Рішення № 58590727, 24.06.2016, Володимирецький районний суд Рівненської області

№ 556/813/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2016 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Іванків О.В.

при секретарі Кньовець Н.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, -

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, до початку розгляду справи по суті уточнила позовні вимоги, просила стягнути як моральну, так і матеріальну шкоду, заподіяну злочином.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, пояснила, що ОСОБА_4 вчинив ДТП, від якого позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження. За цим фактом було порушено кримінальну справу за ст.286 ч.2 КК України і вироком суду від 01.10.2015 року ОСОБА_4 було визнано винним та засуджено за цією статтею. Внаслідок отриманих ушкоджень ОСОБА_3 тривалий час лікувалась, понесла значні витрати, втратила працездатність та визнана інвалідом, понесла значні витрати на лікування, продовжує лікуватись і в даний час. Крім того, позивач зазнала фізичного болю та моральних страждань, тому їй заподіяно і моральну шкоду. Просила задоволити позов, стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 3497,77 грн. та моральну шкоду в сумі 85000 грн.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги, пояснив суду, що позов є необґрунтованим і недоведеним, крім того, відповідач відшкодував заподіяні ОСОБА_3 витрати на лікування та моральну шкоду, що підтверджується вироком суду. В даний час ОСОБА_4 не працює, практично ніяких доходів немає, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши інші докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Так, вироком Володимирецького районного суду від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України, в тому, що 26 жовтня 2014 року біля 15 години в смт.Володимирець, керуючи транспортним засобом, він внаслідок порушення Правил дорожнього руху, допустив зіткнення з мотоциклом, пасажир якого ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому великогомілкової кістки в нижній третині зі зміщенням, відкритого подвійного перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, обширної забійно-рваної-лоскутної рани верхньої третини лівої гомілки.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.61 ЦПК України подія злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, а також факт вчинення цього злочину відповідачем ОСОБА_4, доведені вироком суду, який набрав законної сили, і не підлягають додатковому доказуванню.

Що стосується інших обставин, на які сторони посилаються у своїх вимогах та запереченнях, то на їх підтвердження кожна із сторін зобовязана надати суду відповідні докази, як це передбачено ст.60 ЦПК України.

З наданих позивачем епікризів та консультаційних висновків, а також копії медичної карти вбачається, що в період з 26 жовтня 2014 року по 18 лютого 2015 року перебувала на стаціонарному лікуванні, після чого продовжує лікуватись амбулаторно, перебуває на обліку лікаря травматолога. 19 червня 2015 року ОСОБА_3 визнана інвалідом 3-ої групи загального захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0399264.

У відповідності до ст.1166 ЦК України матеріальна шкода, заподіяна неправомірними діями фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачем надано суду докази понесених ним матеріальних витрат, повязаних з лікуванням, в т.ч. касові чеки на придбання медикаментів на загальну суму 3497,77 грн., у звязку з цим, позов в частині стягнення матеріальної шкоди, підлягає до повного задоволення.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не підтверджено факт призначення придбаних медикаментів та їх використання ОСОБА_3 при лікуванні, спростовується вказаними вище письмовими доказами, а також і тією обставиною, що позивачу при встановленні інвалідності рекомендовано лікування у травматологічному відділенні, санаторно-курортне лікування, яке носить систематичний та тривалий характер, і яке ОСОБА_3 отримувала після 18.02.2015 року, в т.ч. і на час судового розгляду справи.

Таким чином, позивачем надано суду достатні та належні докази понесених нею витрат на лікування, які підлягають стягненню з відповідача. Твердження відповідача про те, що матеріальна шкода, заподіяна ОСОБА_3, повністю відшкодована ОСОБА_4, не спростовують висновків суду, оскільки вказані у вироку від 01.10.2015 року кошти в сумі 30000 грн. відшкодовують витрати потерпілої, понесені нею у період до постановлення вироку, в т.ч. у звязку з перенесеними операціями, в той час коли предметом позову є витрати, повязані із подальшим лікуванням ОСОБА_3

Що стосується заподіяної злочином моральної шкоди, то з цього приводу суд прийшов до наступних висновків

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, при наявності вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; Як вбачається зі ст.1168 ЦК України моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоровя, може бути відшкодована одноразово, або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У даному випадку, потерпіла ОСОБА_3 внаслідок отриманих нею тяжких тілесних ушкоджень зазнала психічних та фізичних страждань, було порушено звичний спосіб її життя, через тривале лікування позивач була вилучена із звичного середовища, що свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Таке порушення полягає у втраті позивачем працездатності у молодому віці, необхідності витрачати значні зусилля та кошти для відновлення здоровя, частковій втраті зовнішньої привабливості, необхідності приховувати фізичні вади у вигляді численних рубців на травмованій гомілці.

Оскільки внаслідок отриманих травм та обмежень, повязаних з інвалідністю, ОСОБА_3 втратила можливість працювати за отриманою спеціальністю викладача фізичного виховання і спорту, фахівця з фізичної реабілітації, ця обставина також порушила звичний перебіг її життя, що змусило позивача вживати додаткових зусиль для відновлення, в т.ч. і шляхом отримання другої вищої освіти за власні кошти, що підтверджується письмовими доказами.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 також і моральної шкоди.

Розмір цієї шкоди, визначений позивачем, на думку суду, повністю відповідає реальним обставинам справи, глибині та інтенсивності душевних страждань та ступеню порушення звичайних для позивача життєвих звязків. При визначенні розміру шкоди суд враховує тривалість та інтенсивність обмеження життєвої активності позивача ОСОБА_3, її вік, ступінь порушення звичних для неї життєвих звязків та зусилля по їх відновленню, а також і обставини, при яких моральна шкода була заподіяна, а саме спричинення ушкоджень в стані алкогольного спяніння.

Враховуючи викладене та виходячи з вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди одноразово на суму 85000 грн.

Доводи представника відповідача щодо повного відшкодування ОСОБА_4 заподіяної шкоди не підтверджені в судовому засіданні будь-якими доказами. Що стосується відсутності у відповідача роботи та доходів, то дана обставина, на думку суду, не може бути врахована при вирішенні даного спору, оскільки відсутні будь-які відомості про те, що існують істотні, непереборні обставини, які перешкоджають відповідачу працювати, а також про те, що у нього відсутнє майно чи інші джерела доходу, який може бути спрямований на відшкодування шкоди.

Крім задоволення позову, з ОСОБА_4 також підлягають стягненню і судові витрати у вигляді судового збору в дохід держави, від сплати яких позивач звільнена, як це передбачено ст.88 ч.3 ЦПК України, ст.6 ч.3 Закону України «Про судовий збір».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.15, 60, 61, 208, 209, 212 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Володимирецьким РВ УМВСУ 01.07.2009 року, 3497 (три тисячі чотириста девяносто сім) грн. 77 коп. матеріальної шкоди, 85000 (вісімдесят пять тисяч) гривень моральної шкоди, а всього стягнути 88437 (вісімдесят вісім тисяч чотириста тридцять сім) грн. 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в загальній сумі 1401 (одна тисяча чотириста одна) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляцію може бути подано сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, що приймали участь у розгляді справи але не були присутніми під час проголошення рішення, мають право подати апеляцію протягом десяти днів з часу отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.

Головуюча: