Ухвала суду № 58590253, 30.06.2016, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/708/16-ц

Номер провадження 2/540/212/16

30.06.2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Кравець С.В.

за участю: секретаря Кольвашенко А.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Малонехворощанської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в :

у травні 2016 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що у 2005 році він купив будинок з господарськими будівлями і спорудами по вулиці Набережній, 13 в селі Мала Нехвороща Машівського району Полтавської області і з того часу проживає в ньому з сімєю. В установленому законом порядку договір купівлі-продажу не складався і не реєструвався, оскільки на домоволодіння не було правовстановлюючих документів. Земельна ділянка площею 0,25 га призначена для обслуговування житлового будинку належить йому на праві власності. Позивач уважає що він добросовісно заволодів житловим будинком, з 2005 року відкрито, безперервно володіє та користується вищезазначеним будинком, проживає в ньому і на даний час, а тому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на будинковолодіння по вулиці Набережній, 13 в с. Мала Нехвороща Машівського району Полтавської області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та пояснила, що її син придбав у ОСОБА_3 вказаний будинок у 2005 році десь за 15000 грн. В даний час вони вирішили його узаконити і в БТІ їм порекомендували звернутися до суду з вказаним позовом. В той час, при купівлі будинку договір не укладався і перешкод для цього немає, але ОСОБА_3 не заперечує проти задоволення вказаного позову.

Відповідачі в судове засіданні не зявилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, представник відповідача-1 направив клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.50).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що згідно довідок виконкому Малонехворощанської сільської ради від 19.05.2016р. № 136 та від 29.06.2016р. № 148 позивач ОСОБА_2 відповідно до акту обстеження від 17.05.2016, складеного за участі депутата сільської ради та сусідів позивача, дійсно з 2005 року проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Це домоволодіння станом на 01.07.1990р. відносилося до колгоспного типу двору головою якого була ОСОБА_3 (а.с.7,8, 69).

Реєстрація права власності на спірний житловий будинок не проводилась, що стверджується довідкою ПП Полтавського БТІ «Інвентаризатор» від 06.05.2016 № 3821 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 62356500 від 30.06.2016 (а.с.9, 66-68), а з технічного паспорту на нього вбачається, що позивач виступає його замовником (а.с. 10-15).

Земельна ділянка площею 0,25 га призначена для обслуговування житлового будинку належить позивачу на праві приватної власності, що стверджується копією свідоцтва про право власності від 20.11.2013 інд. номер 13092793 (а.с.37,38).

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Слід вказати, що право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном).

З аналізу вказаної статті також вбачається, що позов про право власності за давністю володіння не може предявити законний володілець або особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знала, хто є її власником.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

В той час як убачається зі змісту позовної заяви та підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позивач купив вказаний будинок в 2005 році, але його не оформив. Таким чином, зазначені обставини свідчать, що спірний будинок не є чужим позивачу, а вказаний позов спрямований на узаконення за ним права власності на підставі неналежним чином оформленого договору купівлі-продажу.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач фактично купив будинок, який як видно з матеріалів справи відносився до колгоспного типу двору та належав відповідачу-2, але його не оформив у звязку з відсутністю документів, що свідчить про те, що будинок не є чужим для позивача, а відтак підстави про визнання за ним права власності на нього за набувальною давністю та, відповідно, для задоволення позову відсутні.

08.06.2016р. від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про повернення переплаченої суми судового збору у розмірі 1118 грн 80 коп., з огляду на те, що при подачі позовної заяви помилково сплачено судовий збір в розмірі 1670 грн, а не 551 грн 20 коп., як це визначено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Даючи оцінку доводам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового характеру з ціною позову в розмірі 16700 грн. Так, до матеріалів справи додано технічний паспорт від 29.04.2016р. відповідно до якого інвентаризаційна вартість будинковолодіння складає 247893 грн. В той час, до позову додано звіт про оцінку нерухомого майна за яким вартість будинковолодіння станом на 19.05.2016р. складає 16700 грн.

Таким чином, оскільки звіт про оцінку майна складений в найбільш наближений час до подачі позову, а відтак суд вважає, що позивачем вірно визначена ціна позову виходячи з вартості вказаній у ньому.

Відповідно до пунктів 2.1.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Так, позивачем сплачено судовий збір 1670 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 26.05.2016р., в той час як згідно вищезазначеного Закону повинна становити 551 грн 20 коп., тобто його переплачено в розмірі 1118 грн 80 коп.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява позивача в цій частині обґрунтована та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до Малонехворощанської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю відмовити.

Зобовязати Управління державної казначейської служби України у Машівському районі Полтавської області повернути ОСОБА_2 з розрахункового рахунку 31215206700288, МФО 831019, код отримувача 38058806, переплачену суму судового збору в розмірі 1118 (одна тисяча сто вісімнадцять) гривень 80 коп. на підставі квитанції від 26.05.2016 № 0.0.558681987.1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку його оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: