунки в роботі та неналежне виконання функціональних обовязків.

Суд вважає, що оспорюваний позивачем наказ про зняття надбавки за високі досягнення у праці винесений відповідачем правомірно та у відповідності до чинного законодавства., оскільки наявні факти порушення позивачем трудової дисципліни.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу № 40 о/с від 27 липня 2015 року з підстав його необгрунтованості, сплив строку позовної давності судом не застосовується.

Позовна вимога про скасування протоколу балансової комісії до задоволення не підлягає, так як протокол не породжує правових наслідків для позивача, а є лише пропозицією для прийняття відповідного рішення керівником установи.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке. Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст.1166 та ст.1167 ЦК України необхідно обовязково зясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю ) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору ( п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» ).

Звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди покладає на позивача у даній справі обовязок довести, що зазначені ним втрати немайнового характеру не є абстрактними, а дійсно були понесені позивачем, з обґрунтуванням розміру компенсації.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів заподіяння їй моральної шкоди та обґрунтування розміру компенсації такої шкоди.

Позивач в обґрунтування завданої моральної шкоди покликається на те, що така шкода їй завдана, в тому числі, і видачею відповідачем характеристики та рапорту, в яких містяться відомості, що не відповідають дійсності. Однак, позивачем вимог щодо спростування недостовірної інформації, захисту честі, гідності та ділової репутації заявлено не було. Доказів, що позивач зазнала душевних страждань в звязку з упередженим ставленням до неї зі сторони керівництва Городищенської виправної колонії, про які зазначив представник позивача в судовому засіданні, не наведено, а тому суд в задоволенні цієї вимоги відмовляє.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Городищенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області про скасування дисциплінарних стягнень, виплату надбавки та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Городищенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області № 194 від 24 липня 2015 року «Про покарання ОСОБА_1».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Городищенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: