Ухвала суду № 58590609, 21.06.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/255/16-к Номер провадження 11-кп/786/395/16Головуючий у 1-й інстанції Куліш Ю. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.4 ст.190 КК - Т.З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого суддіОСОБА_1, суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, з секретарем з участю прокурораОСОБА_4, ОСОБА_5, захисника обвинуваченоїОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_7, захисника ОСОБА_6 та прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Полтава від 25 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3, заміжня, маюча на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацююча, несудима,

визнаний винуватою та засуджена:

- за ч.4 ст.190 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.358 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1700 грн.;

- за ч.3 ст.358 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч.4 ст.358 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно засуджена на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Вирішене питання про речові докази.

Згідно вироку, ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні злочинів за таких обставин.

В листопаді 2015 року обвинувачена, перебуваючи у м. Харків, використовуючи офіційний бланк паспорта громадянина України СВ №718859, заповнений на імя ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, шляхом видалення первинної фотокартки на першій сторінці документа та наклеюванні на її місце власної, підробила паспорт громадянина України з метою вчинення іншого злочину.

В подальшому ОСОБА_7 в листопаді 2015 року, в цьому ж місті, повторно, шляхом вклеювання власної фотокартки до офіційного бланку та поставленні гербової печатки, підробила паспорт громадянина України МЕ №781391, заповнений на імя ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, з метою вчинення іншого злочину.

20 листопада 2015 року близько 18 год. 30 хв. обвинувачена під приводом надання послуг з перевезення вантажу, залучивши ОСОБА_11 на платній основі як водія, який не був обізнаний про протиправний характер її дій, заволоділа мясною сировиною вагою 15846 кг. 700 г. загальною вартістю 925525 грн. 10 коп., належною потерпілому ОСОБА_12

28 листопада 2015 року ОСОБА_7, перебуваючи в приміщенні службового кабінету №27 Київського відділення поліції Октябрського ВП ГУ НП в Полтавській області, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 30, використала, шляхом предявлення працівникам поліції для посвідчення своєї особистості, два завідомо підроблені паспорти громадянина України паспорт громадянина України МЕ №781391, заповнений на імя ОСОБА_10 та паспорт громадянина України СВ №718859 на імя ОСОБА_9.

В апеляційній скарзі обвинувачена просить помякшити призначене покарання та звільнити її від відбування покарання з встановленням іспитового строку відповідно до положень ч.1 ст.79 КК України. При цьому зазначає, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, відшкодувала шкоду, має двох неповнолітніх дітей 2008,- та ІНФОРМАЦІЯ_6, а також батьків пенсіонерів, при цьому батько є інвалідом 2-ї групи. Стверджує, що суд не врахував перебування її та чоловіка - ОСОБА_13, який є інвалідом 3 групи і не працює, на обліку як осіб, що переміщені з тимчасово окупованої території України, наявність у неї постійного місця проживання в Луганській області. Наголошує, що суд безпідставно не визнав обставиною, що помякшує покарання, вчинення злочину жінкою в стані вагітності.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок та звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст.75 та ст.79 КК України з іспитовим строком до досягнення її донькою, ІНФОРМАЦІЯ_6, семирічного віку за мотивів, аналогічних тим, які наведені в апеляційній скарзі обвинуваченої. Також вважає за необхідне визнати обставиною, що помякшує покарання, вчинення злочину жінкою в стані вагітності.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку в звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через мякість та просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.4 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 та ст.70 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

При цьому зазначає, що суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_7 вчинила умисний особливо тяжкий злочин з метою наживи, шкода була відшкодована лише завдяки зусиллям правоохоронних органів, відсутність у обвинуваченої законних джерел існування.

На апеляційну скаргу прокурора надійшли заперечення захисника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_12, в яких вони прохають залишити скаргу без задоволення.

При цьому потерпілий, в запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, вважав недоцільним посилення покарання, а в своєму клопотанні про розгляд справи без його участі підтримав апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримання доводів апеляційних скарг, думку прокурора який не підтримав принесену апеляційну скаргу і вважав за необхідне визнати обставиною, що помякшує покарання, вчинення злочину жінкою в стані вагітності, та заперечував проти звільнення від відбування покарання з випробуванням, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів за наведених у вироку обставин і кваліфікація її дій в апеляційних скаргах не оспорюються.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченої та її захисника щодо безпідставного неврахування судом обставини, яка помякшує покарання, а саме вчинення злочину жінкою в стані вагітності, є слушними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.66 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його пом'якшує, визнається вчинення злочину жінкою в стані вагітності.

Як вбачається з матеріалів провадження і ніким не оспорюється той факт, що ОСОБА_7 станом на листопад 2015 року, тобто на час вчинення злочинів, перебувала в стані вагітності.

Вчинення злочину жінкою в стані вагітності визнається помякшувальною обставиною внаслідок того, що такий стан пов'язаний з низкою певних психофізичних особливостей організму, які деякою мірою знижують здатність жінки повністю контролювати свою поведінку.

Тому колегія суддів вважає за необхідне визнати обставиною, яка помякшує покарання, вчинення ОСОБА_7 злочину в стані вагітності.

Отже, доводи апеляційних скарг в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо мякості призначеного покарання та безпідставного застосування ст.69 КК України є непереконливими.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 КК України та приписів п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш мякого виду основного покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Як убачається із матеріалів провадження, ОСОБА_7 вчинила злочин в стані вагітності, визнала свою вину та щиро покаялася.

Ці помякшуючі покарання обставини колегія суддів визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Враховуючи, що обвинувачена позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є молодою людиною, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_7 та немовля ІНФОРМАЦІЯ_6, батьків пенсіонерів, при цьому батько є інвалідом 2-ї групи, чоловіка - інваліда 3-ї групи, з огляду на відшкодування шкоди та думку потерпілого, суд дійшов вірного висновку про можливість призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.190 КК України, а також з підстав, зазначених у ч.2 ст.69 КК України, не призначати обовязкового додаткового покарання у виді конфіскації майна.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для посилення покарання.

Водночас, враховуючи конкретні обставини справи, особу обвинуваченої, яка не працювала, не мала законних джерел існування, вчинила ряд умисних злочинів, в тому числі особливо тяжкий злочин, з метою особистої наживи, що характеризує її особистість наявністю внутрішньої орієнтації на злочинний спосіб задоволення потреб, шкода була відшкодована лише завдяки зусиллям правоохоронних органів, колегія суддів не вбачає підстав для застосуванням ст.75 та ст.79 КК України.

Отже, апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, а апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.404, ст.405, ст.407, ст.418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 задовольнити частково, а апеляційну скаргу прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Полтава від 25 лютого 2016 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Визнати обставиною, що помякшує покарання ОСОБА_7, вчинення нею злочину в стані вагітності.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк покарання строк попереднього увязнення з 28 листопада 2015 року по 21 червня 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженою, яка тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3